Б'є, значить, любить: психологиня розповіла про форми домашнього насильства та про те, чи варто одразу тікати
19 квітня суд у справі зі стягнення аліментів із Ольги Плохотніченко. Жінка, за словами її чоловіка Володимира Вязовського, покинула дітей на утримання батька. Про суд повідомила сама Ольга у своєму дописі в Instagram.
Ще кількома дописами раніше, 22 березня, кременчучка Ольга Плохотніченко оприлюднила відео домашнього насилля, яке вчиняв її чоловік. Він бив жінку, тягав її за волосся, знущався із неї перед дітьми.
«Наразі я відкрито прошу захисту. Всі кажуть чекати рішення суду. Опіки, поліції… А я боюсь виходити з сином з квартири! З ним (чоловіком) зараз молодший син! — пише Ольга під дописом з відео, — людина півтора роки наді мною знущалася. Над дітьми психологічно. Він бив мене багато разів при дітях. Він не жив з нами. Ніхто не заважав йому жити так, як він хотів. Він зробив благородний вчинок, як стверджував, — дав нам житло, будинок.
12 березня він прийшов до нас. Викликав поліцію, аби мене вигнали. Лишився ночувати. 13 березня не пустив дітей у школу та дитсадок. Я пішла на роботу, проте в 14:00 вже не змогла увійти в будинок. На вулиці —10°C. Була присутня поліція та опіка. Проте чоловік просто не впустив. Виставив на території будинку озброєну охорону, аби я не пройшла до власних дітей.
На третій день, коли утримував дітей, подав на мене в суд на аліменти.
Зараз (допис 22 березня — авт.) старший син зі мною. Він більше не може слухати, як батько мене ображає, каже, що я кинула дітей та пішла. Син знав, що мама кожен день оббивала пороги, шукала дітей. Поліція, опіка…
За моїми проханнями він не повертає дитині речі. Жодних! Як і зі мною вчинив. Його не хвилює нічого. Він лише консультується при мені, як правильно проти волі забрати дитину.
Півтора роки чоловік бив мене, погрожував розправою, казав, що вивезе мене по шматкам в сміттєвих мішках…», — повідомила жінка під відео.
Наразі жінка намагається повернути собі дітей і нарешті встановити справедливість.
Історія Ольги не єдина така. В Україні за минулий рік органи та установи, що протидіють домашньому насильству, зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім'ї, більшість із них — від жінок.
Хто такі аб'юзери
Людей, які вчиняють насилля у стосунках, називають аб’юзерами. Зазвичай такі люди застосовують насильницькі методи: психологічне, фізичне, сексуальне або економічне насилля, для досягнення своїх цілей. Аб'юзером може бути як чоловік, так і жінка, проте чоловіки становлять більшість (оскільки вони є агресори у загальному контексті гендерного насильства), вони також частіше застосовують фізичне та сексуальне насильство, на відміну від жінок.
Кореспондентка «Полтавської Хвилі» поговорила із полтавською психологинею Тетяною Га́линою про те, як розпізнати потенційного насильника, і що робити, якщо втрапив чи втрапила в аб’юзивні стосунки.
«Перше, на що треба звертати увагу, це на свій стан. Усі ми хочемо кохання, близькості, тому попервах схильні ідеалізувати нашого партнера. І коли виникає відчуття дискомфорту, є якийсь контроль тощо, важливо звіряти свої відчуття з реальністю. Звісно ми можемо гостріше реагувати на якісь ситуації через свій травматичний досвід в минулому, наприклад, якщо вже були деструктивні стосунки. І тут непогано було б звірятися з мотивами людини. Наприклад, запитувати, навіщо ти це зробив, навіщо ти мені це сказав. І якщо відповідь не переконлива — то необхідно продовжити спостерігати за розвитком стосунків, розбираючись у собі – це страхи чи вже ситуації, яких необхідно остерігатися», — розповідає пані Тетяна.
На початку стосунків дуже важко визначити, буде ця людина насильником у родині чи ні. Зазвичай, стосунки з аб’юзерами розпочинаються ідеально – як у казці. Іноді з’являтиметься відчуття, що це саме та сама людина, яку шукав чи шукала все життя. Потім поступово почне виникати думка: начебто все добре, але… З’явиться відчуття пригніченості та незадоволення. Доведеться дуже багато старатися, аби не викликати роздратування у стосунках. І це — ознака того, що далі може бути щось гірше, ніж роздратування.
«Ще одне, на що слід звернути увагу, на швидкість розвитку стосунків. Зазвичай, аб’юзивні стосунки розвиваються занадто швидко. Аб’юзер може зробити вам пропозицію вже через місяць після знайомства, не даючи вам шансу зрозуміти, що до чого. У більшості випадків жертва погоджується, оскільки перебуває у ейфорії від ідеальності стосунків», — розповідає пані Тетяна.
Ситуації, на які слід звернути увагу, аби розпізнати аб’юзера
Знецінення або постійна критика
Партнера постійно критикують. Знецінюють все, чим він чи вона займається. Критикують роботу, вклад у сім’ю, особистість, зовнішність, поведінку, манери тощо. Навіщо? Аби викликати у людини почуття власної неповноцінності, ненормальності. І от якщо поруч із партнером починає виникати таке відчуття – найімовірніше — ви стали жертвою психологічного насильства.
«Окрім цього, підкреслюють недоліки і забувають хвалити. Наприклад, дівчина зібралася на концерт, одяглася ідеально, зробила шикарну зачіску і взагалі виглядає прекрасно. А чоловік їй каже, мовляв, а нігті могла б зробити коротші. Дівчина замість задоволення та підтримки почне відчувати вину і формуватиме у собі відчуття неповноцінності», –розповідає пані Тетяна.
Контроль
«Є різниця між турботою та контролем. Турбота – це коли «ти поїв?», «ти не голодна?», «Ти не замерзла?». А контроль – це коли «а чому ти не передзвонив?», «чому я не знаю, де ти знаходишся?», «я проїжджав, не бачив тебе в кафе, де ти мала б бути». Тобто, коли тобі здається, що надто влізають в твоє життя, роботу, коли контролюють, у що ти вдягаєшся, чим цікавишся, ким і де працюєш, з ким спілкуєшся і т.і. Такі люди можуть змушувати звільнятися з роботи, не спілкуватися з колегами тощо. Навіть можуть маніпулювати під час складних умов. Наприклад, зараз під час карантину не давати гроші на дорогу на роботу, відмовитися підвезти у справах», – каже психолог.
За словами Тетяни Га́линої, бувають різні форми контролю:
• Вимога відповідності. Наприклад, ти маєш відповідати моєму темпу життя, моїм уявленням тощо.
• Будь-які заборони. Навіть якщо заборони здійсненні, з першого погляду, з гарними намірами — це явна ознака психологічного насильства.
• Маніпуляції «якщо, то» для отримання бажаного результату. Наприклад, «якщо ти не кинеш курити, я піду від тебе».
• Істерики. Частіше до цього виду контролю звертаються жінки. Проте і чоловіки теж можуть. Такі скандали зазвичай влаштовують «на рівному місці» без явних приводів.
Ігнорування
Це взагалі окремий вид психологічного насильства. Людина йде у мовчання, щезає після сварки чи перестає звертати на партнера увагу і ніяк не реагує. У такому випадку, у партнера виникає відчуття «я – пусте місце».
За словами психолога, ігнорування може привести до радикальних способів привернення уваги. Так, людина, яку ігнорують, може завдавати собі шкоди аж до самогубства, у неї можуть розпочатися хвороби тощо.
Ізоляція
Як правило, одразу ізоляція жертви від інших непомітна. Аб’юзери прикривають це турботою, можуть спеціально налаштовувати проти знайомих, друзів та родичів.
«Спершу ізолювати починають від колег та знайомих, тобто неблизьких. Часто користуються фразами: «Ця людина тобою користується/випиває всі соки/ти від нього чи неї постраждаєш». Коли насильник намагається ізолювати від друзів, він переходить до більш жорстких методів. Просить з ними не спілкуватися, бо йому це не подобається. Маніпулює тим, що жертва мало приділяє увагу насильнику тощо. І далі, вже по наростаючій, відрізають від батьків. «Тебе не люблять», «тебе не цінують» тощо. Якщо у жертви є брати чи сестри, починають порівнювати прояви уваги від батьків. Навіщо так робити? Якщо людина живе ізольовано – вона не зможе попросити про допомогу. По-перше, до неї не буде довіри. По-друге, у жертви з'явиться почуття провини через те, що вона колись сама від них же відмовилася», – повідомляє Тетяна Га́лина.
Шантаж
«Насправді, усі ми іноді шантажуємо один одного. Це може бути зрідка і несерйозно, наприклад, «якщо ми не підемо в кіно, то я ображусь». Психологічне насилля починається вже тоді, коли у жертви виникає відчуття того, що завжди усе робиться так, як скаже партнер. Коли у стосунках немає місця для бажань жертви», – каже пані Тетяна.
Часто у шантажі використовують інтимні моменти життя.
Насилля над іншими
Як зауважує Тетяна Га́лина — це вид психологічного насильства, коли жертву змушують бути свідком насилля над іншими. Наприклад, коли старшу дитину карають, але так, аби молодша чула чи бачила. Або коли дитину карають ні за що при матері, яка не може його захистити. На початку стосунків це можуть бути виговори підлеглим у дуже жорсткій формі, здійснені при жертві. Чи грубе та зверхнє спілкування, демонстративні прояви сили при жертві, спрямовані на офіціанток, касирок тощо.
У таких випадках насилля начебто не стосується жертви, проте завдає значної моральної шкоди.
Ідеалізація партнера
«На початку стосунків всі ми ідеалізуємо партнерів. Проте коли це занадто, коли йде постійне, абсолютно некритичне розхвалювання партнера, це створює додатковий тиск на нього. І надалі, коли партнер виявиться неідеальним, виникне величезне розчарування», — додає пані Тетяна.
Насильники роблять це ще і для того, щоб людина постійно прагнула відповідати створеному ідеальному образу. Якщо їй це не вдаватиметься, у неї може впасти самооцінка, з'явитися страх того, що вона нікому не потрібна (звісно, окрім насильника). І такою людиною буде значно легше маніпулювати.
У випадку, якщо відбувається розрив стосунків, ситуація може виявитися травматичною для обох. У насильника руйнується образ ідеалу, виникає образа, яку він може компенсовувати у різних неприємних формах. Наприклад, розказувати спільним знайомим, яка жертва погана, як його розчарувала тощо. Чи заявити самі жертві, що вона його обманювала.
Ревнощі
Якщо людина постійно ревнує до всіх і всього, у майбутньому вона буде контролювати свого партнера. Також ревнощі призводять до постійних емоційних вибухів, які звершуються або ж істериками, або, у найгіршому випадку, побиттям жертви.
Подвійні стандарти
Якщо людина вимагає від вас те, чого сама робити не збирається, це одна із форм психологічного насилля. Наприклад, чоловік може не пускати жінку гуляти з друзями, проте сам ходить постійно.
Зазвичай, пояснення такої поведінки логічне, проте це лише маніпуляція.
Відсутність чутливості до потреб партнера
Партнер ігнорує потреби іншого, не враховує його бажання тощо. Наприклад, якщо жертва втомилася від ігнорування, то відбувається підкріплення шантажем.
Нав'язування допомоги
«Іноді допомога не потрібна, людина сама може справитися із ситуацією, що склалася, або хоче зробити це сама, – повідомляє пані Тетяна, – Проте партнер наполягає на тому, аби він допоміг, або навіть узяв усе на себе. Це здійснюється для того, аби затягнути жертву у стан безпомічності».
Перекладання відповідальності
Як розповідає психологиня, у таких випадках відповідальність за те, що відбувається, перекладають на жертву. Її роблять винною у всьому – від сварки до невдач на роботі. Людина чує на свою адресу: «Це ти мене спровокувала», «Це ти винна» тощо.
У таких випадках у жертви формується стійке відчуття провини і власної недолугості.
Емоційні «американські гірки»
Тут працює принцип «дуже добре – дуже погано». І так по колу.
«То у вас буде романтика та ідилія, то справжнє пекло, – каже пані Тетяна, – Може бути все чудово, а потім період роздратування. При чому, це буде повторюватися часто і без причин. У такої людини викликати зміну настрою буде дуже легко – будь-яким словом, яке йому може не сподобатися. У результаті, виникне агресія, роздратування чи незадоволення».
Як вибратися з таких стосунків
Є різні причини поведінки аб’юзера.
Як розповідає пані Тетяна, у випадку, якщо аб’юзер народився з психічними розладами, єдиний випадок – тікати. Також варто йти від аб’юзера, якщо він не усвідомлює неправильність своїх дій і звинувачує у всьому жертву. Навіть якщо його привести до психотерапевта – лікування не дасть результатів.
«Якщо аб’юзер не розуміє, що не правий, не хоче жодної терапії, він може прикинутися, що лікування допомагає, погоджуватися з психологом тощо. Проте у подальшому всі ці старання жертви «врятувати» аб’юзера будуть марними, і він знову повернеться до своєї поведінки», — каже психолог.
Йти від таких людей важко. Більшість жертв мають низьку самооцінку, знецінюють себе після спілкування з аб’юзером, тому й лишаються з ним.
«Треба шукати людину-«якір», за яку ви зможете зачепитися, якій зможете довіряти і яка допоможе вам у складній ситуації. Це буде складно, оскільки навіть друзі можуть знецінювати ваші почуття чи не вірити вам. Усе через те, що аб’юзери у більшості випадків дуже турботливі, чуйні та добрі на людях. А от вдома показують усе «найцікавіше», — розповідає пані Тетяна.
Проте не завжди потрібно рвати стосунки. Як зауважує пані Тетяна, у випадку, якщо така поведінка насильника зумовлена травмами дитинства, юності тощо, це можливо пропрацювати зі спеціалістом. Наприклад, коли людина сама відчуває, що щось не так, її поведінка дискомфортна їй самій. У такому випадку, вона може підсвідомо копіювати поведінку батьків-аб’юзерів чи інших близьких людей і не знати, як правильно себе поводити. Тоді можна допомогти.
Окрім цього, терапії піддаються аб’юзери, які набули таку поведінку після стосунків, де вони самі були жертвою. Таким чином людина підсвідомо повертає собі контроль над власним життям.
Головне – аби людина сама розуміла проблеми своєї поведінки та дійсно хотіла щось змінити.
У Полтаві жінки, які постраждали від домашнього насильства, можуть звернутися у притулок для жінок від БО «Світло надії».
Засновниця притулку Олена Чикурова розповідає:
«Будь-яка жінка з дітьми може звернутися в притулок сама, або ж через направлення від поліції чи Департаменту культури, молоді та спорту Полтавської міськради. В принципі, направити до нас можуть будь-які соціальні служби, лікарні тощо».
Документів для оформлення у притулок не треба — оскільки часто жінки тікають взагалі без нічого. Оплачувати за проживання теж не потрібно.
«Єдине — продукти жінки мають купувати за свій рахунок. І готувати самим. Проте бувають такі випадки, коли чоловіки не дають грошей, блокують картки тощо. Тому поки у жінок немає доступу до фінансів, ми забезпечуємо їх «банком їжі». Тобто люди голодними не лишаються», — розповідає пані Олена.
За її словами, станом на 16 квітня, у притулку мешкає 8 жінок і 10 дітей. Усього у притулку 17 дорослих і 17 дитячих місць.
Аби запобігти аб'юзивним стосункам та домашньому насиллю, варто пам'ятати: якщо у спілкуванні ловите себе на думці «Мені здається, що щось не так», — то зазвичай це не здається.