Як українські IT-шники заснували потужний волонтерський центр Ліки.Help

«Коли ми привезли першу партію ліків, то зрозуміли, що вони потрібні для реанімаційних відділень. Людям, які перебувають на межі між життям і смертю. І від того чи будуть ці ліки, частково залежить, чи виживе людина. Потім ти усвідомлюєш, що боєць пішов захищати країну, отримав поранення, пережив важкий трансфер і ось тепер він може померти, бо кількість постраждалих висока і йому просто може не вистачити ліків».

На зображенні Євгенія Сидорова. Вона волонтерка організації Ліки.Help. Це команда, яка з кінця березня допомагає з медикаментами в прифронтових лікарнях, працює з міжнародними фондами та робить усе можливе, аби воїни, що пережили трансфер з передової — були забезпечені ліками.

Про себе

Мене звати Євгенія Сидорова. До 2014 року я була студенткою університету імені Т.Г. Шевченка, а після його закінчення почала будувати свою кар'єру в IT. Працювала та досі працюю дизайнеркою в одній з українських компаній.

Про початок війни та волонтерство

Я не можу сказати про якийсь конкретний момент, коли прийшла сама ідея волонтерити. Ми, як і більшість людей після повномасштабного вторгнення, задумувалися над питанням чим можемо бути корисними, як можемо підтримати армію, як можемо допомогти країні вистояти в цій війні.

Спочатку почали досить хаотично допомагати військовим з амуніцією та технікою.

А в якийсь момент зателефонувала однокласниця. Вона працює медсестрою в Харкові. Запитала чи не допомагаю я з медикаментами.

Однокласниця розповіла, що в одній з опорних лікарень на сході країни є потреба в ліках та надіслала великий перелік препаратів. Одразу я подумала, що варто писати за кордон і шукати гуманітарну допомогу, але це могло б зайняти певний відрізок часу, а ліки потрібні були вже. Тому ми просто пішли в найближчу аптеку та придбали медикаменти. На той момент коштів вистачило.

До кінця березня ми дуже гарно почали розбиратися в броніках, чули про тепловізори, але я особисто не чула про ліки та про потребу в них.

Коли мій колега приїхав у цю лікарню і запитав чи треба ще щось, вони відповіли, що треба. Отоді ми й зрозуміли, що це не одноразова історія. Був кінець березня і кількість постраждалих збільшувалася. Для того аби підтримати лікарню потрібне було фінансування.

Про команду та звітність

Спочатку ми займалися постачанням та закупівлею ліків із колегою. Я почала активно висвітлювати нашу роботу в своїх соцмережах. Люди бачили, що ми робимо і запитували чим можуть допомогти окрім донатів. Таким чином і сформувалася наша команда.

Мені й зараз продовжують писати небайдужі люди та запитувати чи не треба допомога.

Збір коштів

Координувати процес зі зборів коштів важко. По-перше, у мене особисто ніколи не було такого досвіду. Тому від початку це був певний вихід із зони комфорту.

Зараз у нас є три напрямки. Перший — залучення коштів від небайдужих. Тут ми активно працюємо над соцмережами, щоб якомога більше людей дізналися про нашу діяльність.

Другий напрямок — співпраця з міжнародними організаціями. Ми отримуємо офіційні запити з лікарні. Далі шукаємо міжнародні організації, благодійні фонди за кордоном, які готові та хочуть допомагати Україні. Ведемо всю комунікацію з ними від моменту, коли вони дізнаються про запит і до моменту, коли лікарня отримує мед техніку та ліки.

Третій напрямок — допомога від українських підприємців, які насправді нас дуже круто підтримують.

Більшість людей у нашій команді працюють в українській IT-сфері. До нас долучаються люди цілими компаніями. Вони збирають гроші, переказують, допомагають. Кав'ярні міста дозволяють розміщувати в себе інформацію про нас.

Перший місяць-півтора ми працювали з однією опорною лікарнею на сході країни. Туди ми привозили ліки самостійно. Там уже на місці ми спілкувалися з лікарями та пораненими. Тобто ми точно знаємо кому допомагаємо.

Нині почали активно отримувати листи-потреби.

З чого складається лист потреба? Він містить інформацію про те куди це треба, що треба і контактний номер телефону лікаря або військового медика. Після отримання листа ми зідзвонюємося з лікарем і обговорюємо всі деталі — чи є станом на зараз актуальним цей лист-потреба, в якому обсязі треба ліки, яке дозування і так далі. Тому так. Ми знаємо, кому ми допомагаємо.

Про використання ліків

Ми фокусуємося на допомозі тяжкопораненим. Це зазвичай реанімаційні відділення, хірургія, травматологія.

З часом ти починаєш розумітися на тому, які ліки де використовуються.

Щодо тактичної медицини — там досить однаковий перелік. Це турнікети еластичні бинти та штуки, які використовують аби спинити кров.

Щодо допомоги військовим частинам українським та добровольчим батальйонам, то там перелік медикаментів може бути досить широким — від антибіотиків до протибольових та препаратів від кашлю.

Окремий напрямок — це допомога зі спорядженням медичних евакуаційних машин. Ці запити можна розділити на дві категорії. Бо перша частина — це мед техніка. Ми знаємо, що в евакуаційній машині має бути портативний ШВЛ, дефібрилятор, кисневі балони та монітор пацієнта. І окремо ліки, які допомагають стабілізувати важкопораненого.

Звітність

Вона є. Коли ми кажемо про співпрацю з міжнародними організаціями, то зазвичай вони дають перелік документів, які лікарня має підписати при отриманні допомоги. Коли ми кажемо про допомогу військовим, то це може бути як акт прийняття-передання, так і фотозвіти.

Але варто брати до уваги, що ми працюємо з найгарячішими напрямками.

Нещодавно у нас була ситуація, коли ми передали допомогу військовим, які перебувають на Херсонському напрямку. Ми втратили з лікарями зв'язок на тиждень, бо там досить складно нині. Тому очікувати, що військові будуть вчасно надсилати документи — не завжди можливо, бо вони в зоні бойових дій.

Про досягнення

Наше головне досягнення — це закриття кожного запиту. Не залежно від того, чи він невеликий на 40-50 тисяч, чи на 400 000 тисяч. Бо ти розумієш, те, що ти передаєш — рятує життя.

Спочатку ми купували ліки в аптеках та перевіряли ціни на сайтах. Брали там де вигідніше. А зараз уже співпрацюємо з українськими фармацевтичними компаніями, з імпортерами, дистриб'юторами медикаментів. І коли ми отримуємо запит, то дивимося де найкраща ціна, щоб придбати той чи інший товар. А ще ми намагаємося закуповувати по можливості медтехніку українського виробника.

Мотивація

Я пам'ятаю Майдан. Там вперше зрозуміла наскільки українці можуть гуртуватися в критичних ситуаціях. Тому від початку в мене не було сумнівів, що ми переможемо і все буде добре. У нас зараз спільна мета. Тому ми вмотивовані.

Будь-хто може зайти на наш профіль і допомогти, якщо це відгукується.

Для мене достатньо розуміння, що дефібрилятор, який ми передали в медичну евакуаційну машину врятував кожну людину, в якої була зупинка серця.

У якийсь момент я зрозуміла в наскільки важливих історичних подіях ми живемо. Бо нарешті чинимо опір російській агресії. І зараз навіть на побутовому рівні я бачу як пришвидшується усвідомлення національної ідентичності. Війна загострила відчуття особистої відповідальності за вільне українське майбутнє і за нашу перемогу.