Пригадати традиції: як на Полтавщині відсвяткували Івана Купала (фоторепортаж)

Івана Купала — одне зі стародавніх свят. Цього дня предки проводили кілька обрядів, які збереглися дотепер: стрибки через вогнище, пускання віночків по воді, прикрашання деревця. Усі ці традиції пригадали 6 липня у Кобеляках, на свято Івана Купала, хоча до словʼянського язичницького свята ця дата не має жодного стосунку — насправді Купайла вшановують 21 червня у день рівнодення.

Поки на вулиці припікає липневе сонце, температура повітря сягає 30+, на місцевому пляжі Кобеляк збираються місцеві. Тут душно — всього годину тому пройшла добряча злива й тепер на березі річки парко. На скошену траву, яка під палючим сонцем перетворилася на пожовтіле, колюче сіно, люди кидають рушники, пледи, покривала. Біля кожного стоять сині пляшки з білими поки не запаленими, свічками.

Людей прийшло чимало, щонайменше з пів сотні. Хлопці та дівчата, діти, підлітки і люди старшого віку.

Свято для краян організувала молодіжна рада «Молодь Кобеляччини» — вирішили таким чином занурити молодь в автентичність, пригадати стародавні обряди. Це перше свято такого формату для громади. Та й для самої молодіжної ради цей захід також перший, розповідає її очільниця Наталія Пилипенко. Раду створили всього три дні тому.

«Вирішили, що нашій молоді не вистачає занурення в автентичність. Звикли, що проводяться заходи, концерти, але не для того, щоб пригадати традиції», — говорить голова молодіжної ради Наталія Пилипенко.

Головна мета заходу вдалася. До початку заходу всі, хто прийшли ходять від гурту до гурту, вітаються, знайомляться. Вже за кількадесят хвилин люди, які прийшли сюди різними компаніями, гуртуються в один великий натовп.

Біля ніг дівчат розкидано різнотравʼя в суміші з дикими квітами. Притримуючи однією рукою вінок, іншою заплітають ромашки. Кажуть, що підбирали ті квіти, які сподобалися найбільше.

«Квіти намотуємо і закріплюємо ниткою. Ось це ромашка. Але взагалі, які сподобалися, такі й обираємо. Я ще в дитинстві сплітала вінки, а тому трохи запам'ятала. Це не важко. Один вінок робити близько 10-15 хвилин», — говорить Оксана двома руками заплітаючи черговий вінок, а поряд лежать вже кілька готових.

Плетіння купальних вінків — це перший обряд свята. За легендою, кожна квітка символізує те, що хоче мати дівчина.

«Наш захід побудований на тому, щоб залучити людей. Тобто ми не дали готові віночки, а плетемо самостійно. Максимально дотримуємося традицій», — каже організаторка Наталія Пилипенко.

Біля вантажної «Газелі» тріщить гілка ще зеленого дерева, яка ледь-ледь піддається рукам чоловіка. Він, тримаючи ніж, обтісує стовбур, аби згодом, встромити його у землю. На святкуванні це дерево називають «Купайло».

«Суть цієї традиції полягає в тому, що кожен прив'язує на дерево стрічку і загадує бажання. Оскільки свято Івана Купала дуже енергетичний день, то воно обов'язково має збутися. Головне — віра», — розповідає Наталія Пилипенко під час підготовки до початку.

Вечір починається з містичних оповідей. Начебто, саме у день Івана Купала звірі можуть розмовляти, дерева вміють ходити, а в хащах можна віднайти квітку папороті.

«Чи ви знали, що у цей день звірі та птиці розмовляють людською мовою? Кажуть, що на Івана Купала дерева переходять з місця на місце. Кажуть, що в якусь мить вода стає світлою. Якщо ви маєте чисте серце, хороші наміри, можете піти шукати цвіт папороті. Росте вона у хащах. А хащі вас пускати не будуть», — розповідають дівчата вбрані у довгих білих сорочках з вишивкою та червоним намистом.

Люди підводяться зі своїх місць та розбирають різноколірні стрічки. Підходять до «Купайла», обмотують гілки, загадуючи бажання. Згодом збираються навкруги. Це — черговий обряд.

Підходячи до води, дівчата знімають купальські вінки, які пускають на воду. Течія майже не підхоплює їх від берега, а тому дехто одразу закидує якнайдалі або підштовхує руками. Найбільший вінок випереджає інші. За лічені секунди його відносить майже на середину річки. Проте, хлопці не наважуються зайти у воду, аби спіймати хоч один.

Під кінець святкування місцеві збираються у коло, обходячи вогнище під пісню «Ой на Івана, ой да на Купала». Коло розривається і кожен чекає свої черги, щоб стрибнути через вогонь. Подейкують, що хлопець та дівчина, які не розірвуть руки над вогнищем, щасливо житимуть разом. Дехто ж вважає, що цей ритуал очищає від нечистої сили.