«Совєцькі» сукні, один стиль і сучасні школярі: чи потрібна українським дітям шкільна форма

Щороку на Останній Дзвоник випускники одягають святкове вбрання, яке вирізняє їх з-поміж інших учнів. І хоч закони про декомунізацію діють, українці мають свій національний одяг, а у магазині можна придбати шати на будь-який смак – учениці вперто продовжують брати у знайомих, або шити на замовлення форму «совєцького» зразка. Мовляв, це традиція. Та й виглядає дуже гарно. Ми вирішили розібратися, чи є альтернатива такому вбранню. І можливо, усім школам потрібна форма нового зразка, щоб не ностальгували і гордо носили звання учня?

Зауважимо, що нині в Україні немає єдиної затвердженої форми. А тому ми не забуваємо розрізняти поняття одяг для школи та шкільна форма. Бо:

Одяг для школи – це вільний вибір дитини та/або її батьків. Єдиними вимогами до такого одягу є охайність, зручність, відповідність сезону. Все. Жодні вимоги щодо стилю, кольору чи інших атрибутів шкільного одягу неприпустимі та незаконні.

Обов’язкова шкільна форма – це однаковий для всіх (хлопців та дівчат відповідно) зразок одягу. Найсуттєвіше те, що за “недотримання форми одягу” можуть бути застосовані санкції, покарання.

До речі, єдина уніфікована одіж для школи мала не лише такий вид. Наприклад, Гаррі Поттер також носив шкільну форму. Колір жилету, галстука і шарфа виокремлював його приналежність до Гріфіндору, як і емблема на одязі. Та і хто з поттероманів не мріяв хоча б раз одягти чарівну мантію.

Коли шкільна форма почала бути одягом для школи?

Все почалося близько 1834 року. Тоді для усіх учнів була єдина форма. Носили її школярики і після занять, аби показати свою приналежність до певної суспільної ланки, означити статусність. Так було до «большевіков». Бо ж після 1917 року суспільство виявилося настільки збіднілим, що питання форми взагалі не піднімалося. Хто в чому є – той так ходив. І лише після війни, аби зрівняти всіх – почали шити шкільну форму. Для всіх однакову.

А з приходом Незалежності знову повернувся вільний стиль. На свята ж завжди білий верх – чорний низ і букет у целофановій обгортці.

Форма як ознака певної спільноти

Оксана, заступниця директора з навчально-виховної роботи школи

Чи потрібна шкільна форма зараз? Буду говорити про сільську школу, де навчаються діти з усіх соціальних прошарків населення.

Аргументи «за»:

• батькам із фінансово неспроможних сімей доступніше (дешевше) купити одну-дві форми на рік, аніж щодня одягати дитину в різноманітний одяг;
• однаковий зразок одягу «стирає» ознаки соціальної диференціації;
• уніфікований одяг прищеплює розуміння дрес-коду, що в майбутньому може знадобитися на роботі;
• шкільна форма дає розуміння приналежності до тієї чи іншої структури (у нашому випадку – до школи) й спонукає до відповідної поведінки.

Аргументи «проти»:

• уніфікація й стандартизація зовнішнього вигляду формують стереотипне мислення, унеможливлюють самовираження через зовнішній вигляд;
• ціна якісної шкільної форми може бути зависокою для соціально незахищених верств населення;
• щоденне носіння однакового одягу набридає дитині, може негативно впливати на стан здоров’я.

Особисто мені імпонує в закладі освіти діловий стиль одягу, який обраний індивідуально для кожної дитини, враховуючи стан здоров’я, особливості зовнішності, особисті вподобання.

До використання шкільної форми радянського зразка в сучасній школі ставлюся негативно. Вважаю, що така форма не є зразком шкільництва, а є лише історичним прикладом радянської школи. Не заперечую проти її демонстрації в шкільних історичних музеях, інсценізаціях, де розкривається суть радянської епохи.

Учні незалежної України не мають переносити пережитки в сучасність. Хоча і перенасиченість етностилем у школі теж не сприймаю.

Одягнуть чи не одягнуть учні радянську шкільну форму, наприклад, на Свято останнього дзвоника залежить, перш за все, від педагогів. Тільки метод категоричного заперечення чи заборони тут не діє. Усвідомлене розуміння унікальності українського народу (а відтак і української школи) спонукатиме учнів до самовираження і наслідування українських традицій, а не бездумне, невмотивоване копіювання шаблонів епохи, що минула. Але тут ще багааааато роботи, бо не всі вчителі в своїй свідомості викорінили із себе піонерів.

Форма як ознака втрати індивідуальності

Анастасія, учениця 11 класу

Як на мене, у буденності форма не потрібна. Зараз одяг – це спосіб самовираження. Де ще, як не в школі, молоді демонструвати свій стиль і смак? Навчальний заклад – це вже не просто місце для здобуття освіти, а ціла система, що охоплює різні спектри життя, зокрема, моду. Для когось форма – це рамки, які не дозволяють проявити свою особистість та індивідуальність, тому я за її відсутність.

Щодо святкового одягу маю два варіанти: якщо це державне свято, то для прояву патріотизму та національного самовизначення, звичайно, я б обрала вишиванку чи щось із українською символікою, а для особистого свята (день народження чи то концерт) – вже на власний розсуд.

Форма як ознака рівності

Тамара, мама двох школярок

На мою думку, форма потрібна, але це не обов'язково повинен бути ретро одяг чи вишиванки. Форма дисциплінує. Надає статусності.

Всі діти різні, і часто по-злому ставляться до тих дітей, в яких батьки не мають коштів на круті шмотки чи ранці. Звідси і з'являється розподіл на окремі соціальні групи, булінг. Деякі діти навіть потім не хочуть приходить на випускний, і це тому, що хтось крутіший в речах та зовнішньому вигляді.

Що говорить психолог?

Форма-форма (коли всі під копірку) не потрібна. А от дрес-код однозначно так. І добре, якщо в його запровадженні буде брати участь учнівська рада. Важливо, щоб шкільний одяг бодай чимось відрізнявся від повсякденно-вуличного – це лише допомагатиме перемикатися і налаштовуватись на роботу. Головне тут практичність, зручність і пристойність. Як на мене круто, коли в окремій школі чи класі є свої корпоративні кольори, які можна використовувати в аксесуарах (або ж значки, бейджі). Дітям підсвідомо важливо відчувати себе частиною групи, а такі маленькі дрібнички цьому сприятимуть.

Уявімо, що в Україні починає діяти обов’язкова шкільна форма. Якою вона буде?

• Зручною. Вона не повинна обмежувати рухи, у ній зручно стрибати, присідати і ганятися за однолітками по стадіону.
• Різноманітною. Дитина йде в школу і може обрати, що їй одягати – светрика, сорочку, футболку, шорти чи штани. Все це в одному стилі, але кожен елемент допомагає визначити індивідуальність.
• Доповненою аксесуарами. Що ще допоможе дитині бути собою як не дрібнички, які вона любить?
• Унікальною. Ідеально, коли кожна школа має один стиль, але вирізняється кольорами. І учнів різних шкіл видно за своїм кольором. Щоправда не зрозуміло як бути, якщо діти не люблять школу в якій навчаються.
• Доступною. Батьки, які мають декілька дітей, або низький рівень доходу можуть заплатити за форму, яку носитиме їхня дитина.

І можливо, через небагато-небагато років, з українських шкільних лінійок зникнуть совєцькі форми, які чомусь твердо вкорінилися в голови суспільства як святкова одіж. А наші випускники будуть вирізнятися своїм унікальним виглядом, як наприклад, учні школи №26.