«Мене тригерить, коли кажуть, що в першому класі граються», або як вдома готувати дитину до школи

Школа. Особливе слово. Чи не у кожного з нас воно викликає різні асоціації. У когось — приємні спогади. Комусь навпаки — шкільні роки згадувати не хочеться. Але є особлива категорія людей, у яких при згадці про школу око сіпається. Ці люди — батьки майбутніх першокласників.

Як мама майбутнього першокласника, я зібрала для вас відповіді про наболіле. Бо не знаю як ви, а на мене вже посипалися питання на кшталт: "а в скільки твій у школу йде", "а за якою програмою вчитися буде", "а читать уже уміє", "а до репетиторів водиш"?

Тому все про оптимальний вік, психологічну готовність та досвід тих, хто похід до першого класу вже пережив

Мій син пішов до першого класу під час повномасштабного вторгнення. Олександра

Ми дуже сумнівалася, куди віддавати до школи. Та чи віддавати взагалі. Але так, як сину виповнилося шість і більшість його друзів із садочка йшли до школи, ми вирішили, що шість краще, ніж сім.

Школу давно обрали, тому подали документи туди, куди й планували. Тоді там були переселенці, але директорка готувалася до навчального року, тому й укриття було. Нам його показали на зборах, і для мене зараз це важлива перевага.

Адаптація проходила добре, бо все ж таки у колі однокласників йому цікавіше. Відразу відчувається стрибок не лише у навчанні, а й загалом у спілкуванні. У них там уже своя банда. Його потрібно чимось займати, навчання, спорт, бо у такому віці наодинці нудно.

Потрібне живе спілкування. І це по суті один із аргументів, чому ми обрали саме офлайн навчання + укриття. Тому я не хвилююся.

До речі, одного разу нас перевели на тиждень на онлайн, то це нереально важко, зовсім не те. Можливо, для старших діток це зручніше. Для такої малечі — ні.

Все про вміння, навички та готовність. Єлизаветта Андріївна, вчителька початкових класів

Орієнтуватися на те чи готова дитина до школи треба тільки батькам. Бо вони своє чадо знають найкраще.

У цих питаннях раджу не покладатися на вчителів. Бо у деяких школах поради педагогів залежать від наповнюваності класів. Наприклад, якщо не вистачає дітей у класі, навіть якщо дитина не готова, у школі будуть запевняти, що підготують. Якщо дітей навпаки дуже багато, то будуть говорити – посидьте рік

То як же зрозуміти чи готова дитина до школи? На що звернути увагу?

Фізична готовність

У школі багато часу дитина проводить за партою. Якщо дитині фізично це важко, то їй важко в школі загалом.

«У першому класі дуже видно дітей, які до школи не готові. І це не про читання та букви. Якщо дитина боїться звернутися до вчителя чи не знає як запитати. Коли дитина не може співпрацювати з сусідом по парті. Елементарно — попросити посунути зошит або поділитися олівцем».

Є такі діти, які начебто перший урок сидять добре. Вони стараються, а на другому сідають і починають плакати – "я хочу до мами".

Навички самообслуговування

Багато складнощів у дітей, які мають проблеми з навичками самообслуговування. Наприклад не можуть самі сходити до туалету.

«Тоді вчителю треба водити, тримати, витирати. А у нього немає помічника вихователя. Він один. У нього наприклад 27-30 дітей в класі, й треба їх покинути та бігти з одним до туалету».

Дитина має вміти самостійно одягнутися, роздягнутися, перевдягнутися на фізкультуру, перевзутися. Учитель фізично не встигає це зробити за перерву 10-15 хвилин.

«Завжди проблеми з зачісками. Дівчата з довгим волоссям у яких під шапками псуються зачіски починають плакати. Тоді учителю доводиться ставати ще й перукарем».

Словниковий запас

Дуже важко тим дітям, які мають обмежений словниковий запас. І не тільки в першому класі. Якщо дитина не розуміє значення елементарних слів, навчатися стає важко.

Наприклад, учитель готує урок. Орієнтується по завданнях.

«Припустімо, потрібно в реченні познаходити підмет і присудок. Учитель розраховує на те, що діти це речення розуміють і будуть працювати. Але починає читати і розміє, що слова не зрозумілі. Тому час іде на пояснення слів замість вивчення нового матеріалу».

Багато таких проблем виникає через те, що діти не читають книжки. Зараз ера гаджетів. Нікуди від них не подінешся і я не бачу сенсу забороняти те, що звідусіль оточує. Треба звикати до цього. Але коли дитина дивиться відео, то нехай вона дивиться ті відео, де хоч хтось із кимось говорить, а не просто стрибає чи кричить.

Фізіологічні особивості

Дитина, що йде до школи повинна мати достатній рівень розвитку дрібної моторики, відповідну до віку вагу та зріст, кількість постійних зубів. До того ж майбутній першокласник має бігати, стрибати, ловити м'яч, лазити по драбині, малювати олівцями, ліпити з пластиліну та вирізати ножицями.

Психологічна готовність

Майбутній першокласник повинен мати розвинену пам'ять, логічно мислити, концентрувати увагу, уміти зосереджуватися протягом тривалого часу та спілкуватися з однолітками та дорослими.

Інтелектуальна готовність

Дитина повинна мати певний запас знань і наявність сформованого кругозору. Це той багаж знань, який зібрав ваш малюк із народження.

Складнощі, з якими найчастіше стикаються діти у першому класі

Розуміння української мови

Велика проблема полягає в нерозумінні української мови. Звикли люди спілкуватися суржиком, тому незрозумілі навіть елементарнині слова.

«Говориш дітям: оцей кружечок зафарбуємо червоним олівцем. А вони не знають, що таке червоний і беруть чорний. Тоді доводиться пояснювати».

Важиво вміти знаходити спільне та відмінне, називати одним словом групи предметів.

«Наприклад, чашка, тарілка, ложка — посуд. Машина, велосипед, тролейбус — транспорт. Дуже багато дітей цього не вміють. Одиниці в класі можуть згрупувати предмет за спільними ознаками».

Дуже важко сприймати тексти на слух.

«Зараз діти звикли до динаміки. Просто послухати текст-опис для них дуже важко. Їм треба постійна дія. Це вони запам’ятовують».

Дітям не просто уявити те, про що йдеться в умові задачі.

«Якщо ще половину слів вони не розуміють. І я зараз не про математичні поняття. Такі моменти є».

Багато проблем виникає в дітей, які не вміють вирізати ножицями. Таких дуже багато.

«Коли починають різати — крутять ножиці, не знають як їх тримати, а тоді плачуть. Тобто вчитель приходить на урок і розраховує, щоо проведе його. Ось ми ялинки виріжемо. А пів уроку йде на те, щоб заспокоїти тих хто плаче і показати, що це таке ножиці, чим відрізняється кольоровий папір від кольорового картону, що робити з клеєм».

Як батьки можуть допомогти дітям, які готуються до школи і першокласникам?

По-перше, потрібно більше читати, говорити з дитиною, разом дивитися мультфільми й обговорювати їх.

Навіть на вулиці — вийшла мама з дитиною гуляти — поспілкуйтеся з нею.

На кухні мама щось готує, а дитина поруч нехай газету вирізає за столом. Будь що. Хай це лише дві хвилини. Не треба вирізати по 40 хвилин. Однак навички у неї уже будуть формуватися. Не так, що завтра перше вересня і мама згадує про це:

«Ти не вмієш вирізати — сідай, зараз швиденько будемо вчитися».

Батькам треба пам'ятати, що дитина не буде ідеально одразу все робити. І до цього треба спокійно ставитися.

Якщо вдома батьки готують дитину до школи самостійно – найкраще займатися недовго, але систематично. Ідеально обрати один і той самий час. Щоб у дітей було розуміння, коли і що вони роблять. Якщо дитина знає розпорядок, їй легше все сприймати. Бо вона запам’ятовує послідовність справ.

«Вчите ви з дитиною букви. Вивчили букву А й пішли по хліб. Побачили вивіску і запитайте: "чи є на ній така буква чи немає". Горобці десь там сидять – рахуйте їх. Або, наприклад, гості прийдуть. Ви знаєте, що у вас буде шестеро людей. Стоїть шість тарілок. Попросіть дитину розкласти шість виделок. Скажіть: "я тобі даю чотири. Це я тобі шість дала чи ні? Скільки не вистачає?". Або мама торт пече. Рахуйте разом скільки продуктів по рецепту потрібно. Це секунда справи, але запам’ятовується добре».

На що звернути увагу в посібниках, коли готуєш дитину самостійно

Багато дітей до садочків не ходять. Єдині, з ким вони займаються — мами. Зазвичай для підготовки купують спеціальні посібники. Вони різні, їх дуже багато. Але деякі можуть нашкодити, бо не відповідають вимогам, чинним у школі.

Обов'язково писати правильно, за певним механізмом чому. Бо тоді це впливає на швидкість письма. Також правильні з'єднання дуже важливі. Бо букви можна переплутати.

До речі, Міністерством розроблені спеціальні вимоги до каліграфії. Зверніть увагу на букву В. А тепер пригадайте, як ви писали.

Справа в тім, що друга — це російський правопис.

Що робити , коли дитина не сприймає батьків як вчителів. Чи є вихід

Потрібно заохочувати дитину й орієнтуватися на те, що їй цікаво.

Наприклад, якщо мама просто попрохає дитину сказати скільки буде два додати три — дитина може не відповісти. А коли попрохає додати до двох зелених динозаврів, які дитина так любить, три червоні — то дитина порахує без проблем.

Скажу на своєму досвіді — усі діти люблять рахувати цукерки. А десь із третього класу — гроші. Особливо, коли багатоцифрові числа. Коли на грошах показую — одразу розуміють.

Чи потрібні репетитори перед школою?

«Узагалі репетитори, які готують дітей до школи мають свою програму та вимоги. У них своя навчальна база. Я знаю тих, хто вчить писати п’ятирічних дітей. Для мене це дивно. Для чого раніше на рік виконувати програму першого класу. Але у них так».

Загалом репетитор робить те, що прохають батьки.

Якщо з дитиною займається вчитель, до якого вона збирається в перший клас – він готує учня під себе. Тобто, коли є певні завдання чи моменти, які будуть у першому класі — він уже використовує їх на підготовчих заняттях для того, щоб ці форми роботи були звичними для дітей у першому класі.

До того ж є ще один чинник, який впливає на дошкільну підготовку. Її потрібність залежить ще й від програми, за якою будуть вчитися діти.

Програма «Інтелект України» розрахована на дітей, які йдуть до школи і мають вміти читати. Там щомісяця закуповуються посібники для вчителя та учнів. Вони містять дуже багато різних цікавих завдань. Батьки, чиї діти за цією програмою навчаються, дуже задоволені. Дітям подобається. Учні розвиваються по максимуму. Але дитина має бути підготовлена. Якщо школяр слабкий — він навряд чи потягне цю програму. Неможливо підтягнути дитину до такого рівня.

Завдання там цікаві та вони вже написані й дитина повинна вміти їх прочитати аби почати виконувати. Якщо дитина не читає, то їй важко.

Що потрібно вміти дитині перед першим класом

За програмою НУШ немає такої вимоги, що дитина повинна вміти читати перед школою. У програмі це не прописано. У програмі прописно, що дитина повинна вміти на кінець навчального року. Але чим більше дитина знає до початку першого класу — тим кращі результати в неї будуть після його закінчення.

«Я зустрічала батьків. Дитині три-чотири роки і мама хизується — у мене дитина уже рахує до ста. І дитина як віршик починає — один два три. Я їй показую три ложки і запитую — скільки в мене ложок. А вона не може сказати. Вона завчила, а порахувати не може».

Подумайте, ваша дитина може сказати скільки чашок на столі, а скільки вікон у кімнаті? Оце дитина має вміти. А не просто завчити віршиком якісь дані.

Діти прийшли у перший клас. Предмети. Тривалість уроків. Домашнє завдання

Що робити, коли в одному класі діти з різним рівнем знань? Тоді вчитель орієнтується на середній рівень. Хто може займатися краще — отримує від учителя індивідуальні завдання. Якщо треба попрацювати з тим, хто відстає — всі працюють у групах, а з дитиною, яка не розуміє, учитель працює індивідуально.

Урок у першому класі триває 35 хвилин. Якщо це звичайна програма, то в середньому діти мають по п'ять уроків на день — математика, письмо, читання, технології та дизайн (бо зараз трудового навчання немає), фізкультура, англійська,

Перші три уроки за вимогами мають бути складніші. Поки дитина ще працює.На останні уроки йдуть фізкультура, малювання, тощо.

Домашніх офіційно немає і бути не повинно. Але знову ж таки, кожен вчитель робить по-своєму. Багато батьків самі просять дати щось на допрацювання.

У кінці першого навчального року дитина має:

• калігафічно писати усі букви та з'єднання;
• списувати з друкованого та писаного тексту;
• писати під диктовку речення з двох-трьох слів;
• додавати та віднімати в межах ста без переходу через розряд (83-76 не можна. 83-71 можна).

Про НУШ

Багато вчителів старшої школи говорять, що після НУШ діти нічого не знають. Однак, якщо поглянути на наповнення програми, то вона мало чим змінилася. Як мали діти рахувати в межах 100, так і зараз мають.

НУШ — це не про зміну книг. Це про зміну підходу та методів. Однак проблема в тому, що не всі вчителі розуміють, що таке НУШ. Дехто думає, що коли ми повісимо гарні картини і будемо з дітьми гратися, то буде все по-іншому. Але це так не працює.

Нині дітям дали більше свободи. Наприклад, багато завдань іде на роботу в групах, на роботу в парах. Але і це треба контролювати, щоб був результат. Плюс є завдання, які не підходять для виконання в групі. До того ж важливо, щоб дитина могла практично застосувати вивчене.

«Наприклад дитина обчислює периметр. Може зазубрити формулу. А тоді треба дати завдання — порахуй скільки сантименрів мережива треба, щоб обшити серветку такої певної ширини і довжини».

Головна проблема в тому, що НУШ сприймають як щось красиве, якскраве, ігрове. "Як привезли у мене в клас нові парти, то у мене буде НУШ, а як не привезли, то як же впроваджувати".

Мене тригерить, коли кажуть, що у першому класі тільки граються. Бо це настільки знецінює роботу вчителя та дитини. Звичайно ігрових моментів дуже багато. Але це навчальні ігри. Люди мають розуміти, що навчити читати на самих іграх не можна. Так само як і креслити відрізки.

Усі думають, шо НУШ— це красиві картинки та нові парти. Але це зовсім не так.

Що радять психологи батькам, чиї діти йдуть до школи

• Дбати про свій ментальний стан. Сильна нервозність мами може передаватися дитині.
• За можливості атмосфера в середовищі, де живе дитина має бути спокійною.
• Налагодити режим. Передбачуваність дає відчуття безпеки, а сон дуже важливий під час навантажень на нервову систему.
• Детально пояснити дитині, чим вона займатиметься в школі, для чого це потрібно. Розгорнуто відповідати на питання.
• Переконатися, що дитина володіє навичками самообслуговування.
• Програвати найбільш ймовірні ситуації із шкільного життя.
• Поступово передавати дитині відповідальність за певні процеси: зібрати рюкзак на прогулянку, підготувати одяг на завтра.
• Підтримувати допитливість і привчати до регулярних занять вдома.
• Разом купувати шкільне приладдя.
• НЕ ОБГОВОРЮВАТИ ПРИ ДИТИНІ ШКОЛУ ТА ВЧИТЕЛІВ В НЕГАТИВНОМУ СВІТЛІ.
• Кілька разів пройти по маршруту "дім - школа". Ідеально, якщо можна познайомитися з навчальним приміщенням.
• Не створювати зайвого навантаження напередодні початку навчання.