Майже 100 років тому в Петровському парку навпроти краєзнавчого музею відкрили пам'ятник Тарасу Шевченку. Монумент «пережив» Другу світову, часткові руйнування та навіть загрозу повного знищення німцями чи «совєтами».
«Полтавська хвиля» розповідає про перипетії довкола пам'ятника і його унікальність на теренах України.
Творцем пам'ятника у Полтаві став сценарист, режисер і драматург Іван Кавалерідзе. Митець створив десяток фільмів, брав участь у міжнародних конкурсах та виставках, але найбільше прославився як скульптор.
Пам'ятник у Полтаві — не перша робота скульптора, присвячена українському поетові. Перший монумент Шевченку Кавалерідзе створив у 1918 в Ромнах, що на Сумщині. На той час він виглядав більш звичним для людського ока: його форми були округлими, а рельєф — більш плавним.
Через кілька років скульптор створив пам'ятник поету в Сумах. Тут митець вдався до зовсім іншого напряму — конструктивізму. Кавалерідзе дещо видозмінив форму постаменту, зробивши більш витончені пропорції. Удосконаливши свою техніку, того ж року він зводить монумент і в Полтаві. З цього моменту розглянемо його історію детальніше.
У дослідженні викладача й науковця Сергія Шебеліста йдеться про те, що задум створити пам'ятник Шевченку в Полтаві виник ще на початку XX століття. Його планували звести до восьмої «революційної» річниці, себто, в жовтні 1925-го. Тож хоча в березні він вже й був готовий, відразу його не відкрили, оскільки справу гальмували компартійні функціонери.
Зрештою відкрили пам'ятник 12 березня 1926 року. За спогадами очевидців, на цю подію зібралися не лише полтавці, а й жителі навколишніх сіл, для яких виступив кількатисячний хор.
Скульптуру недарма розташували навпроти нинішнього краєзнавчого музею:
«Думаю, що Кавалерідзе не випадково зробив прив’язку до місця в центрі старої Полтави, адже Шевченко, ймовірно, бував там, коли йшов малювати Хрестовоздвиженський монастир і хату Котляревського», — розповіла етнографиня Галина Галян.
З-поміж сотень інших пам'ятник у Полтаві вирізняється своєю лаконічністю та модерністю. Краєзнавці вважають, що його створили у формі кубізму, який набув популярності у ті роки. Його особливістю є геометричність і виразні масивні брили, на які й спирається фігура Тараса.
На думку краєзнавців, зводити монумент було складно саме технологічно, адже він створений із монолітного залізобетону, тож це зайняло немало часу. До речі, обабіч пам'ятника спеціально висадили дві верби, які нині виступають у ролі своєрідної «завіси».
Під час окупації міста у 1940-х роках, німці понівечили пам'ятник Шевченку, зокрема руку та частину обличчя, переплутавши його з владіміром лєніним. Після завершення війни совєтська влада не поспішала відновлювати монумент, аргументуючи це тим, ніби його виконання «незрозуміле народові». Скульптуру хотіли залишити як свідчення нацистського вандалізму, а натомість звести новий. Цього так і не сталося.
Після демонтажу своєї роботи у Сумах, Кавалерідзе особливо опікувався полтавським пам'ятником. Скульптор хотів замінити його на бронзовий і навіть виділив на це 100 тисяч карбованців з власної кишені. На щастя, монумент вдалося зберегти. За словами краєзнавців, його реставрували за ініціативи тодішнього головного архітектора міста Лева Вайнгорта.
Поговоримо про форму. П'єдестал являє собою нагромадження кількох площин в асиметричному порядку, з яких ніби виростає постать митця. Висота монумента — близько п'яти метрів. На ньому вигравіюваний напис зі знаменитого твору «Заповіт»:
«І вражою злою кров’ю волю окропіте».
Нині пам'ятник Тарасові Шевченку в Полтаві вважають унікальним зразком кубізму, як скульптурного напряму, і загалом такого стилю, як конструктивізм, на теренах України.
Використані фото з групи «Стара Полтава»
Раніше ми розповідали все, що ви не знали про Шевченка.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
