«У ніч на Івана Купала є можливість загадати найзаповітніше бажання. Для цього, варто сходити до лісу і знайти та зірвати квітку папороті. Та бігти з нею стрімголов. І хто б тебе не кликав — не озиратися. Бо загинеш». Ви теж чули цю історію від бабусі? А через вогонь стрибали?
«Полтавська хвиля» розібралася як святкували Івана Купала наші предки. Але спершу трохи про історію.
Стрибки через вогонь, пускання вінків на воду, пошук квітки папороті — усе це обов'язкові ритуали. Однак, кожен з них дещо різнився в залежності від регіону.
Так, на Полтавщині квітку папороті не шукали. Натомість існувало повір'я про переліт-траву. За переказами, хто зірве «переліт-траву», той буде у всьому щасливий. Переліт-трава, за народним віруванням, має силу переноситися з місця на місце, а цвіт у неї такий барвистий, як веселка. В ніч під Івана Купала цвіт переліт-трави світиться зіркою.
Зауважимо, що під назвою «переліт-трава» й справді існує кілька рослин в Україні, але не одна з них, розуміється, такого цвіту не має.
Особливої уваги заслуговує і плетіння вінків у регіоні
Далі вінок опускали на воду і злегка підштовхували. Робити це потрібно було на заході, коли сонце майже сіло.
На Полтавщині пущений на воду вінок ловив «переємець» — наречений дівчини, що має женитися з нею.
Часом хлопці й на човни сідали та пливли ловити вінки. Парубок знає, котрий вінок пустила його дівка: вона йому про це каже.
Кожна дівка плела вінок, щоб можна було його пізнати: вплітала велику квітку — червону, чи білу, а то часом стрічкою перевивала свій вінок, чи якесь листя вплітала, щоб можна було пізнати. На другий день хлопці хвалилися перед дівчатами тими вінками.
Сакральне значення у ніч на Івана Купала для пар мало і багаття.
Уже давно минули ті роки, коли наші предки вірили в язичницьких богів, лікувалися за допомогою спалення речей на вогнищі, а не медикаментів і одружувалися з тими, хто ловив вінок на воді, або за кого батьки засватали. Однак і нині, кожен з нас у ніч на Івана Купала може загадати бажання і пустити вінок на воду, в надії, що воно збудеться. Або ж розповісти про традиційне святкування власним дітям, щоб зберегти власний зв'язок із прадавніми.
Матеріал підготовано з використанням етнографічних розвідок Л. Шаповала та О. Воропая
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
