Громада, яка робить себе сама: у Сергіївку на Полтавщині приїздять жити більше ніж виїжджають

Публікація про села, що вимирають зібрала на «Полтавській хвилі» рекордну кількість переглядів, тож ми продовжуємо цикл матеріалів про села Полтавщини. Цього разу поїхали на Гадяччину. Сергіївка — чи не найменша територіальна громада в області. Попри те, що ТГ об'єднала 13 населених пунктів, тут мешкають заледве 2800 людей. Але це не стало перепоною на шляху до розвитку. Як маленькій громаді вдалося в п'ять разів збільшити свій бюджет, подолати безробіття та зробити життя й роботу на селі престижними, читайте у нашому спецрепортажі.

Хто рано встає — тому Бог подає

Якою буде дорога до селища ми не знаємо, тож збиратися почали спозаранку. Виїхали о 8:30, дістались до місця об 11:00. Дорога, якщо чесно, не з легких.

Добре ми їхали аж до Опішні, а от далі почались проблеми. Найгірші ділянки дороги за Бухалівкою, за Бобрівником та між Вельбівкою і Гадячем. Ями тут подекуди по коліна, тому будьте уважні, розганятись тут не варто.

Врешті бачимо вказівник і звертаємо з траси до Сергіївки — центру громади. Невеличка непримітна будівля сільради — нам сюди.

poltavska-khvilia_xcwi/Hlx8QJnnR.jpeg
Ігор Лідовий, голова Сергіївської громади
«Пане Ігорю, можна до вас? — стукаємо в приймальню. — Ми журналісти з Полтави. Пишемо про села області. Дістались ось і до вас. Ви нам зможете приділити трохи часу?»

Попри побоювання (журналістів у сільрадах часто недолюблюють), нас зустріли привітно. Голова — Ігор Лідовий здивувався, що ми приїхали в будень та ще й з Полтави. Зазвичай журналісти сюди не доїздять. Але погодився розповісти про громаду та організувати екскурсією по цікавих об’єктах.

«Наша громада — одна з найменших у Полтавській області. Але при цьому ми намагаємось тримати планку успішної, спроможної та самодостатньої. Ми в цьому році прийняли стратегію розвитку Сергіївської громади до 2027 року, в якій чітко прописали шляхи і плани економічного, соціального розвитку і розвитку інфраструктури. І тепер слідуємо їй. Найпріоритетніший зараз для нас — розвиток економічний. Тому що добробут жителів стабільна робота і зарплата — є основою розвитку в цілому всієї громади», — розповідає Ігор Лідовий про ввірену йому ТГ, доки ми йдемо до вже баченого нами Будинку громади.

Будинок громади — доступність на заздрість містянам

Ми підходимо до колишнього клубу. Сільрада виграла грант від USAID і перетворила його на сучасний громадський простір. На першому поверсі: ЦНАП, центр соцпослуг, пошта й управління комунальних підприємств. Відзначаємо сучасний ремонт і систему опалення.

«Багато коштів витрачають на газ у зимовий період, щоб опалювати?» — питаємо.
«Нуль, — сміється голова. — Перевели всю соціальну та бюджетну сферу на твердопаливні котли. Створили комунальне підприємство “Добробут” — воно має лісорубний паспорт. У нас багато інвазійної порослі в селах, вздовж доріг. КП їх розчищує, а деревину переробляє, тож маємо щепу, пелети, гранули для опалення. Місцеві можуть придбати недорогі дрова. Це була наша стратегія в сфері енергетики і наразі вона себе виправдовує».

На другому поверсі бачимо танцювальний клас. Займаються в ньому діти, але є й дорослі групи. Поруч — кабінет для художньої творчості. Тут малюють, освоюють гончарські навички. Зараз в обох приміщеннях порожньо.

«О 15:00 прийдуть дівчата танцювати, — говорить економістка сільради Інна. — Зараз всі зайняті по господарству, а по обіді можна вже й позайматись».

У протилежному кінці коридору бачимо книгозбірню. Тут облаштований окремий куточок для найменших читачів. А в великому читальному залі стоять столи для читачів більш дорослих. На стінах зроблені м’які ніші, в які можна, роззувшись, залізти і читати напівлежачи, ніби в гамаку.

Комп’ютерний кабінет — невеличка досить скромно обставлена кімнатка, в якій при цьому стоїть 3 сучасних ноутбуки. Взимку тут на них черга, пояснюють нам. Малеча з старшими людьми одне поперед одного місця займають.

«А там у вас що»?
«Там — наші місцеві скарби. — Наша екскурсія добряче розважила стареньку. — То наш краєзнавчий музей».

Музей невеликий, але оформлений, здається, не гірше за деякі міські експозиції. Тут стоїть абсолютно цілий ткацький верстат, прядка з веретеном, наче до бабусі потрапив. І рушниками було завішено так само скрізь: одвірки, вікна, облямівки ліжок.

Дякуємо і рушаємо на цокольний поверх. Тут приємно пахне деревиною. Облаштували атлетичний зал: вісім тренажерів на різні групи м’язів. Займаються тут також безоплатно. Тренуватися за спеціальним графіком ходять 4 дитячих і три дорослих групи.

За рогом — станція поліції. Офіцера знайшли у місті, придбали йому службову машину. Він у громаді контролює правопорядок, хоча здебільшого слідкує, щоб транзитні автівки дотримувались швидкісних норм. Криміногенна обстановка в ТГ спокійна, говорить Інна.

«А що у вас із освітою? Скільки у громаді шкіл? Скільки учнів?»

Освіта: діти мають вчасно їсти і навчатись на сучасних ресурсах

«Шкіл у нас три. Це порівняно сучасні побудови — початку 90х років, — розповідає Ігор Лідовий. — Ми ж повністю зробили там ремонти. У трьох школах у нас понад сотня дітей з усіх 13 сіл ТГ, і ми намагаємось, щоб навчання було комфортним, безпечним і продуктивним», — продовжує голова.

У школах Сергіївки вже п’ять років окрім гарячих обідів, всі учні 1-4 класів зранку випивають склянку молока зі свіжовипеченою булочкою. Для учнів старших класів такий сніданок коштує 5 гривень.

«У нас вся молодша школа забезпечена новітніми мультимедійними дошками, — розповідає директорка. — Викладачі переважно молоді, тож швидко освоїли нові технології. Плюс громада закупила нам ліцензоване сучасне програмне забезпечення, яке дає змогу навчати дітей у процесі розвивальних і дидактичних ігор. Такі ж дошки зараз сільрада планує закуповувати і для старшої школи — заплановано обладнати всі навчальні кабінети».

Аби не відволікати вчителів дякуємо і швиденько біжимо далі. Наступний пункт — амбулаторія.

Медицина: квартири лікарям і надбавки до зарплати

Місцева лікарня — назвати амбулаторією її язик не повертається — розташувалася у тій же будівлі, що й школа, але з іншого боку з окремим входом. Нас зустрічають молодий лікар та медсестра, вітаються, і знову зникають у кабінеті — у них прийом.

«Медицина для нас в пріоритеті. Відтак ми повністю зберегли ту мережу, яка в нас була: дві амбулаторії та три ФАПи», — розказує Лідовий.
«Емммм, і є фахівці? Зараз багато бачимо повідомлень, що лікарі не дуже охоче їдуть працювати на село».

У відповідь голова хитро посміхається:

«Ми далеко від райлікарні, тому для нас це пріоритет. Ми запросили молодих лікарів і доплачуємо їм до зарплати, щоб у них було 20 тисяч гривень щомісячно, незалежно від того, скільки декларацій вони уклали. Так само і медсестрам. Щороку близько мільйона витрачаємо на сучасне обладнання. Медпрацівникам придбали тут квартири, щоб вони мали де жити, службовий автомобіль, аби лікар міг їздити на виклики. Рівень медобслуговування має бути високим — це одна із засад успішної здорової громади».

За словами голови, тергромада зацікавлена у підвищенні рівня життя людей, та їх довголіття. Зокрема, щоб у селі було більше працездатного населення.

Робота: працевлаштовуємо жінок, а чоловіки усі при ділі

«О, до речі… а що у вас із роботою? Бо безробіття на селі зараз проблема повсюдна. Через неї їде молодь — у вас як із демографією?»
«Ну якщо саме про демографію говорити, то як і скрізь по країні, на жаль: у нас менше народжується, ніж помирає. Але якщо говорити про міграційні процеси, то позитивна динаміка. Зараз у громаду більше людей приїздить жити, ніж виїжджає. Ми постійно працюємо над тим, щоб створювати робочі місця. Чоловіки у нас майже всі при ділі — тут велика присутність нафто-газового сектору, який дає роботу. Також велика потреба у трактористах, комбайнерах. За останніми статистичними даними в нас середня зарплатня у селі, як у крупних містах — 13-13,5 тисяч, — розповідає Ігор Лідовий.

Голова додає, що основна проблема була із працевлаштуванням жінок. Але її теж вдалося вирішити завдяки розвитку місцевих підприємців, які охоче беруть на роботу саме сергіївських жительок.

«Для нас важливо, щоб люди залишались тут жити, розвивати громаду. Ми розуміємо, що прив’язати людей може власна успішна справа. Тому ми створюємо особливі умови для підприємців і тих, хто тільки хоче почати свою справу, щоб молоді активні люди мали змогу самореалізуватися тут».

