Бюджетна Туреччина. Варто чи ні? Що треба врахувати

Щовідпустки мучить питання – куди поїхати на море. Починаєш моніторити бази відпочинку, ціни на житло, комфортний спосіб добирання. Багато з нас обирає вітчизняне море. Воно ближче, своє, тут знаєш чого чекати. Та й додому завжди можна повернутися. А закордон видається дорогим і далеким. Та чи справді дорогим? Кореспондентка «Полтавської хвилі» дізналася на власному прикладі, і вам розкаже.

Все почалося з підрахунків. Ми порахували, що для бюджетного відпочинку в Бердянську на тиждень, нам на трьох треба приблизно 15 тисяч гривень (оренда житла, дорога, купівля фруктів, смаколиків і продуктів для самостійного приготування їжі).

І поки ми моніторили ціни на квартири – гугл видав пропозицію – Туреччина за 10 тисяч (хаха, подумаєте ви). Але ми ще ті авантюристи, тому, не довго думаючи, звернулися до туроператора.

ВАЖЛИВО

Краще звертатися до уже перевіреної людини. Через яку літали ваші знайомі і яка не підсуне вам абищо.

Умови у нас були наступні – ціна до 17 тисяч на трьох і нормальне харчування, щоб дитині можна було їсти.

Туроператорка запропонувала нам 5 варіантів, але попросила почитати відгуки про кожен готель на декількох сайтах.

Відгуки лякали: один з комплексів знаходився біля кладовища та сміттєзвалища (ціна 16 000 за трьох), у двох люди отруїлися їжею, до одного претензій не було, але море було далеко, а розваг для дітей ніяких не передбачалося. А останній (19 000) знаходився майже за 200 кілометрів від аеропорту. А з дитиною – це далекувато.

ТОМУ ОБОВ’ЯЗКОВО ЧИТАЙТЕ ВІДГУКИ!

Все закінчилося тим, що ми знову завітали до туроператорки. Сказали, що жоден варіант нам не підходить. Вона порадила збільшити бюджет. Ми погодилися.

В результаті обрали чотиризірковий готель з програмою все включено. Там мали добре годувати, давати безкоштовні напої, селити в комфортних номерах, в описі існувала розважальна програма, дитячий та дорослий басейн з гірками, аніматор для дорослих та дитячий клуб для дітей. Аби батьки могли відпочити від своїх чад і море поряд.

«Але я вас попереджаю – готель нормальний, проте бюджетний, – сказала пані з турагенства, – тому великих надій не покладайте».

Їхали ми на 6 днів і 6 ночей. Місце призначення – Бельдібі, регіон Кемер. 12 липня почалася наша подорож.

poltavska-khvilia_xcwi/ph89nIZng.jpeg

Окрім вартості самого туру, ми додатково заплатили 1040 за паспорт малому, 80 грн за фотографію до паспорту, 900 грн за тест на КОВІД, дорога до Борисполю і назад на трьох обійшлася в 1920 грн. На смаколики та ліки у Туреччині ми витратили додатково 60 доларів.

Тому не плекайте надію, що витрачати вам не доведеться.

Проблем з мовою не було. Якщо ви не знаєте турецької та англійської і лише через це не їдете відпочивати за кордон – розслабтеся. З нами всі розмовляли російською (ну, або на мигах).

До Бельдібі ми прибули о 6.10. Наш гід завів нас на рецепцію і познайомив з адміністратором. Тільки упевнившись, що все добре – поїхав далі. Ми заповнили папери, отримали червоні браслети і… дізналися, що поселення о 12.00 (туроператорка говорила, що о 14.00. А ще попереджала не балувати персонал грішми, аби раніше поселили).

poltavska-khvilia_xcwi/kFrYVIWnR.jpeg

Ми залишили наші валізи на рецепції і пішли гуляти територією. Спочатку вжахнулися – видно, що готель був старенький, обідні столи і стільці пластикові і не завжди справні. На деяких були плями, які в’їдалися туди роками. Загальний туалет залишав бажати кращого. Словом, ми одразу згадали туроператорку з її словами про завищені очікування і ніби заспокоїли себе (або ні).

poltavska-khvilia_xcwi/InngSIWnR.jpeg
Спочатку кухня

СНІДАНОК

Їжа на сніданок завжди була свіжою. Щодня при нас смажили панкейки, до яких на вибір можна було обрати інжирне, полуничне, апельсинове, абрикосове, вишневе чи трояндове варення, готували смажений лаваш з білим сром і омлет з овочами.

Для любителів тривких сніданків пропонували тушковані овочі і картоплю.

Сироїди могли отримати на сніданок більше 5 видів різноманітних сирів, ще чотири види оливок, огірки, помідори та апельсини. Окрім того було 6 видів пластівців для сухих сніданків (щоправда заливали їх порошковим молоком).

Словом, наїстися можна.

На вулиці стояв кавовий апарат (безлімітний). Тому каву і капучіно можна було пити цілодобово (щоправда то було порошкове нескафе). На барі з 10.00 до 22.00 пропонували спрайт, пепсі, фанту, пиво та вино (тепле і схоже на компот, якщо чесно). Замість соків – порошкові юпі ну і чай, звісно.

Персонал розумів відпочиваючих без проблем.

ОБІД

Обід тривав з 12.30 до 14.00. Але якщо кортіло отримати щось смачненьке на десерт – краще було не зволікати. Щоб не розібрали.

Перші страви – томатний і сирний крем-суп з куркою. Далі – картопля, рис, макарони, булгур (на вибір). Потім тушковані овочі. Фаршировані кабачки, баклажани, перець. Брокколі на пару. Потім окремо салати з овочів, окремо – нарізані овочі, по типу – збери салат сам. Наступний відділ – салати з майонезом (було навіть олів’є).

Ну і улюблений стіл з десертами. Бісквіт з апельсиновим сиропом, якісь занадто солодкі тістечка, шоколадний пиріг. Фрукти давали кожен день. Залишаю перелік того, що отримували протягом 6-ти днів – диня, кавун, сливи, груші, яблука, персики, черешні, виноград.

НЕДОЛІК ОБІДУ

Часто на обіді були страви із тих продуктів, які залишилися після вечері. Приміром, не доїли рис – його по обіді запхали в фарширований перець.

КАВА-БРЕЙК, АБО СУЦІЛЬНЕ ЗНУЩАННЯ

Кава-брейк була за розкладом з 17.00 до 17.30. В перший день ми прийшли о 17.15 і офіціанти нам ввічливо відповіли – а уже ничего нет.

Тому, аби урвати шматок пирога до кави потрібно було приходити о 17.00 і ні хвилиною пізніше.

ВЕЧЕРЯ

Сонце заходить за гори, грає інструментальна музика (на колонках, авжеж), а на вулиці готують страви на вогні – шаурма, кури гриль, риба, різноманітні гарніри, запечені помідори, картопля фрі та багато інших смаколиків. Вечері були дуже смачними і завжди свіжими. Єдине, що бентежило – салати зі свіжих овочів. У обідні порції докришували овочі. Було не смачно і кисло. Але обрати можна було з-поміж іншого.

poltavska-khvilia_xcwi/dlZYIIWng.jpeg

Де жити

Сам готель складався з чотирьох корпусів.

poltavska-khvilia_xcwi/UlRVIIWng.jpeg
Вид з вікна

У кімнаті на трьох було два ліжка, телевізор, трюмо, шафа, холодильник, сейф, дзеркало, балкон (з видом на гори і море).

poltavska-khvilia_xcwi/7ILVISZ7g.jpeg

У ванній унітаз, душова кабінка, фен і мило. Прибирали в номері кожен день – мили підлогу, міняли рушники і постільну білизну.

Море

У готеля був власний пляж. Іти до нього приблизно 300 метрів. По дорозі до моря – дитячий майданчик з гірками та гойдалками. Лежаки під накриттям, але багато зламаних. Проте, відпочинку це не заважало.

poltavska-khvilia_xcwi/t-9SSSZ7R.jpeg

Берег усіяний дрібною галькою так само як і вхід у море. Далі у воді велике каміння. Тут без взуття не обійтися однозначно.

poltavska-khvilia_xcwi/GGKHISZng.jpeg

СОНЦЕ ТАКЕ ПЕКУЧЕ. БЕЗ ЗАХИСНОГО КРЕМУ КРАЩЕ НЕ ВИХОДИТИ.

Море тепле. Вода ніби в літньому душі після того, як бочка цілий день на сонці гріється (хто купався – зрозуміє). Людей небагато. Вода чиста і дуже солона. А ще, пляжем ходить турок і продає кукурудзу. Один качан – долар. Скільки там у Кирилівці, хто знає?

На виході з пляжу – душ. Можна купатися і мити ноги. А поруч нього кабінка для переодягання. Щоправда заходити туди ми не ризикували. Бо туристи справляють там нужду.

Сама набережна усаджена соснами. І аромат моря в перемішку з розпеченими на сонці соснами був просто неймовірним.

poltavska-khvilia_xcwi/sElKSSW7g.jpeg

Ще ми знайшли дикий пляж. Він знаходився в середині гори. Там відпочивали лише місцеві, а пляж був майже піщаним. Якщо будете в Бельдібі – відвідайте його. Це неймовірне місце де стоять намети, горить вогнище, місцеві сидять з паперовими книгами і всюди якась гармонійна тиша.

Що варто спробувати

Перша наша покупка була через незручності в готелі. Там видавали рушники для пляжу за 2 долари. Тому ми купили три покривала на ті ж два долари і були щасливі.

Лукум від 4 до 20 доларів за кілограм. Але вам його не продадуть, перш ніж ви не спробуєте. Кожного дня ми пробували по одному-два види. Купували на долар. Це надзвичайно смачно.

А ще у них смачні турецькі вина. Гранатові, ожинові, з дині, шовковиці, черешні. Пляшка коштує 6-7 доларів.

Ціни в супермаркетах не відрізняються від полтавських абсолютно. Але гід говорить, що вони курортні і зависокі. Тому треба торгуватися всюди. Ми не торгувалися.

Наша маленька подорож

На екскурсії ми не їздили. Загалом ціни на них різні. Анталія – 65 доларів, прогулянка катером – 25, хамам – 30.

З дитиною в спеку дуже не поїздиш. Але по Бельдібі ми пройшлися. Подивилися як живуть місцеві.

poltavska-khvilia_xcwi/yJ_sISZng.jpeg

Пофотографували дерева на яких ростуть гранати, апельсини та оливки.

Заблукали на турецькому городі з якого не могли вийти. Допомогла місцева, яка на мигах пояснила, куди треба звертати (авжеж, кому подобається, коли їхній город топчуть).

poltavska-khvilia_xcwi/Hma9ISZ7R.jpeg

Непередбачувані обставини

Що потрібно мати з собою – то це аптечку. Запас ліків повинен бути невичерпним. Бо у дитини на морі може піднятися температура до 39, бути кашель і боліти горло. А те, що ти в чужій країні і твій лікар далеко – лякає. Тому ліки обов’язкові.

Хоча, якщо раптом чогось у вас не виявиться – тут є аптеки. Місцевого фармацевта ми називали про себе Авіцена. Бо він завжди давав ефективні препарати.

У Бельдібі ми більше не повернемося. Але не тому, що там погано. Просто поїдемо далі – досліджувати нові місця. Бо яким би безпечним не здавалося вітчизняне море – відкривати щось нове завжди приємно.

І попри каміння у морі, хвору дитину, важку адаптацію і нічні перельоти – ми ні краплі не шкодуємо про те, що полетіли.

Не обов’язково витрачати великі гроші для комфортного відпочинку. Головне – залишити в пам’яті нові враження і приємні моменти.

Катерина Ткаченко

Ще з рубрики: "Довгочит"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар