Чистий, охайний і не матюкається: полтавець розповів про роботу стюардом в «Інтерсіті»

4 листопада в Україні святкують День залізничника. Свято заснували у 2002 році.

З цим днем слід вітати машиністів потягів, стюардів на швидкісних потягах, провідників тощо.

День залізничника: історія свята

У 1993 році, після здобуття Україною незалежності, тодішнє керівництво Державна адміністрація залізничного транспорту України закріпило царсько-радянську традицію і внесло відповідні пропозиції Президенту України. Свято встановили в Україні «…на підтримку ініціативи працівників залізничного транспорту України…» згідно з Указом Президента України «Про День залізничника» від 15 липня 1993 року № 257/93-рп і відзначалося у першу неділю серпня.

У 2000 році Президенту України внесли пропозицію про відзначення Дня залізничника 4 листопада. Згідно з Указом Президента України «Про внесення зміни до Указу Президента України від 15 липня 1993 року № 257» від 11 грудня 2002 р. № 1140/2002 День залізничника відзначається щорічно 4 листопада.

Цю дату обрали невипадково. Саме 4 листопада 1861 року до залізничного вокзалу Львова з Відня прибув перший потяг на територію сучасної України. До слова, при СРСР першою українською залізничною лінією називали ділянку Одеса — Балта. Але її побудували на 5 років пізніше від лінії Перемишль — Львів. Комуністичний режим замовчував усі досягнення на тій території сучасної України, яка належала не до царської Росії, а до Австро-Угорщини.

У інших країнах це свято відзначають в інші дати.

«Полтавська Хвиля» поспілкувалася зі стюардом «Укрзалізниці» полтавцем Андрієм. Він працює вже п’ять років і погодився розповісти про те, як воно — працювати на залізниці.

Ви працювали і провідником, і стюардом. У чому різниця? І що більше подобалося?

Провідники працюють на старих потягах, а стюарди на Інтерсіті. І у стюардів коричневого кольору форма, а у провідників синього.

Якщо чесно, провідником мені більше подобалося працювати через графік. Там чотири дні працюєш — чотири вихідний. І ти завжди знаєш, коли будеш вільний. Зараз у мене графіки вибудовуються на місяць. Загалом норма 170 годин. Ти маєш їх всі виїздити.

Що у вашій роботі найкраще?

Найкраще у моїй роботі це подорожі. Я починав працювати провідником, і це завжди були довгі рейси (наприклад, з Харкова в Ужгород), після яких ми мали змогу відпочити і погуляти новим містом. Я був вже майже по всій Україні. одне з улюблених міст — Одеса, бо ми там за часів студенства встигали ще й добряче накупатися між рейсами.

Окрім цього, це багато спілкування та нові знайомства. У мене товариш там зустрів свою майбутню дружину.

Що навпаки не подобається?

Не дуже влаштовує заробітня плата. Коли чуєш про те, що у директорів Укрзалізниці по пів мільйона-мільйону, а ти отримуєш 10-12 тисяч, то виникають питання, звичайно. Бо тобі щодня треба взаємодіяти з великою кількістю неадекватних людей, а вони що роблять на такі гроші? Також не подобається те, що немає жодного розвитку. Раніше, при Порошенку, хоча б якісь кошти складали, дійсно було покращення у заробітніх платах. Проте зараз — нічого, лише котимося вниз.

А як щодо одягу? Чи можна у своєму?

Ні, ти обов’язково маєш бути одягнутий у форму. Тобі її видають. У стюардів це біла сорочка та коричневого кольору жилетка, чорні штани, для жінок — спідниця. Ти маєш бути завжди охайним, чистим, не розпатланим. Це все прописано у посадовій інструкції.

А які вимоги до спілкування з пасажирами?

Щодо спілкування — тут теж. Це ж сфера послуг, як і в ресторанах. Ти не маєш права грубити, матюкатися, а, знаєш, як іноді хочеться? У нас часто заходять у потяг безхатьки, наркомани, поводять себе просто жахливо. А викинути їх ти не можеш. Маєш стояти з ними в тамбурі, аж до наступної станції. І лише там викликати поліцію, аби правоохоронці вже вирішували, що робити.

Звісно, бувають моменти, коли ти можеш пасажиру «закрити рота». Але ввічливо, аргументовано, опираючись на нашу інструкцію. Оскільки твоя головна задача - зробити пересування пасажира максимально комфортним. Якщо людині щось не подобається, наприклад, брудне сидіння, ти можеш покликати прибиральника. Якщо той зайнятий чи клієнт все одно продовжує скандалити, пересаджуємо його в інший вагон. За інструкцією, звісно, ми маємо пересаджувати у вагони однакової категорії. Але з особливо скандальними пасажирами ми можемо порушити ці правила. Пересаджуємо їх у перший клас, і тоді вони заспокоюються. З одного боку, це порушення, а з іншого — спроба зробити все, аби людині було комфортно.

Та і, якщо чесно, одна із наших задач — зробити все, аби людина не звернулася на «Гарячу лінію» і не нажалілася на нас.

Це, до речі, особливо складно у ситуаціях, коли стюард опиняється втягнутим у сварку між пасажирами. Кожен по-своєму правий. І тобі не можна ставати на чийсь бік. Бо тоді інший може нажалітися.

А що буде, якщо зловлять на порушенні?

Якщо працівника спіймали на порушенні правил, його можуть змусити написати пояснювальну. Якщо стається дійсно щось серйозне, то стюарда викличуть до керівництва, яке вже і вирішуватиме, що робити.

Багато усього трапляється під час зміни?

А: Насправді, потяг — це майже завжди події. У нас тут бувають і історії кохання, і історії розчарування, і трагедії. Траплялося, коли у вагоні чоловіки знайомляться з жінкою, починають разом пити. У результаті, або сваряться так. що весь потяг на вухах. Або ж жінка починає тісно спілкуватися з одним, а інший тоді сумно за цим спостерігає. І це завжди такий розчарований погляд!

Також була ситуація, коли хлопець їхав подорожувати разом з дівчиною. На зупинці він вийшов, десь затримався. Потяг рушив. До нас прибігає перелякана дівчина, починає кричати, вимагає зупинити. Але ж ми нічого вдіяти не можемо. Довелося йому доганяти іншим потягом. А дівчина всю дорогу проплакала в жилетку нашій стюардці.

Взагалі, коли щось відбувається, стюарди мають постійно імпровізувати. Оскільки не завжди можна діяти по інструкції. Ми раз влітку їхали, обірвався електричний дріт. Потяг встав. А поїзд же ж, коли рухається, то охолоджується. А от коли стоїть — то нагрівається дуже швидко. У вагонах — дуже жарко, людям ставало погано. Ви відкрили двері на сторону, де немає рельсів, і повиходили на вулицю. Це грубе порушення інструкції, так як випускати пасажирів не на пероні, заборонено. І що ви думаєте? Дякую нам ніхто не сказав. Навпаки, не хотіли виходити, вимагати рухатися далі і винуватили у всьому нас. А якби там почали непритомніти?

До слова, якщо таки почнуть непритомніти, стане погано. Що має робити стюард?

На 9 вагонів є гучномовець, по якому ми викликаємо лікаря. Якщо у потязі його немає, то тоді чекаємо прибуття на найближчу станцію, там вже викликаємо швидку.

У нас є аптечка, проте ми не маємо права давати ліки без дозволу лікаря.

Люди на такі ситуації реагують по-різному. Хтось мовчки спостерігає, хтось може кинутися на допомогу. У нас була ситуація, що у хлопця стався приступ епілепсії. Ми надавали першу медичну допомогу, і до нас підбіг один із пасажирів. Каже, мовляв, я допомогти нічим не зможу, але у мене є на телефоні вимірювач пульсу. Може, хоча б пульс поміряємо? І не відставав, доки не поміряли. Тож у такому випадку треба мати ще і гарну витримку.

І важливо бути гарним психологом. Бо раптом що, говорити чи заспокоювати будеш саме ти —людина у формі.

Нагадаємо, що Укрзалізниця отримала першу партію нових вагонів з Кременчука