Підтримка підприємців: безпроцентний кредит в обмін на робочі місця

«Ви говорите про підтримку підприємців. Це як? Податки не платять? Чи землю даруєте?»
«Податки всі платять, — знову веселиться Ігор Лідовий. — це не вельми суттєві для бюджету гроші. Ідея підтримки була не стільки в економічному, скільки в соціальному плані. Селянам створити робочі місця плюс умови для формування нормальної ціни на їхню продукцію».

Громади Гадяцького району створили спецфонд підтримки бізнесу. Наразі тут акумульовано 1,5 млн гривень. З нього громади дають ініціативним підприємцям безвідсоткові поворотні позики на 2 роки. Натомість підприємець на кожних 50 тисяч позики має створити щонайменше одне робоче місце.

«Також маємо дотаціний відділ, який допомагає підприємствам заробляти грантові кошти. У нас уже реалізовані проекти “Сергіївська сироварня”, “Сергіївська пекарня”, автомийка, СТО, профілактика кондиціонерів. Створюємо підприємство зі збору фруктово-овочевої продукції. Уже є сушарка, буде також засолочний цех, перероблюватимуть ягоду і фрукти на джеми та варення, — а це знову ж таки і прийом с\г продукції в людей, і робочі місця», — розповідає економістка громади Інна.

Таким чином громада не тільки підтримує підприємницькі ініціативи, але й ратує, щоб це були підприємства, які у свою роботу залучатимуть невеликі особисті селянські господарства, які здають молочну чи плодово-овочеву продукцію за нормальною ціною своїм компаніям. Ті своєю чергою тут на місці створюють додану вартість і вже потім реалізовують продукцію на масовому ринку. За словами Ігоря Лідового вже зараз громаді вдалося таким чином створити власну локальну економіку, в якій залучені більшість жителів: Для того, щоб співпрацю підприємств з домогосподарствами зробити прозорою і легкою створили спеціальний кооператив. Він приймає молоко по 10 гривень за літр, це майже вдвічі дорожче за ціну від перекупників. Це молоко потім іде на перероблення у сироварні, випічку в пекарні та у місцеві школи для сніданків.

«Зараз хочемо створити навчальний центр. У ньому будемо навчати молодих бізнесменів маркетингу, застосуванню сучасних технологій, проектній роботі для участі у грантах, — додає Лідовий. — Також хочемо створити ютюб канал, де кожен зможе показувати всі процеси виробництва своєї екопродукції і виводити свої товари на нові ринки. Зараз логістика стала простішою, замовлення можна відправити і отримати буквально через добу — підприємець може продавати не лише з прилавка. Але треба вчити їх цьому».

Екопродукт: свій до свого по своє — як працюють Сергіївська пекарня і сироварня

Одним із перших випробував безвідсоткове кредитування став Володимир Опришко. Ще у 2018 році чоловік загорівся ідеєю відкрити власну пекарню, яка б забезпечувала хлібо-булочними виробами всю громаду. Він узяв допомогу на 300 000 і справа пішла. Закупили обладнання, розробили рецептуру, навчили людей і створили «Сергіївську пекарню», яка сьогодні забезпечує свіжою випічкою вже не тільки громаду, але й частину Гадяцького району, трішки Сумщини і готується виходити на полтавський ринок.

Паралельно створили і «Сергіївську сироварню» — саме вона сьогодні скуповує у місцевих молоко за конкурентною ціною по 10 грн/л, тоді як перекупники дають 5-6 грн. На сироварні виробляють кілька видів твердого і м’якого сирів, варене та неварене згущене молоко.

Розвиток внутрішньої економіки — як збільшити бюджет громади вп'ятеро

Сергіївська громада самоутворилася однією з найперших у 2016 році. Тоді бюджет громади складав 9 млн грн, а вже цьогоріч планують збільшити до 50 мільйонів.

«За перше півріччя ми вже маємо 30 млн. Це, по-перше, земля. Ми провели низку аукціонів і здали в оренду землю по 30 000 гривень за гектар, на 100% більше від нормативної вартості. Провели нормативно-грошову оцінку під промисловими підприємствами. Зросли також доходи і від ренти з нафто-газ видобутку. Плюс ПДФО і податки. Завдяки тому, що більшість людей працює тут і гроші витрачає тут, ми маємо фактично локальну економіку».

Сильні мають право бути оптимістами

Сергіївська громада — приклад того, як співпраця бізнесу, влади і мешканців може бути не лише плідною, але й по справжньому ефективною. А ще доводить, що за будь-яких умов при правильному плануванні та бажанні розвиватись можна створити дійсно здорове, самодостатнє та спроможне суспільство. Селищна громада, в яку приїздить жити більше людей, ніж звіти їде — це найнаочніший показник успіху.

Віталій Улибін

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар