«Дядь Коль, скажи спасіба, шо не взірвали». Цикл «Свідчення воєнних злочинів» — Раківка, Мощун

Скрізь, де ступає нога росіян, в'януть квіти, затьмарюється небо та й зникають посмішки. Ще гірше у місцях, яких торкнулася їхня рука.

«Полтавська хвиля» продовжує серію матеріалів з міст, селищ та містечок, у які вторгся «рускій мір». Наш фотооператор Станіслав Пантелей уже побував у Тростянці на Сумщині. Цього разу ми вирушили у триденну розвідку селами Київщини. У наступні кілька днів покажемо, що побачили в Бучі та Гостомелі, а сьогодні — дачному селищі неподалік Раківки та Мощуна.

Увага! Відео містить ненормативну лексику. Приберіть від екранів дітей.

Пересування місцевістю в околицях Бучі та Ірпеня ускладнене зруйнованими мостами та дамбою. Через підірвану загату вода розлилася, затопивши луки, дороги та деякі селища. Разом зі спецпідрозділом Департаменту патрульної поліції України ми відправляємось дорогами в об'їзд звичних маршрутів. Без супроводу правоохоронців дорога до селищ Забуччя та Ірпінщини й назад може займати години.

Навіть попри комендантську годину, яка тут встановлена цілодобово, тисячі людей на сотнях автівок намагаються дістатися до своїх домівок. Хтось хоче повернутись і лишитись, хтось перевірити дім та забрати вцілілі речі.

poltavska-khvilia_xcwi/aNhtC-UnR.jpeg
Зруйнований міст через р. Ірпінь
poltavska-khvilia_xcwi/_K7pCa8nR.jpeg
Натомість тут створили понтонну переправу, але черги — величезні

Першим у нашому графіку стали села Дачі та Мощун. Місцеві мешканці повідомили, що тут можуть бути заміновані будинки, а в одному з помешкань потребує освідування тіло цивільної людини.

До селища Дачі ми дістаємось спокійно. Прямо на в'їзді крізь колишнє КПП стоїть покинута автівка чи то Таврія, чи то Славута. Вікна в машині вибиті, акумулятор вкрали рашисти — їхати нею неможливо.

poltavska-khvilia_xcwi/Ga7jCaU7R.jpeg
Бліндаж на в'їзді в село, в якому вели спостереження росіяни

Гірше ніж свині

Перший будинок від в'їзду був окупований рашистами. Спочатку вони виламали одне з вікон. Потім, очевидно, знайшли всередині будинку ключ. Тут вони жили. Як і скрізь, де побувала орда, тут повна розруха. Навіть свині в Україні живуть в кращих умовах, ніж ті, які собі створюють вони.

poltavska-khvilia_xcwi/PyxgqaU7R.jpeg
Скрізь, де жили росіяни, безлад і хаос
poltavska-khvilia_xcwi/jv7z3a87R.jpeg
У будинку все понівечено й розкидано
poltavska-khvilia_xcwi/qXviq-U7g.jpeg
Навіть декоративні елементи руйнували — просто так, заради задоволення

Тут же коло будинку знаходимо єдиний ідентифікатор, який може опізнати власника. Очевидно тут жив/ла блогер, що займається ТАРО.

poltavska-khvilia_xcwi/mpgn3-87R.jpeg
Срібна кнопка YouTube-каналу "Все грани счастья с Таро"

Підтвердження цьому й в автівці, яка стоїть поруч повністю знищена. Це електрокар BMW. За неможливістю його викрасти, позаяк у селищі відсутня електрика, рашисти просто "денацифікували" авто. Розбили вікна, порізали колеса, повністю знищили електроніку. В салоні також бачимо робочі карти власника.

poltavska-khvilia_xcwi/76svq-8nR.jpeg
Карти власника чи власниці залишились у знищеній рашистами автівці
poltavska-khvilia_xcwi/aGUDqaUnR.jpeg

На вулиці тим часом зустрічаємо місцевого мешканця. Це Любомир, йому 56 років. Рашисти два дні тримали його в полоні. «На підвал» чоловіка забрали через камуфляжний одяг та берці.

«Я їм кажу, я не військовий. В нас мода зараз така. Ми тут в селі адідаси не носимо. А вони мені: "ти корєктіровщік"», — розповідає Любомир.
poltavska-khvilia_xcwi/Yvaz6-U7R.jpeg
Любомир

«Молитву я прочитаю, але на коліна не стану»

Любомира випустили за два дні. Коли до позицій дійшли офіцери рф та вирішили, що навідник і корегувальник із нього, як з автора тексту артист балету. Втім спочатку його вирішили залякати.

