Шашлик по 60, скіфи та колюче сіно: яким був цьогорічний Гелон-фест

14 серпня на Полтавщині провели кілька фестивалів різного направлення. Охочі попоїсти їхали в Опішню на гастрофестиваль «Борщик у глиняному горщику 2021», шанувальники ковальського мистецтва побували на фестивалі у Миргороді, а любителі історії на Гелон-фесті в Більську.

Кореспонденти «Полтавської Хвилі» відвідали два. Про те, що сподобалося, а що — ні на фестивалі борщу, можна детальніше прочитати у нашому матеріалі: «Жесть, антисанітарія і повний треш»: чим запам'ятався цьогорічний фестиваль борщу (фото)

Другий фестиваль, на який потрапили журналісти — Гелон-фест.

Гелон-фест 2021 — це ентофестиваль, який щороку проводять на Більському городищі, території найбільшого поселення скіфської доби.

«Фестиваль буде одноденний, лише 14 серпня. Підготували для відвідувачів різні тематичні археологічні локації, щоби люди побачили результати наших досліджень. Це і репліки знахідок, точні копії, це і репліки тогочасних укріплень, як вони виглядали, це і оригінали знахідок, виявлених на Більському городищі. Також буде виступ сучасних виконавців у етностилі», — повідомив організатор фестивалю Ігор Корост, директор історико-культурного заповідника «Більськ».

Окрім цього, пан Ігор розповів про містечко майстрів, яке функціонувало на фестивалі, про локацію «Дуб Сковороди», де розмістився сучасний мандрівний філософ Сковорода, який ділився своїми афоризмами та роздавав передбачення з чарівної скриньки. Також на фестивалі відтворили Скіфську землянку, де відвідувачі могли подивитися на життя і побут скіфів. Для дітей встановили атракціони.

За словами організатора, на захід запросили Скіфських реконструкторів з усієї України, які представляють і Одещину, і Запоріжжя, і Полтавщину.

Захід фінансували з обласного бюджету. На його організацію витратили 634 тисячі гривень.

Гелон-фест — це простір

14:00. До офіційного відкриття фестивалю ще година, але більшість запланованих локацій вже працюють. Людей — небагато, усі тільки збираються на території городища.

Проблем із пошуком парковки для авто не виникає — організатори виокремили територію для того, аби гості могли залишити машини і нікому не заважати. При цьому, паркувальна зона безкоштовна. За вхід також платити не треба.

За пару сотень метрів від парковки розташовані розважальні локації. Найближче знаходиться зона дитячих атракціонів.

— Тату, можна мені на батути? — маленька дівчинка тягне високого темного чоловіка в сторону батутів.
— А ти не злякаєшся? — батько із сумнівом дивиться на атракціон, оцінює висоту, на яку стрибають діти за допомогою спеціальних резинок (а це до трьох метрів) і зітхає.

Мала не зупиняється, а тягне за руку чоловіка далі.

— Хлопці, — чоловік звертається до двох молодиків, які працюють на атракціонах, — Скільки коштує? 70? Нормально... — потім звертається до дитини: — Точно не злякаєшся?

Дитина хитає головою та усміхається. Її батько знову зітхає, а потім махає рукою і піднімає малу на батут.

— Тільки не високо запускайте її. Щоб не обпісялась. Бо їй три лише.

Дитяча зона на фестивалі – дає змогу батькам перепочити, а дітям як слід розважитися.

Трохи далі від батутів встановили атракціон «Лебеді». О 14:30 він ще не працює, чекає на офіційне відкриття фестивалю. Працівників також не видно, тож ціну на квиток дізнатися не вдалося.

Із мінусів зони: з усіх боків її огинала дорога, яка вела до парковки. Тож там постійно снували автомобілі. І, через те, що зона не була огородженою, а діти часто бігали без нагляду, вони могли втрапити прямо під колеса.

Через дорогу від атракціонів розташували розважальну зону та ярмарок.

Перше, на що звертаєш увагу, коли опиняєшся у розважальній зоні, це на її масштаби. Перед очима відкривається панорама українського степу, яким туди-сюди снують люди, лунає сміх дітей та іржання коней.

Подекуди видніються інсталяції, які доповнюють атмосферу заходу: це старовинні глечики і амфори, що вивищуються на постаментах із спресованого сіна. Це плетені фігури із лози, це і мініатюрний гелон-фест, який також створили народні умільці.

Для гарного орієнтування по центру локації майорить карта фестивалю. Для цього ж облаштували і дороговкази.

– Сфотографуйте нас, будь ласка, – до кореспондентки звертається жінка років сорока. Поруч із нею її подруга.

Жінки підходять до двох велетенських фігур із сіна та починають позувати. Кілька кадрів – і вои прямують до інших фотолокацій.

Особливо багато відвідувачі фотографуються біля напису «Гелон», біля пам'ятника Скіфа та кам'яних баб.

Із мінусів фотозон – після 17.00 на деяких локаціях доводилося фотографуватися навпроти сонця. Тому знімки виходили засвіченими.

Трохи далі від ярмарку та фотозон розташована сцена і глядацька зона. Останню тимчасово використовують як фотозону. Причина — незвичні сидіння для глядачів, зроблені із спресованого сіна.

«Тільки попа після них чухається, дуже сіно колеться», — сміється кременчучка Анна. За її словами, вона фотографувалася на сіні десь хвилин десять.

