«Мазепа-Фест», 800-ліття та «побєдобєсіє» — який День міста потрібен Полтаві

Нині у Полтаві вирішують, яку нову дату вибрати для святкування Дня міста. Мета, за яку взялася робоча група та сама, що й з перейменуваннями — дерусифікація міського простору. Який тут зв'язок і що за свято День міста — будемо розбиратися. Забігаючи наперед, зауважу — не достатньо змінити дату святкування, потрібно шукати новий підхід.

23 вересня — «перемога режиму Колими над режимом Бухенвальду»

Одне лише формулювання «визволення від німецько-фашистських окупантів», закладене у даті 23 вересня — незаконне. Замість нього давно є слово «вигнання». Існує закон, який каже, що основними формами увічнення перемоги над нацизмом є Дні пам'яті та примирення або ж Дні вигнання нацистів. Але у Полтаві занадто довго культивувалося культура «побєдобєсія» та невігластво, як наслідок — тому досі вживається термін «визволення».

З розвалом ссср нічого кардинально не змінилося, керманичі міста — Кукоба, Матковський, Мамай, як каже член робочої групи з перейменувань Леонід Булава, цілком свідомо здійснювали проросійську політику, привчили до неї полтавців. Неначе не існує іншої історичної події для єднання полтавців, ніж фантом старого доброго «дня побєди» в головах. Ще одне 9 травня — зручно.

Влада ігнорувала той факт, що 23 вересня 1943 року після вигнання нацистів на Полтаву чекала нова окупація — совєтська.

У жодному разі, як каже Булава, не треба забувати загиблих і тих, хто гідно пережив цей час, здійснив подвиги. Потрібно, щоб надалі цей день залишився для полтавців пам'ятною датою. Але для балансу тоді пора започаткувати й свято вигнання совєтських загарбників.

«Я проти того, щоб сам цей день був Днем міста — відлунням російського побєдобєсія», — Леонід Булава.

«Перемогу режиму Колими над режимом Бухенвальду тлумачити як освобождєніє — аморально», — говорить представник УІНП Олег Пустовгар.

Що натомість?

На електронне голосування замість 23 вересня винесли чотири варіанти:

• 29 червня — перша письмова згадка про Полтаву;
• 5 вересня — дата поновлення Магдебурзького права;
• 9 вересня — день народження Івана Котляревського;
• друга неділя вересня, щоб не прив’язувати до дати, яка може випадати в будній день (це для зручності святкування).

Прихильниками нової дати, пов'язаної з Магдебурзьким правом, є представник УІНП Олег Пустовгар й історик Юрій Волошин.

На їхню думку, День міста має підкреслювати самоврядну складову. Тож кращого варіанту, ніж цей, немає. Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів, суду, торгівлі, опіки, спадкування; визначало покарання за злочини.. Магдебурзьке право — це з одного боку європейський досвід, а з іншого — про українську правову традицію. Полтава користувалася цим правом ще до Хмельниччини 1648 року, аж поки не сталася трагедія 1709 року — Полтавська битва. А 5 вересня 1752 року останньому очільнику Гетьманщини гетьману Кирилу Розумовському, вдалося повернути Магдебурзьке право, але ненадовго. Остаточно знищила місцеве самоврядування у Полтаві, знову ж таки, Москва.

Краєзнавець Леонід Булава зауважує, що найчастіше Дні міста святкують саме за першою літописною згадкою. Як мінімум, так відбувається в Україні. Не всі літописні міста мають чітку дату, частіше лише рік, а от Полтава може похизуватися згадкою з точністю до дня — 29 червня по новоюліанському календарю. Тож, як то кажуть, сам Бог велів у цей день святу бути.

«На Петрів день» Ігор Святославович, переслідуючи орди половецьких ханів Кобяка і Кончака, «переїхав Въросколь оу Лтави» і рушив у напрямку Переяслава», — згадка в Іпатіївському списку «Повісті минулих літ» 1174 року

У Полтаві святкували День міста раніше, ніж у Києві

До 1999 року День міста у Полтаві святкували якраз за першою згадкою — 12 липня (за старим календарем), окремо було й 23 вересня. Але Анатолій Кукоба у 1999 році «склеїв» два свята в одне з економічних та політичних причин.

До того ж «масовку» зі студентів і робітників на стадіон зганяти простіше у вересні, ніж у середині літа. Десь тоді з'явилася і плутанина: скільки місту насправді 800 чи 1100 років?

Уперше День міста Полтава відзначила у 1974 році — своє 800-річчя. Й одразу ж про свято «забула».

У період Горбачова Дні міст знову стали модними. Тому в 1987 році 12 липня у Полтаві знову провели свято, а потім у 1988, і в 1989. Але на цьому запал закінчився. Зі щорічним тарахкотінням 23 вересня після 1999 року, таку кількаразову традицію звісно не порівняти.

