Надії, що під завалами хтось уцілів, уже немає. Як Кременчук оговтується після російського теракту (фото)

27 червня весь світ сколихнули кадри, зняті на Полтавщині після ракетного обстрілу росіянами. «Полтавська хвиля» вирушила до Кременчука, щоб засвідчити воєнні злочини країни-терориста.

Ми приїхали до міста майже о 12:00. Обідню спеку наповнив запах згарища та звуки повітряної тривоги. Після вчорашнього, оголошення ракетної небезпеки тут сприймається геть інакше.

27 червня близько 16:00 росія випустила по Кременчуку ракети типу Х-22. Вони влучили в торговий центр і завод поблизу.

Під під'їздами будинків навпроти торгового центру сидять змучені рятувальники. Комусь дісталося місце на лавочці, решта просто лежать на траві. Повітряна тривога для них — це можливість перепочити, викурити кілька цигарок або навіть подрімати.

Якщо підняти голову вище, можна побачити вибиті вибуховою хвилею вікна.

Речниця полтавських рятувальників Світлана Рибалко розповідає, що наразі завали розбирають близько 400 пожежників з Полтавщини, Київщини, Черкащини, Кіровоградщини, замінюючи одне одного. Їм допомагають комунальники, інші служби та волонтери.

«Вибух пролунав через 5-7 хв після оголошення повітряної тривоги. Це каркасна споруда, яка має утеплювач. І тому за секунди велика площа в 10 тисяч квадратних метрів спалахнула, як сірник. Люди, які знаходились ближче до виходу, змогли вийти самостійно, а деяким допомагали. На момент влучання ракети в торговому центрі перебували близько тисячі відвідувачів і працівників», — сказала речниця.

Рятувальник Іван Малиховець працює на місці «прильоту» з учорашнього дня. Говорить, найважче переносити людські жертви.

«Дуже, дуже важко дивитись на загиблих людей, особливо дітей. До цього не можливо звикнути. Температура, жар — це ніщо в порівнянні з людськими жертвами», — розповідає пожежник.

Станом на ранок 28 червня відомо про 18 загиблих. Ще 36 людей вважаються зниклими безвісти.

Світлана Рибалко каже, надії вже немає:

«При такій температурі люди не могли вижити».

Тіла, які дістають рятувальники, повністю обгорілі. Неможливо навіть визначити стать. Загиблих ідентифікують згодом, шляхом проведення ДНК-експертизи.

***

Через півтори години лунає команда «Відбій повітряної тривоги». Десятки рятувальників, повільно перебираючи ногами, повертаються до роботи.

За мить обгорілий, ущент знищений торговий центр ніби оживає звуками. Але правда страшна: під завалами — тіла людей.

Уявити, що ще вчора тут було життя, вам допоможуть хіба що дивом уцілілий поштомат «Нової пошти», розсипаний собачий корм і покриті кіпоттю пляшки зеленки з аптеки біля входу.

Тепер тут стоять великі підйомні крани, які вантажать шматки металевих конструкцій. Менші уламки вивозять екскаватором. Працюють також лопатами. За безпекою процесу спостерігають військові та правоохоронці.

Хтось приніс сюди гвоздики в чорній стрічці. Як у голлівудських фільмах, з неба на них осідає попіл. На жаль, це тепер наша реальність.

Поруч із нами робить фотографії молода дівчина. Це директорка одного з ювелірних магазинів, які працювали в «Амсторі», Даша Юхно. Учора вона була на роботі разом із двома колегами.

«Тільки пролунала тривога, ми закрили магазин і вийшли. Біля чорного входу нас накрило вибуховою хвилею, ми впали, були всі у склі. Мене оглушило, було дуже страшно. Дякувати богу, що лишились живі», — каже дівчина.

Поки ми говорили з Дашею, підійшли працівниці інших магазинів. Одна з дівчат зблідла, певно їй стало погано від побаченого.

Інша розповіла, що після повітряної тривоги також закрила магазин і вийшла. Це її врятувало.

***

У Міноборони рф заявили, що удар був завданий «високоточною зброєю» по військовому об’єкту: «ангарах із озброєнням і боєприпасами, що надійшли від США і європейських країн в районі Кременчуцького заводу дорожніх машин».

Разом з поліцією йдемо до заводу «Кредмаш». Він розташований за 650 метрів від торгового центру.

Повз проходить пара, хлопець і дівчина. Вони несуть до «Амстору» білі троянди й рожевого плюшевого ведмедика, щоб вшанувати пам'ять загиблих.

На підприємстві нас зустрічає директор Микола Данилейко. Він показує територію, щоб довести очевидне — жодної зброї чи військової техніки тут немає і не було.

Під ногами починає тріщати розбите скло. Звук стає все гучнішим і перед нами постає розтрощений цех заводу. Вирва від ракети — близько п'яти метрів.

За словами директора, вчора на зміні у цьому цеху було 100 працівників.

«За 20 хвилин до вибуху в них закінчилась зміна і вони пішли додому. Зараз жарко, тому працівники приходять на роботу раніше і йдуть раніше», — говорить Микола Данилейко.

Поранення отримали двоє чоловіків. Їх травмувало уламками скла, в одного струс мозку.

***

Ірина живе в будинку навпроти торгового центру. На момент вибуху жінка сиділа біля під'їзду. Вона розповідає, що дуже злякалася й лягла під бордюр.

«Я ніколи раніше не відчувала такий страх. Був дуже великий дим, крики людей. Мабуть, кожна українська сім'я зараз бажає, щоб на тій стороні відчули таке горе, яке не можна передати словами», — каже місцева.

Тим часом українські правоохоронці вирахували імена російських льотчиків, які вдарили ракетою по торговельному центру в Кременчуці й забрали життя як мінімум 18 людей.

Служба безпеки України невідкладно розпочала розслідування чергового воєнного злочину окупантів. На місці уже працюють слідчі, які зроблять усе, аби встановити не тільки тих, хто здійснив постріли, а й тих, хто віддав наказ знищувати мирних українців.

Жоден винний не уникне покарання.

«Полтавська хвиля» висловлює щирі співчуття родинам та друзям загиблих унаслідок російського теракту в Кременчуці.