Як жила і зникла єврейська громада Полтави

Багато з того, що ми бачимо в Полтаві нині, залишилося після людей, яких давно нема: їх житло, святині, крамниці, архітектура, література, фото, поховання... Багато з цього дожило до наших днів у дещо інакшому вигляді, бо за плечима століття змін.

Вулиці Полтави переповнені історією, але інформаційних стендів чи дошок, що допомогли б дізнитася про місто — мало. Лише зараз ми все більше починаємо цікавитися минулим міста, переосмислювати його. Якою ж була наша Полтава? Ви знали, що у місті була єврейска громада?

Як євреї з’явилися у Полтаві — Російський антисемітизм

Таке враження, що вся доля євреїв у Полтаві, а це щонайменше 130 років, написана на одному камені, що на меморіалі Скорботній матері. Важлива впливова частина суспільства враз зникла з терен міста так само несподівано, як і з’явилась.

Документів про проживання євреїв у Полтаві до 1802 р не було виявлено. Основна маса єврейського населення Європи проживала у Німеччині та Польщі, куди вони тікали з Західної Європи від антисемітизму.

Але відомо, що окремі євреї у Полтаві служили в козацькому війську і обіймали в ньому командні посади. Наприклад, полтавський полковник Герцик, що мав зв’язки з Пилипом Орликом та Мазепою, був євреєм.

Росіяни дискримінували євреїв, це була справжня антисемітська держава, важко відповісти хто в цьому досяг більшого успіху, Західна Європа чи росія. Російські купці звинувачували євреїв у «підриві торгівлі», бо не витримували з ними конкуренцію. Тому влада забороняла євреям в’їзд до країни.

Коли росія разом з Прусією (Німеччиною) та Австро-Угорщиною (цікава така компанія) захопила землі Польщі, до якої входило правобережжя України, то люди які там проживали, автоматично стали підданими росії. Щоб вирішити «єврейське питання» цариця Єкатєріна визначила межу, де можуть селитися євреї в «розширеній частині» росії. Полтавщина стала входити в цю дискримінаційну для євреїв зону, що звалася смуга осілості. Купців та міщан євреїв змушували жити у містах, в селах не можна було.

У Полтаві лишилося багато згадок про єврейську громаду

Зірка Давида на одному зі старих особняків про існування єврейської громади говорить найпромовистіше. Проте, є ще купа неочевидних речей, про які далі піде мова.

Єврейський квартал на Гоголя

Візьмемо найголовнішу єврейську пам’ятку — колишню Хоральну синагогу, яка пам'ятає не одну пожежу. За радянських часів вона була клубом, а нині ми знаємо її як філармонію.

У квітні 1911 р. у Полтаві згоріла Велика хоральна синагога. Попіл 46 сувоїв Тори євреї поховали у 25 ящиках на єврейському цвинтарі у Полтаві. «Полтавський вісник» у статті «Божа кара» процитував полтавських рабинів Клейзера та Рабіновича:

«Хто поверне вашу давню віру, яку ваше молоде покоління відкинуло, розхитало релігію отців? За це гнів Божий — причина нещастя...»

Громада відновила святиню досить швидко, але в кінці 1930-х років синагогу відібрала радянська влада. Будівля горіла ще раз під час війни.

Всередині там колись було пишно, оцінити зараз ми те не можемо, бо внутрішнє оздоблення не відновлювали. Є лише свідчення:

«Стіни, стеля і купол над молитовнею хоральної синагоги в Полтаві були розмальовані, висіла величезна люстра, сходи з позолоченими різьбленими поруччями вели до сховища сувоїв Тори. Завіса до нього була ткана золотом, а сувої Тори — сріблом. Молитовня цієї синагоги вміщала тисячу осіб. У синагозі співав кантор Єрухам, людина надзвичайно малого зросту».

Поглянемо на неї хоча б ззовні. Про що нам кажуть ці напівциркульні, напівкруглі вікна? Колись їх було більше, а якщо порівняємо зі старими фото — синагога змінилася до невпізнаваності.

В одноповерхових будинках, що оточують синагогу теж напівкруглі вікна. Все це культові єврейські споруди 19 століття.

Першою з них у 1850 році збудовали Першу кам’яну синагогу Полтави. Згодом на сусідніх ділянках з'явились власне Хоральна синагога, Будинок Рабина та синагога Міснагдім, яка не збереглася. Відтоді Першу кам’яну синагогу використовували як молитовний будинок, школу та для інших конфесійних потреб.

Були ще синагоги. Наприклад, Солдатська і Хабатська на вулиці Поштамтській, (зараз Чорновола). Вони з'явилися, коли ринкове життя після Іллінського ярмарку суттєво пожвавилося, виник ринок в межах колишнього передмістя Новоселівки — так званий Новий базар, відомий нам як Критий ринок.

Євреї-підприємці Полтави та життя у підвалах

Багато будинків належали заможним євреям, які мали в Полтаві свій бізнес. Будівлі переважно створювали двоє полтавських архітекторів, що тісно пов’язані з євреями: В.Весселі та П.Клейна.

Серед створених ними — Прибуткові будинки Браславського, Перцовича, Сатановського, Когана, Зеккеля, Самойловича, Особняки доктора Гуревича та лікаря-окуліста Акіма Глейзера.

Проте більшість євреїв Полтави тулились у тісних кімнатах, навіть у підвалах. У таких, як, наприклад, на вул. Пушкіна, біля Березового гаю. Там у підвальному приміщенні жив дідусь історика І.Ф.Павловського — кравець Дробцис Хаскель Хаскелевич.

«Я пам'ятаю невелику кімнату у підвалі, де жили дідусь та бабуся з трьома дочками. Вікно на рівні тротуару, освітлення – гасова лампа, опалення – дрова. І так жили тисячі євреїв».

Чим займалися євреї в Полтаві?

З початку XIX століття євреї продавали бакалійні товари, закупівували та продавали хліб, полотна, овчинні смушки.

Завдяки євреям у Полтаві з'явилися сукна західного виробництва, шовк та голландське полотно, віденський галантерейний товар.

У Карповському провулку (зараз Романа Шухевича) наприкінці 19 століття проживало багато ремісників кравецького цеху, тут було два найбільших ательє Мод у місті.

Великому осередку євреїв потрібна була своя синагога. Портновська синагога стояла на місці сучасних сараїв мешканців кварталу.

Портновська синагога була найменшою в місті, проте двоповерховою.

Євреї пожвавлювали торгівлю та обіг готівки у Полтаві. На Іллінський ярмарок на Подолі, який збирався у 1852 році, з'їхалося близько 40 тисяч люду, при тому, що населення Полтави було вдвічі меншим.

У Полтаві на відміну від інших міст Російської імперії, де проводили ярмарки, євреям торгувати не забороняли

У Полтаві були дуже заможні купці, так званої першої гільдії.

Царський закон 1824 року розподілив усіх купців на гільдії. Він давав можливість заможним євреям із міщан потрапити до купецького стану, а представникам купецького стану — до міської думи. Це давало їм більше привілеїв.

У каталозі підприємців і власників зустрічається 9 купців Першої гільдії, тобто найвпливовіших підприємців Полтави, вісім з них — євреї.

На 1855 рік купців 2 гільдії було 42, з них 7 євреїв, купців 3 гільдії — 63, з них євреїв — 27. Різниця між гільдіями полягала у розмірі капіталу та розмірі податків, які сплачував купець.

Купці першої гільдії: Зеленський Авраам, Зеленський Давид, Варшавський Абрам і його син Марк, Португалов Авраам, Рубінштейн Ісаак — виборний член Маріїнської жіночої гімназії, про яку ми писали в матеріалі про Корпусний парк, Фрішберг Леон Давидович — займався опікунством дитячих притулків, Молдавский Давид Мойсеевич.

Видатні євреї Полтави

Коли йтимете до пам'ятника Котляревського від вулиці Соборності з правого боку, зверніть увагу — раніше увесь квартал займали торгові ряди й будівлі, які належали багатію Варшавському.

Давид Молдавський

Яка наймасивніша давня споруда в Полтаві? Знаєте млинзавод, який височить над Подолом?

У 1873 році Молдавський, купець першої гільдії, побудував паровий млин на Подолі, це і є той млинзавод.

На початку XX століття млин випускав до мільйона пудів борошна на рік. З відкриттям залізничної лінії Київ-Полтава, Молдавський підвів гілку і на свій млин.

Розширюючи свою діяльність, Молдавський 1885 року відкрив у районі Панянки винокурний завод продуктивністю до 80 тисяч відер горілки на рік.

Крім цього, купець відомий своєю доброчинністю. На посаді гласного міської думи у 1911 році він виділяв кошти на будівництво різних громадських будівель. 1 лютого 1909 року побудував богадільню, лікарню на 20 ліжок для літніх робітників його заводів, що працювали в нього ще з 1870-х років (вона не збереглася).

Таку саму богодільню влаштував і для бідних євреїв, утримував її за свої кошти.

Вклав гроші у будівництво Талмуд Тори — училища для дітей бідних батьків на початку вулиці Новопрокладеної (зараз Шолом Алейхема, на місці зруйнованої лазні).

Там діти отримували сніданок та обід за три копійки, а найбідніші харчувалися безплатно. У рік відкриття училища там було 240 хлопчиків. Навчалися вони закону Божому, російській мові, арифметиці та давньоєврейській мові, під керівництвом найкращих учителів євреїв.

Нині на місці Талмуд Тори збудували проєктний інститут (вулиця Козака 1).

Окрім цих споруд, Молдавський фінансував будівництво двоповерхової лікарні по вулиці Європейській, яка збереглася до наших днів.

Зеленський із Полтави

Як і будь-де в той час, єврейська громада була дуже релігійною, відокремленою. Жила тримаючись купи, інколи в суперечках. Відокремлена, тому що євреї переважно не знали російської чи української мови.

Полтава наприкінці 19 століття не була схожа на «штетл» — єврейське містечко з переважною більшістю єврейського населення, як Бердичів або Умань. У Полтаві відсоток євреїв не перевищував 11%, в Кременчуці — 30%, але вплив був вагомий.

У 1820-х роках міським головою Полтави вперше за сто років став Авраам Зеленський, відомий полтавський багатій єврей.

Допускають, що Зеленський був хрещений, бо тільки 1856 р. було скасовано секретну інструкцію царя, що забороняє євреям обіймати будь-які державні посади.

Але зневажливе ставлення до нього як єврея з боку влади все одно зберігалося.

До речі слову «жид» лише росіяни надавали образливого забарвлення, в іншій частині світу, як і в Україні, це застаріла природня самоназва євреїв, в якій не було на краплі зневаги.

У міській думі частка євреїв також була значна.

Статут про євреїв 1804 р. вимагав, щоб на посаду гласних у Думу допускали тільки тих, хто володіє російською, польською чи німецькою мовами. Деякі багаті євреї добре знали російську мову.

Під час Першої світової війни населення Полтави побільшало за рахунок висланих із прифронтової смуги євреїв. Біженці сприяли розвитку панчішного виробництва. Вони вдосконалили пристрої для виготовлення ниток. Котушки купували у росії.

Ізраїль заснував полтавець

Не можна забувати про іншого видатного єврея з Полтави, знаного у всьому світі. Це Іцхак Бен-Цві — один із засновників держави Ізраїль, другий президент цієї країни, який народився у Полтаві.

Ця людина заснувала Поалей-Ціону — робітничий сіоністський рух, що у роки революцій (1917-21 роки в Україні та Полтаві підтримав уряд УНР. Більшість євреїв у Полтаві були прихильниками широкої автономії України, бо така автономія обіцяла розвиток громаді.

Коли ще євреї жили в Полтаві (влітку 1917 року), у них були свої партії в Раді, то керівник однієї з них Брауде сказав:

«Я є прихильником широкої автономії України. Єврейській демократії завжди були близькі сподівання широких верств українського народу, українців пригнічував старий режим і скажу відверто: великим моральним гонінням і мукам піддавалася українська нація».

Єврейські погроми у Полтаві

Однак Громадянська війна, що почалася після розвалу Російської імперії, спричинила важкі лиха для єврейського народу України.

Наприкінці грудня 1917 році в Полтаві розпочалися погроми. Натовпи п'яних солдатів та міського люмпена громили винні склади, магазини.

Дослідник єврейської культури І.Ф.Павловський писав, що його мама Раїса Хаскелівна, на той час ще підліток, багато розповідала про події тього періоду:

«Її батько – людина глибоко релігійна, знав не лише іврит та єврейську культуру, а й самостійно вивчив російську мову. Вдома шив та ремонтував чоботи. Як учасник російсько-японської війни мав царські нагороди, і коли справа доходила до погромів, одягав їх, і його не чіпали».

Старожил Полтави Герцовський Йосип Львович розповідає:

«Денікінці були двічі в нашому домі. Взяли все, що можна було забрати. Зриваючи з мами кільце, зламали палець. Вдень з'явилася друга група і заявила, щоб надвечір було 25000 рублів».

Що стало з євреями, коли Полтаву окупували комуністи?

З перемогою більшовиків прийшов кінець погромного руху. Однак, коли було встановлено радянську владу — почалися утиски.

А що таке радянські утиски? З єврейських шкіл викорінювалася рідна мова. Націоналізували єврейські лікарні та інші установи. Єврейська громада ще існувала, але фактично була приречена.

На рівні з мечетями та костьолами знищувались синагоги. Корінна мова євреїв іврит як «буржуазно-рабинська» була заборонена. Були навіть плани перевести їдиш на латиницю.

Єврейські партії засудили більшовицький переворот 1917 року. Його засудили навіть полтавські більшовики, проте чимало стали інтернаціоналістами. Чи знали вони, на що підписуються?

Полтавська єврейська громада за час її існування у Полтаві у 1802-1917 роках вистояла перед дискримінаційною політикою самодержавства, та в період погромів у революцію, але не змогла вистояти перед «мирною» політикою радянською.

А далі стався Голокост

Восени 1941 під час окупації Полтави нацистами, євреї були переселені на вулицю Шолом Алейхема, туди де колись була їхня Талмуд Тора, там створили відкрите гетто, аби «сортувати жидів» і потім розв'язати єврейське питання.

22 листопада по місту було розповсюджено повідомлення такого змісту:

«Всі жиди з метою переселення повинні 23 листопада о 8 годині ранку з'явитися в кінець вулиці Пушкарівської, маючи при собі: паспорт та інші документи, цінні речі та гроші; теплий одяг, продукти на три дні. Хто не з'явиться з жидів і ховатиметься будуть розстріляні».

Подейкують, що всю ніч мешканці Кобищанів чули стогін людей, що помирають у ямі.

На місці геноциду євреїв у Полтаві нині меморіал Скорботна мати, про який ми згадували в попередньому матеріалі.

Дослідник Голокосту на Полтавщині Анатолій Мучник встановив шлях, по якому вели євреїв 23 листопада:

«Німці й поліція вели людей великими групами по вулиці Кобеляцькій (Європейській) на край, де розташовувалося військове стрільбище з пороховим складом — Червоні казарми. Групами по 2-3 десятки підводили людей до протитанкового рову і розстрілювали».

На сьогодні встановлено імена близько 300 євреїв, які загинули під час цієї акції, решта імен залишаються невідомими.

Єврейський некрополь

Єврейське населення у своїй переважній більшості дуже релігійне і люди хотіли проводжати померлих в останній шлях відповідно до всіх канонів юдаїзму.

У північній частині Полтави, на самій околиці міста знаходилось Єврейське кладовище. Дорога до нього починалася від вулиці Фабриканської (пізніше Балакіна), і вела вниз, по вулиці Заводській (сьогодні Панфілова).

Щоб дістатися цвинтаря, треба було йти по Павленківському яру через струмок Тарапунька. До речі, пізніше його назвали річечкою і кілька разів розчищали, сподіваючись, що води стане значно більше і буде повноцінна річка.

Документи, в яких вказувалася точна дата відкриття Єврейського кладовища, на жаль, не збереглися. Старожили розповідали, що до Другої Світової Війни в тому місці були надгробки з датою 1820 року і раніше.

Тут знайшли спокій тисячі полтавців єврейського походження: міщани, купці, торговці, ремісники, місцева інтелігенція.

Доглядати за єврейським кладовищем довірили родині Лембек. Дана посада передавалася у спадок від батька до сина.

Але під час тієї спустошливої війни й масових розстрілів єврейського люду, їх некрополь у Полтаві зрівняли з землею. Зникли цінні єврейські скульптури з попередніх століть, якими євреї прикрашали святе для них місце.

Масивні кам’яні плити розбивали на такі дрібні шматки, щоб неможливо було відновити їх цілісність і прочитати, чия це могила.

Некрополь у Полтаві після війни досліджували неодноразово, в тому числі у 1994 році — спеціальний комітет зі збереження єврейської спадщини.

Тоді був знайдений залишок надгробка найвідомішого полтавського мецената, про якого ми писали — Давида Молдавського. Його поховали тут у 1914 році у віці 72 років.

Знайшли власне і гранітну плиту з написом на стародавньому івриті. Текст пізніше розшифрував корінний єврей Полтави — лікар Герцовський. В тексті йшлося про пожежу в синагозі в 1911 році.

Дослівно напис говорить таке:

«У третій день місяця Йор 5674 від створення світу — сонце потемніло, коли зійшов вогонь з неба і спалив наш святий дім, нашу красу — Велику синагогу в нашому місті з усіма коштовностями, що були у нас з давніх-давен. Боліло наше серце, потемніло в очах, бачачи як знищуються святі свитки Тори!. , ми поховали в надійному місці 10-го вищевказаного місяця. Всі євреї оплакували цю втрату... Нехай у наш час виповниться передбачення наших пророків: Я буду вогненною стіною навколо і шаною буду в ній. Амінь, нехай буде на те воля Божа!»

Але була то насправді не Божа кара, а добре відоме євреям людське зло.

Пройшло багато років, єврейська громада все ж дісталася до заповітної Палестини, а полтавець Іцхак Бен-Цві поставив свій підпис під декларацією про нову державу Ізраїль.

У Полтаві ж громада фактично зникла, її відновлення розпочали вже за часів незалежної України.

Для написання статті використані матеріали з «Нарисів історії євреїв Полтави» Гольдштейна Михайла Ісааковича.