Жодних згадок про святкування Дня міста у Полтаві раніше 1974 року немає. Немає їх навіть у Києві. Українська столиця почала святкувати День міста пізніше Полтави, уявляєте? Наприкінці травня 1982 року. І теж ювілей — 1500-річчя від заснування міста.

Заступниця директора з науково-просвітницької роботи Музею історії Києва Людмила Мороз, зазначила, що ініціатива призначення Дня Києва йшла не від містян, а від чиновників:

«У 1947 році в Радянському Союзі відсвяткували 800-річчя Москви. Потім комусь прийшла ідея й у Києві зробити свято до ювілею. Не історики прийняли це рішення, а політики того часу. Вже потім запросили науковців підготувати доказову базу десь у 1979 році».

Це наводить на думку, що спочатку була ініціатива — умовний ювілей, а потім уже обґрунтування. Таке, ніби це свято спустили нам «згори».

З 1990 років майже всі великі й невеликі міста колишнього ссср почали святкувати День міста.

Хіба в ЄС не так?

У тому то й справа, що ні. Як наголошує Олег Пустовгар, у Європі на свята ніхто студентів не зганяє. Там ніхто не читає у цей день лекції про «асвабаждєніє», щоб здобувачі освіти попозіхали чи заглядали у смартфони, очікуючи завершення.

Європейські локальні свята можуть і не називатися під кальку «День міста» як в Україні. Вони більш тематичні та мають різне змістове наповнення.

День міста не совкова традиція, а європейська, яку підгледіли наші колишні авторитарні лідери й спустили нам для культивування совкового мілітаризму.

Купа німецьких і польських містечок мають свята, які дуже часто пов'язані з Магдебурзьким правом, наприклад, місто Познань.

А в естонському Таллінні дата пов'язана з найважливішою для міста історичною подією. У 1248 році естонська столиця офіційно прийняла Любекське міське право, що відкрило їй нові можливості для розвитку та включило до союзу європейських міст.

Святкують масштабно. Мешканці прикрашають будинки, проводять середньовічні процесії, вуличні концерти, спектаклі чи відкриті екскурсії. Міська влада вручає іменні стипендії або нагороджує почесних жителів міста, відкриває нові музеї, пам'ятки тощо. Розважальна програма велика.

У німецькому Франкфурті День міста — це день лісу. Коли громада Франкфурта збирається до свого муніципального лісу та влаштовує традиційний ярмарок, що бере свій початок багато століть тому. З часом цей фестиваль став синонімом самоідентифікації та прихильності до свого рідного міста.

День міста Кошице у Словаччині щорічно відзначають на честь отримання містом власного герба 1369 року — найстарішого міського герба в Європі. Святкують традиційною серією культурних та спортивних заходів.

Коли Полтаві святкувати День міста

Усі дати, які розглянув міськвиконком, на думку Олега Пустовгара, розумні й гідні. Але для головного Дня міста Полтави оберуть одну. Що робити з іншими варіантами, наприклад днем народженням Івана Котляревського.

Можна ж і не лишати їх осторонь, а наслідувати, наприклад, польський досвід.

Польські гміни мають перелік з назвою «Пам'ятні дати громади», які в цих громадах існують не для галочки, а задля виховання й гідного вшанування знакових подій і особистостей.

Нещодавно комісія і в нас запропонувала взяти на озброєння у Полтаві такий підхід, тобто зібрати перелік локальних пам'ятних дат, де День міста — тільки одна з них.

Там має бути і 23 вересня – день вигнання нацистів з Полтави, і 28 березня — день визволення Полтави від російсько-більшовицьких загарбників Запорізькою дивізією Армії УНР. До такого переліку мають увійти й дні народження Симона Петлюри, Патріарха Мстислава, Панаса Мирного, Єлизавети Милорадович, Олександра Кониського тощо.

«Такі дати — історичний "клей", який єднає громаду в один український моноліт», — каже Олег Пустовгар.

До речі, Полтава має просто грандіозний і майже вдалий приклад місцевого святкування, а головне з європейським підходом — «Мазепа-Фест», заснований у 2003 році. Його проводили сім років поспіль на Співочому Полі імені Марусі Чурай у парку «Перемога». Програма перших фестивалів включала винятково виступи колективів українського року. Надалі додавалися кінопокази, концерти хорової музики та інші події.

На «Мазепа-Фест» з'їжджалися тисячі людей не лише з області, але й з усієї країни. Як зауважив Олег Пустовгар, на таке свято ніхто нікого «не зганяв». Достатньо було дрібки вдалого маркетингу.

Тож, якщо прийшов Полтаві час якісно змінюватися, то потрібно відроджувати старі традиції та започатковувати нові. Якщо не зближуватиме якась одна нова традиція, то зближуватиме десяток нових. Чим більше міських локальних свят, тим кращий буде «клей між нами».