Неподалік від глядацької зони місцеві майстри вже встановили ятки із різноманітним крамом і продовжують облаштовувати зони для майстер-класів, стрільбищ із лука та арбалету. Окрім цього, ковалі лагодять місце для демонстрації свого мистецтва. Як анонсують майстри, охочі зможуть спробувтаи себе у будьчому із запропонованих розваг та ремесел.

Поруч із стрільбищами засновник театру Скіфської звитяги «Скіфський стан» Павло викладає на столі дерев'яну зброю. Серед неї і мечі, і сокири, і ножі, і наконечники тощо. Поруч із ним вже стоїть хлопчик 10-років і захоплено розглядає сокиру. До нього підходять батьки.

— Ярославе, що ти там вже дивишся? — Батько зацікавлено придивляється до зброї.
— Тату, глянь, яка сокира! Купи мені, будь ласка! — малий піднімає дерев'яну сокиру та показує її чоловіку. То бере в руки, розглядає, дістає гроші (вироби коштували по 80 гривень) і питає у сина: — А ти слухатися будеш?

Малий обіцяє, що буде, хапає в руки сокиру та біжить. І вже через хвилину чути крик батька:

—Ти що робиш? Нашо ти вдарив сестру сокирою?

Відповідь сина вже не чути.

У цей час пан Павло продовжує розкладати зброю.

«Звісно, що оригінальна зброя буде вужчою, але ця виготовлена максимально подібною до оригіналу. Скільки витрачаю часу на створення — не знаю. Залежить від деревини та моєї зайнятості. Я можу щось робити по дому, потім піти щось вирізати, підфарбувати тощо, а потім знову повертатися до іншого заняття. На фестиваль ми привезли не тільки зброю. Моя дружина виготовляє посуд із глини, наносить спеціальну символіку», — розповідає він.

Ярмарок майстрів

Зліва від сцени розташували ярмарок майстрів.

Ятки стоять у два ряди. Тут продають усе, що може зацікавити туристів: прикраси, вироби з глини, з дерева, крафтові напої. А ще морозиво, напої та солодка вата.

«Та це ж як Сороченці тут», чути в натовпі.

Майстри, до речі, охоче спілкуються з відвідувачами.

«Дівчата, не проходьте повз! Дивіться, які браслети», — жінка років 30 пропонує подивитися на браслети із натурального каменю. Їх вартість — від 60 гривень.

Поруч із нею ще одна дівчина продає сережки, від 50 гривень за пару. Окрім цього, на її столі лежать підвіски, кулони тощо.

Фуд-зона

Ще від самого початку заходу особливо гамірно на фуд-зоні, яку облаштували метрів за 500 від сцени.

Коли підходиш до цієї зони, памороки забиває спершу сильний запах меду, а потім пиріжків. Ятки із цими товарами стоять прямо біля входу. Біля них вже вишикувалася черга.

Коли минаєш пиріжки, то відчуваєш вже інший аромат. Там смажать ковбаски (60 гривень за порцію) та шашлики ( від 60 гривень за шампур). Тут же жінка в гумових рукавичках нарізає салат (20 гривень порція). Поруч із нею чоловік наливає пиво (30 гривень за склянку).

Також на прилавках виставляють плов у спеціальному посуді. Ще пропонують смаколики до пива та солодкі батончики до газованих напоїв.

Всі, кому не вистачає місця за столами – сидять на покривалах.

З приходом вечора ситуація також мало змінюється. Черги до їжі зросли в кілька разів, особливо багато людей чекають на шашлик, кашу та салати. Із-за столів час від часу лунає спів: «Вмєстє вєсєло шагать по просторам, по просторам, по просторам...».

До слова, у цій же зоні можна скористатися вбиральнею — у фуд-зоні їх дві. Ще дві розташовані неподалік від сцени, біля загону з конями.

Сцена

Список виступаючих – різноманітний. Але до самої концертної програми виникають питання. Подеколи, відчуваєш себе не на скіфському етнофестивалі, а на шкільному святі.

Дивно чути в сценарії слова про мову-калинову і пісню-солов'їну, які звучали в унісон. Якщо ж фестиваль на скіфську тематику, то до чого тут українські вбрання та українська народна шоу-програма?

Проте необхідну атмосферу етнозаходу створюють скіфська хода, інсценування бою та епічна музика, під яку виходять виступаючі.

poltavska-khvilia_xcwi/fLJjTOn7g.jpeg

Вечірня концертна програма

Ніч. Історичне місце. Чорне небо. Ясні зорі. Музика і величезний стяг з написом Охтирка. Гурти Ярра, Тінь сонця та Мотанка – запалюють публіку на повну.

Тому, якщо треба враження, там їх можна набратися на тривалий час.

Гелон-фест 2021: плюси і мінуси

Авжеж, влаштувати фестиваль – не поле перейти. Організаторська робота потребує неймовірних зусиль. І все це робиться, аби вирішити якісь суспільні питання, привернути увагу до теми, розкрити потенціал місця, задовольнити найвибагливіших клієнтів. Але все ж, на кожній події можна знайти (якщо, авжеж, шукати і плюси і мінуси).

Що сподобалося:

  • обладнані смітники, туалети;
  • велика територія;
  • насичена програма заходу;
  • велика кількість розваг як для дітей, так і для дорослих;
  • багато фотозон на різну тематику;
  • наявність поліції, пожежників та медиків;
  • наявність дороговказів.

Що не сподобалося:

  • сценарій свята;
  • незручне добирання, якщо немає власного транспорту;
  • очікування музикантів.

Ярослава Фоніна

Ще з рубрики: "Довгочит"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар