Які «плюшки» дає ратифікація Римського статуту: пояснюємо на пальцях

Україна підписала Римський статут ще 24 роки тому, однак за сприяння другого Президента України Леоніда Кучми його визнали неконституційним і так і не ратифікували. З початком вторгнення цей документ став необхідним, оскільки він може дати нам більше інструментів для притягнення російських воєнних злочинців до відповідальності. Про це, а також ризики й фінансові зобов'язання — пояснюємо у матеріалі.

21 серпня 2024 року парламент прийняв закон про ратифікацію Римського статуту. Подія важлива та довгоочікувана. Варто навіть поцікавитись значенням слова «ратифікація» та дізнатись що то за статут такий.

«Полтавська хвиля» продовжує цикл блогів, які для нас готує помічниця адвоката, спеціалістка у сфері адміністративного права Ксенія Надтока.

Передумови ратифікації

Римський статут — міжнародний договір, яким фактично заснували Міжнародний кримінальний суд (далі — МКС) і впорядкували його роботу. Слова «міжнародний кримінальний суд» ви могли чути понад рік тому в гучних заголовках «ВИДАЛИ ОРДЕР НА АРЕШТ ПУТІНА». Розуміємо, що установа серйозна.

Цей суд розслідує чотири основні напрями міжнародних злочинів: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й злочини агресії.

Україна підписала Римський статут в далекому 2000 році. Підписання — це згода з тим, що текст цього договору є обовʼязковим для нашої держави.

Ратифікація — це також згода на обовʼязковість, але надана вже Верховною Радою України, так би мовити, остаточна. В Конституції вказано, що частиною національного законодавства України є тільки ті міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надала Верховна рада.

І з нею виникли проблеми. Незважаючи навіть на те, що ратифікація статуту була однією з умов підписаної Україною Угоди про асоціацію з ЄС, відбулась вона тільки декілька днів тому.

Спершу проблема була в тому, що у 2001 році Римський статут визнали неконституційним, що фактично унеможливило його ратифікацію. Пізніше невідповідність Конституції усунули реформами, в тому числі судової системи. Після цього ратифікація Римського статуту фактично стала питанням бажання.

Цікаво те, що хоча Україна і не встигла ратифікувати статут, проте МКС вже діяв в нашій країні раніше. Після окупації Криму та початку збройної агресії на Сході держави, Україна визнала безумовну юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності та воєнних злочинів, скоєних на території України з 21 листопада 2013 року.

Повернемося ближче до реалій — статут ратифікований. Що далі?

«Запобіжник» для українських військових

Суспільство розділилось: хтось плескаючи в долоні радіє довгоочікуваній події, а інші побоюються негативних наслідків для наших військових, мовляв, і їх тепер зможе переслідувати МКС.

Однак, в законі, який прийняли парламентарі, йдеться, що Україна не визнає юрисдикції МКС на воєнні злочини, які ймовірно були вчинені її громадянами протягом семи років з дня набрання чинності цим статутом для України.

Тобто, займатись такими справами будуть виключно національні суди.

Чинності ж цей закон набирає разом з законом «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв'язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього». Голосування за цей закон ще не було, проте має відбутись найближчим часом.

Після прийняття закону Верховною Радою та підписання його Президентом відбувається публікація. І лише на другий день після цього обидва закони наберуть чинності.

Переваги статуту

Наслідки ратифікації статуту безумовно позитивні, але, на жаль, пересічний житель Полтави на собі їх не відчує починаючи від завтра.

З головних переваг звісно ж статус в України держави-учасниці, яка повноправно братиме участь в Асамблеї. Асамблея — це загальні збори країн, що ратифікували договір для розв'язання найважливіших питань функціонування МКС, обговорення нових проєктів та прийняття річного бюджету.

До речі, щодо бюджету. МКС функціонує завдяки внескам держав-учасниць, тобто тепер і наших. Якби Римський статут набрав чинності 1 січня 2024 року, то річний членський внесок України становив би €235 048. А відповідно до бюджетної програми, в межах якої планується реалізація акта, за наступний рік з державного бюджету ми, як держава-учасниця, заплатимо 10,5 млн гривень внеску.

Менше з тим, повернімося в русло розмови.

Найприємнішим є право України ініціювати розслідування злочинів. Наприклад, раніше для винесення ордера на арешт путлєра нам доводилось вибудовувати дипломатичні звʼязки з представниками держав-учасниць МКС, аби вони прохали прокурора МКС почати розслідування. Тепер ми можемо зробити це самостійно.

Серед інших переваг є право голосу при виборі суддів МКС, прокурора та його заступників. Звісно ж, висувати свою кандидатуру на посади суддів та прокурорів ми також тепер можемо.

Справді, ефект зможемо побачити лише у перспективі, але він однозначно позитивно відібʼється на встановленні справедливості в цій війні.

Читайте також минулий розбір законопроєкту про угоду корупціонерів зі слідством.