«І один козел ставить автомат і каже: "Відійди до стіни, ставай на коліна і читай молитву". Я кажу — молитву я прочитаю, але на коліна я не стану. Став, обіперся рукою до стіни. Він автомат, с*ка, наставляє і каже: "Давай його пристрелимо нахєр. Ти прикинь, що я пережив», — розповідає Любомир, про те як його випускали з полону.

Його відпустили. Але образу дід не забув. За кілька днів побачив, що без нагляду стоїть танк та вантажівка.

«Танком я керувати не вмію, бл*ть. Забрав Урал той»

У цьому селі — Любомир герой. Спочатку він обшукав танк, забрав документи військових та тепловізор. А потім сів у вантажівку, поставив її посередині центральної вулиці села, витяг акумулятор і сховався. Тепловізор уже згодом передав нашим військовим, які звільняли село.

poltavska-khvilia_xcwi/8aC7gf8nR.jpeg
Нині місцевих тут лишилось не багато — радіють, коли бачать своїх військових

«Вах, как они живут, как живут...»

Місцеві говорять, що першими в село увійшли мобілізовані з так званих ЛДНР. Вони творили шалені безчинства.

«Нас роздягли до гола, щоб ми не могли вийти з хати. Думали, що тут усі навідники. Зкрили. Так ми два дні й пролежали замкнуті й голі. Потім, коли прийшли російські офіцери, сказали, що наші хати не є спостережними пунктами і нам повернули речі. А паспорти не повернули», — розповідає місцевий мешканець Микола.
poltavska-khvilia_xcwi/BQ66RfU7g.jpeg
Більшість будинків у цьому селі вціліли

Разом із сусідом Ігорем після звільнення з полону Микола намагався захищати оселі односельців.

«У них взагалі не було забезпечення. Вони були голодні й курили чайну заварку. Лазили по дачах, забирали продукти і їли. І так хвиля за хвилею. Воно лізе, я кажу: куди ви лізете, там нічого немає, цей будинок тільки купили. А вони відповідають: "Может хоть что нибудь есть".

А коли російській військові залишали село, вигрібали з будинків усе, що було. Микола й Ігор розповідають — забирали килими та пилососи навіть. Вивозили. І весь час дивувались, що тут у людей в будинках є туалети.

poltavska-khvilia_xcwi/hsvmzBU7g.jpeg
Спецпідрозділ поліції оглядає будинки та вулиці
«Вони дикі люди. Дикі. Коли він каже: у них в домах туалети й мікроволновки. Дивувались. Кажуть: "Вах, как они живут, как живут"», — розповідають чоловіки.

Кажуть, передусім шукали в селі нациків і фашистів. Шукали, але не знайшли.

Наразі люди, що лишились, приводять село в порядок. Кажуть, що забезпечення вистачає. Навіть більше ніж потрібно. Бідкаються тільки нестачею корму для котів та собак. Щодня об'їздять всі вулиці та годують тваринок, що лишились по дворах та на вулицях.

poltavska-khvilia_xcwi/9QJJkf8ng.jpeg
Та сама Таврія

«Та єй уже пох*й, дядь Коль. Скажи спасіба, шо нє взорвалі»

Дорогою на виїзд із села бачимо, що місцеві вже намагаються повернути таврію, яку ми бачили на в'їзді у село у двір. Росіяни їздили нею, доки не скінчилось пальне, а потім понівечили й кинули.

— Репортаж, блин снимают. Помогли бы лучше, — вигукує один з чоловіків. — Давай, толкай...
— Лівіше, лівіше. Подряпаєш, — кричить дідусь за кермом. Власник машини.
— Та ей уже пох*уй, дядь Коль.
poltavska-khvilia_xcwi/GyJJkf8ng.jpeg
Дядя Коля

Селище повертається до свого звичного життя. Але воно вже не буде таким як раніше, кажуть місцеві. І ставлення до росіян вже ніколи не буде колишнім. "Денацифікатори" назавжди зробили з цих людей націоналістів, які ненавидітимуть все, що пов'язане з москалями. І так по всій країні.

А ми вже готуємо для вас матеріал із Бучі. Читайте незабаром — додайте сайт Полтавської хвилі у закладки, щоб не загубити або підпишіться на наш телеграм-канал.

Редакція Полтавської хвилі працює цілодобово, аби ви могли першими дізнаватись, що відбувається в країні в режимі реального часу. Якщо для вас важливе те, що ми робимо, можете підтримати полтавський інформаційний фронт

Віталій Улибін

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар