Кілька слів про дідморозову неспроможність

Згідно з моїми наполеонівськими планами це мала б бути стаття про те, як організувати собі новорічний настрій. Але не судилося.

Після виходу попередньої статті парочка бувалих мам (і тато один був, чого гріха таїти), поставили питання, суть яких можна звести до одного: «А що, коли дитина забажала на свята щось таке, що не можливо подарувати? Як пояснити, переконати обрати інший дарунок, який би влаштував усі сторони процесу?».

Мені відчувається, що у цьому питанні дуже багато батьківської любові – не просто сказати: «Ні. Немає грошей. Відчепися», – а делікатно і м'яко перевести процеси в бік максимально можливого комфорту для сім'ї. Ну і для гаманця теж, будьмо реалістами.

Отже, моделюємо ситуацію: дитина передає свої побажання Діду Морозу, а той оцінює свої можливості, і розуміє, що нє, не потягне. В чому можуть бути труднощі й що з ними робити?

Ситуація 1. Фінансова

«Вже другий рік підряд у нас одна і та сама проблема – син хоче на Новий рік дуже дорогу іграшку. І можна було б якось її купити, але я знаю, що через кілька днів вона буде лежати в ящику між іншими іграшками – і дешевими і дорогущими», – Марина.

У моєму особистому топі – це найпоширеніша ситуація. У магазинах найпривабливіші й найбільші коробки, як правило, коштують відповідно. А якщо дитина полюбляє дивитися чужі розпаковки – то взагалі, мої співчуття. Минулого року син забажав черговий поїзд із залізницею, який коштував, як крило літака.

Із ситуації ми вийшли так: я запропонувала в листі до Діда Мороза вказати кілька варіантів подарунку, щоб дідусь міг вибирати. Знаючи амбіції нинішніх дітей, 2-3 альтернативи знайдуться точно. Цього року з дідом син ще не листувався, але я планую дотримуватися цієї ж стратегії. З одного боку, в дитини лишається шанс на радісне очікування сюрпризу, а з іншої, батьки мають шанс обрати той варіант подарунку, який би був у межах сімейного бюджету, не хвилюючись, що дитина розчарується і засмутиться.

Маленька ремарка: я вважаю, що людині, яка придумала писати листи Діду Морозу (чи Миколаю), треба дати Нобелівську премію. Це суперробочий інструмент: і дитина налаштовується на святковий, магічний лад, і батькам простіше. Єдине, мені геть не подобається оте класичне: «Весь рік я був слухняним хлопчиком, добре їв кашу, і тепер хочу отримати машинку-робота-пістолетик з пульками».

У моїй картині світу, подарунок на свято заслуговувати не треба. А тим більше з позиції «хорошості», бо це... ну така собі звичка. Дитина, яка виростає з розумінням, що для того, аби світ повернувся до тебе обличчям, треба бути слухняною, безпроблемною і з усіх сторін позитивною, має цілком реальні шанси вирости дуже зручною для інших людиною, але геть не спроможною відстояти власні інтереси. Тому, в листі краще поділитися інформацією про те, чим цікавився впродовж року, чи які цікаві події відбулися. Але, повторюся – це моє особисте бачення.

Ситуація 2. Нереальна

«У дочки помер хом'як. І вона на повному серйозні написала в листі, що хоче, щоб Миколай його повернув. Я вже думаю, може і правда, їй нового купити й подарувати наче то старий?», – Вікторія.

Це дуже делікатна ситуація, тим паче, що дитині лише шість років, а у цьому віці маля ще не розглядає смерть як щось скінченне. Але я б не стала організовувати підміну. Скоріше б «знайшла» в морозилці лист від Миколая, в якому він би написав, що знає, як сильно дівчинка сумує за своєю тваринкою, і який він радий, що вона росте такою доброю дитиною. Але є речі, які не під силу навіть найсильнішому чарівникові, і повернути живу істоту – одна з них. Що він щиро співчуває дівчинці, і хоче, аби у неї все ж був новорічний настрій. І запропонувати їй обрати якийсь інший подарунок. А батькам бути поруч, доки донька горює.

Таке листування можна застосовувати, якщо дитина хоче в подарунок щось нереальне. Діти років до семи краще засвоюють інформацію, якщо вона подана в казковій формі, ніж «ротом у вухо».

Ситуація 3. Про «дурничку»

«Мала хоче на свято якусь чергову дурничку. Я не бачу сенсу купувати щось не потрібне тоді, коли в можна купить щось практичне», – Андрій.

Кожна сім'я має певний рівень достатку і свої традиції. Я не можу їх засуджувати чи оцінювати. Але вважаю, що важливо не знецінювати інтереси одне одного. Те, що батьки вважають «дурничкою», часто дуже важливо для малечі. Зрештою, для середньостатистичної дитини іграшка несе більшу цінність, ніж зимова куртка. Просто ми, дорослі, призабули себе в 6 років.

Ситуація 4. Про кицьок-собачок

«Дитина хоче кота. А оскільки ми з чоловіком проти, то всі надії вона поклала на Діда Мороза. Не знаю, що робити», – Олена.

У таких ситуаціях найкращий варіант – поговорити. Розповісти, що Дід Мороз завідує іграшками, а киця чи песик – це живі істоти, і навіть він не може розпоряджатися їхніми життями. До того ж новорічне диво влаштоване так, що не може приносити комусь шкоду. Натомість можна запропонувати стати Снігуронькою для тварин, які живуть у дворі, – повісити годівничку для пташок, чи придбати смаколик для кота з кишенькових коштів дитини.

Гері Чепмен, до речі, виділяє подарунки, як одну з мов любові. Я спершу в цьому сумнівалася, але тепер, спостерігаючи за сином розумію, що так воно, мабуть, і є. Це такий собі матеріальний доказ батьківської любові. Головне, щоб не єдиний. А ще, чим далі, тим більше я переконуюся, що навіть не дарунки важливі, а антураж довкола них. Тому організувати їх вручення – це теж важливий процес. Саме очікування чого варте!

Те, що ми солодко передчуваємо, надалі виявляється більш цінним, ніж те, що було отримане легко і просто. А процес розгортання ста тисяч мільйонів шарів обгорткового паперу часто видається для малюків цікавішим, ніж те, що в ньому загорнуто.

І повторюся: тут я показала своє бачення ситуацій. Всі сім'ї різні, в одній приділяють значну увагу тому, на що в іншій би навіть уваги не звернули. Тому не буває абсолютно універсальних відповідей і рішень. Важливо відштовхуватись від традицій і цінностей конкретної родини. Нехай свята будуть добрими.

До зустрічі!