Навесні 1942 року у Полтаві сталася небачена повінь. У тогочасних газетах йдеться, що подекуди рівень води сягав шести метрів. Значна частина міста — зокрема Поділ і те, що ми зараз називаємо Левадою — опинилася під водою.
Попри масштаб стихійного лиха, інформації у відкритих джерелах обмаль. На очевидців також сподіватися не доводиться. Полтава тоді була під нацистською окупацією, тож, можливо, щось зможуть розказати німецькі світлини. Спробуємо по крупицях реконструювати події тієї весни.
До німецької окупації за рівнем води на Ворсклі вели спостереження на одному з найстаріших гідрологічних постів України. У 1942 році спостереження вели німці, тож у нас цих даних немає. Однак збереглися певні архівні документи, які свідчать про екстремальний рівень води тієї весни. Про це йдеться зокрема у дослідженні провідної гідрологині Полтавського гідрометеоцентру Віри Смирнової.
Наприклад, у газеті «Голос Полтавщини» через рік після самої повені опублікували невеличку замітку:
«Всі, мабуть, пам'ятають повідь на Ворсклі 1942 року. Багато лиха заподіяла вона. За своїми розмірами ця повідь перевищила великі поводі 1917 та 1932 років».
Автор зазначає, що повінь була тривала і запізніла. Причиною стала величезна кількість снігу, що накопичилася на водозборі — 200% від норми. Адже зима 1941-1942 років була винятково сніжною і холодною. На кінець березня сніговий покрив був 50-60 см, що вчетверо більше, ніж торік.
Морози протрималися аж до квітня, а зі стрімким потеплінням прийшла найбільша повінь минулого століття на Ворсклі. Промерзла земля ще була вкрита льодовою кіркою, тож вода не втавала і не випаровувалась, а накопичувалась вздовж русла річки, на верхньому та нижньому водозаборах.
Мешканка села Микільське Полтавського району Лєна Лапа у своєму щоденнику писала, що сніг лежав до 10 квітня і «такої довгої зими ніхто не пам'ятає». А потім приблизно до 18 квітня йшли дощі.
«В Полтаві біда: Ворскла вийшла з берегів і затопила навіть станцію. Ніхто не пам'ятає такої повені», — йдеться у рукописах.
Наслідки можемо побачити на архівних фотографіях
Ця повінь могла стати катастрофічною ще й за розмірами завданих збитків. Однак полтавці тоді жили дуже бідно і великих цінностей не мали. Але втрата домівки, домашніх тварин, домашнього скарбу в умовах війни — це дуже велике потрясіння.
Наслідки повені руйнівні як для міст, так і для полів. Чим інтенсивніше водопілля, тим більший шар родючого ґрунту воно змиває. В майбутньому це неминуче потягне за собою зменшення врожаю зернових.
Основні методи протидії повеням: насадження лісу й посадок вздовж полів, оранка впоперек схилів, закріплення ярів, збирання снігу у купи тощо. Та найбільш ефективними виявилися дамби. Таких на Ворсклі впродовж 1960-1970 років побудували дві: у Нижніх Млинах та поблизу селища Вакуленці. Вони підтримують належний рівень води у нижній течії річки, тобто в межах Полтави, і запобігають катастрофічним повеням.
Нині вода все рідше виходить на заплаву. На це вплинула також і зміна клімату — холодні пори року стали більш дощовими, тож на водозаборах збирається менше води, ніж було колись.
Використані фото з архіву Леоніда Булави
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
