Юшка зі ската, сухий закон та Зеленський на туалеті: як живеться в таборі для атовців
Неподалік від Скадовська, за кількадесят кілометрів від берега розташований острів Джарилгач. Це місце у Каркінітській затоці є найбільшим островом України та Чорного моря.
Загальна протяжність Джарилгача із заходу на схід близько 42 км. Уся територія острова та частина прилеглої акваторії входить у Національний природний парк «Джарилгацький». Це місце популярне серед туристів, які приїжджають сюди поїсти місцевих смаколиків та відпочити на мальовничих пляжах.
Тут немає звичних для курортів готелів, тут не їздять автівки, а зі зручностей тут лише ті, які ти облаштуєш власними руками.
Тут, на острові, є маловідоме місце відпочинку для учасників АТО, куди приїздять військові з усієї України.
Кореспондентка «Полтавської Хвилі» потрапила сюди випадково, завдяки атовцю із Полтави, який вирушив відпочивати саме в цей табір.
«Про табір мені розповів друг, який відпочивав тут кілька років тому. Каже, що дуже сподобалося. Тож цього року і я сюди поїду», — розповідає атовець Владислав. Він сам із Полтави. Із собою має військовий рюкзак. Каже, що він наповнений водою, яка знаходиться у спеціальному відсіку рюкзака (аби не тягати з собою пляшки), речами (лише на пару днів, оскільки чоловік тут ненадовго) і перекусом.
Як сюди дістатися
Квитки до Джарилгача можна придбати на центральному пляжі Скадовська. Їх продають прямо на причалі, у касі. Тут же роздають листівки із розвагами, організованими на острові. Як, наприклад, «Сафарі» (це прогулянка по острову на автомобільчиках на кшталт багі та екскурсія). Також там влаштовують дискотеки та є заклади харчування.
Вартість квитка в обидві сторони на корабель вартує 225 гривень. Для учасників АТО — знижка 20%.
Корабель відпливає кілька разів на день, починаючи з 8:00. Кореспондент купує квитки опівдні, відправлення — о 14:00. Тому слід враховувати — попит є, і перед самим відправленням придбати квитки вже не вдасться.
Плисти до острова — близько години.
Табір для атовців: де знаходиться
На острові Джарилгач корабель швартується на пристані, неподалік маяка. Поруч розташовано два заклади харчування, берегову частину із обидвох боків оточує море, між пляжами лише кілька сотень метрів. У кафе продають екзотичні страви. Наприклад, тут можна спробувати юшку зі ската, його печінку та саме м’ясо.
Метрів за п’ятсот від пристані у бік маяка — табір для учасників АТО/ООС.
Табір розташувався у мальовничому місці: тут є і незвичні деревця, під тінню яких розташували лежаки із матрацами, під ногами — білосніжний пісок, а за кілька метрів шумить Чорне море. Як кажуть відпочивальники, місцеві пляжі вирізняються чистотою води.
На підході до табору кореспондентку зустрічає стрункий та високий хлопець в окулярах. Це Андрій — один із організаторів і керівників табору.
Табір існує вже п’ятий рік. Його організували волонтери із Миколаївської області. Усе своїми зусиллями. Ми офіційно беремо землю в оренду. І так з першого дня. Спершу зробили документи, а потім вже відкрили табір. Вартість оренди — близько 40 тисяч гривень. Окрім цього, окремо проплачуємо доставку газових балонів, аби нам зі Скадовська приплили і заправили. Це коштує ще 900 гривень. Скидаємося з власних кишень, є і помічники. Але без держави — їй це не потрібно.
За словами Андрія, загальна площа табору — 1 гектар. Проживання на його території перші роки було безкоштовним, але зараз вартує 35 гривень за добу.
Андрій веде кореспондентку повз кухню до лежаків, які встановлені на пляжі. На кухні — один великий стіл, заставлений продуктами та посудом, є накриття, рукомийник та газові плити. Під столом стоять пляшки з водою.
Поруч із цією конструкцією — газовий балон. Також є сонячна батарея для заряджання телефонів.
Перші роки про цей табір мало хто знав. Ми приймали 30-50 людей протягом сезону. Але у минулому році усе вийшло на новий рівень,і до нас за літо прибуло близько 300 людей. Це було дуже потужно і відчувалося. Тоді у нас була одна плита, тож на цей рік ми придбали ще одну. Тепер потрібна додаткова сонячна панель, — розповідає Андрій, — У нас тут можна готувати на загальному казані, можна лише для себе. Тобто з цим проблем немає. Ми усіх, хто до нас в’їжджає, попереджаємо про це. Тут завжди купа їжі. Тільки одне: продукти, які швидко псуються, треба їсти одразу, оскільки у нас немає холодильника. Для його встановлення необхідно або генератор, який буде шуміти, як у кафешці неподалік, або ж нам треба більше сонячних батарей.
Поруч із кухнею стоїть ряд будиночків. На них написи: «Слава Україні», «Смерть ворогам» тощо. Там же і два туалети. Один рожевий із написом: «Зеленський заборонив с*ати», а інший — з написом «Free WIFI».
Видно, що будиночки не пустують, оскільки підлоги встелені покривалами. Подекуди виглядають рюкзаки та одяг.
Оці ось будиночки привезли сюди у 2017 році, скупляли матеріали у Скадовську, щось хлопці привезли із Миколаєва і тут вже будували. Тут немає жодного фінансування від держави. Усе купували за свої кошти. Наступного року плануємо все переобладнати та встановити нові будиночки. Оскільки очікуємо сім’ї загиблих, яких запрошуємо на відпочинок, та ветеранів АТО, — розповідає Андрій.
Поки Андрій розмовляє із кореспонденткою, на пляжі відпочиває кілька родин. Ще чоловік з 5 розстелили ковдру під деревом, і там лаштують собі обід.
Як зауважує Андрій, зараз у таборі мешкає близько 50 людей. І це не дивно, оскільки найбільша кількість відпочивальників саме на День Незалежності.
Люди приїжджають з усієї України і не тільки. Наприклад, цього року був хлопець з Канади. Він 6 років займається якимось бізнесом в Україні, також допомагає хлопцям на війні на Сході. З ним цікаво розмовляти. І він взагалі не розуміє російської, але може спілкуватися українською. Часто тут бувають хлопці із Житомира, Києва, Миколаєва, Херсона, Львова. Бувають і з Полтави та інших міст, — зауважує Андрій
Що цікаво, ніхто із відпочивальників не випиває. Не видно жодної пляшки алкогольних напоїв і на столі на кухні. Андрій на питання, чому так, каже:
У нас тут діє сухий закон. Ми не проти, якщо хтось вип’є пиво поза табором, але тут ми дозволяємо лише на День Незалежності. Ми тут всі адекватні і виступаємо за адекватний відпочинок.
Щодо розваг, то хлопець переконаний: найкращий відпочинок — активний.
До нас приїжджали йоги, і хлопці займалися дихальними вправами. Окрім цього, тут є дайвінг, але я не знаю, наскільки він цікавий. Тут на дні немає чого дивитися: тільки пісочок, водорості і медузи. Також можна поплавати на сап-бордах, у кемпінгу по-сусідству можна пограти у волейбола. У нас на території граємо у футбол та вотерпол. Раніше на дереві висіла боксерська груша, але поки ми її зняли, — каже Андрій.
Як вказує Андрій, окрім того, аби відпочивати, волонтери табору та атовці допомагають й острову.
Неподалік тут є джерело, яке ми ходимо підчищувати та укріплювати, робимо водопій для тварин. Також прибираємо і намагаємося зберегти цей унікальний природний парк. Оскільки люди, як і раніше, нещадно тут знищують дерева, ламають і спилюють гілки. І це вони роблять навіть не для того, аби приготувати їсти. Наприклад, пару днів тому ми гуляли ввечері берегом, дивимось: люди наламали гілок і розпалюють ними вогнище. Питаємо, мовляв, навіщо. Кажуть, що просто так, аби посидіти біля вогню, — зауважує Андрій, — А у керівництва парку не вистачає ресурсів і людей, аби це все контролювати. Але якийсь екопатруль точно потрібен. Бо навіть за ці п’ять років, що ми тут знаходимося, острів переживає колосальні зміни. І вони не завжди на краще.
Такий табір — чудовий і бюджетний відпочинок, доступний кожному. А ще, це можливість поспілкуватися і підтримати тих, хто захищав і захищає спокій Українців на війні.
Усі новини в зручному форматі шукайте в нашому телеграм-каналі
