Кишенькові парки й розбудова Прирічкового: що таке «зелений каркас» міста і навіщо він Полтаві

У 2018 році Полтава отримала стратегічний документ з розвитку міста. Ухвалена концепція має назву «Полтава 2030» та містить різні дослідження, цілі, зокрема щодо розвитку зелених зон.

У контексті цього документа згадаємо про Прирічковий парк, адже це один із проєктів, який заклали у концепцію. Тим більш, міська влада навіть почала його реалізовувати. Проте зупинилися на визначення меж Прирічкового. Що завадило та як можна розвивати Прирічковий, чому потрібен «зелений каркас» для Полтави — розповів начальник відділу урбаністики «Інституту розвитку міста» Олександр Печененко.

Для чого Полтаві «зелений каркас»?

Концепція інтегрованого розвитку Полтави передбачає формування і розвиток «зеленого каркаса». Він потрібен, щоб відновити звʼязок між тими частинами каркаса, які ізольовані, перериваються або незв'язані.

«Більшість зон, за виключенням парка "Перемога", є транзитними. Це окей, але урбаністичний концепт полягає в тому, щоб людина отримувала задовлення від життя в місті. Одна з концепцій розвитку громадських, публічних просторів — це створювати додаткові атракції або комфортні умови, які б давали можливість людям затримуватися довше. Тобто створювати комфортні умови для людей, а не просто пробігати транзитом через сквер. У цьому вся суть рекреаційності зелених зон», — коментує начальник відділу урбаністики «Інституту розвитку міста» Олександр Печененко.

Зелений каркас міста — це безперервна система озеленених територій (парків, скверів), які органічно включені в місто створюючи баланс між урбанізованими територіями й природними ландшафтами.

Наведемо приклади, що місто отримає від формування «зеленого каркаса»:

• збереження й розширення мережі зелених насаджень та охорони природних обʼєктів і зон;
• озеленення, благоустрій та реконструкція садово-паркових обʼєктів та природних зон;
• покращення якості повітря та умов проживання;
• покращена привабливість міста;
• покращені умови для туризму, дозвілля;
• розвиток екологічного туризму, послуг (екогіди, прокат велосипедів, промоція);
• створення «Візит-центру» у Дендропарку. Йдеться про осередок екологічної просвіти та формування ековідповідальної культури серед полтавців.

Формування нової ідентичності для парків

Урбаніст пояснює, що парки відрізняються за своїми функціями. Наприклад, багатопрофільні мають локації для відпочинку, активного дозвілля та культурно-масових заходів. До такого типу можна віднести парк «Перемога». Хоча, функції можуть варіюватися залежно від потреб містян:

«Парк — це зелена зона з певним змістом, але зміст залежить від функцій. А зелені насадження — це ключовий елемент парків скверів, що мають як естетичну функцію, так і наукову, до прикладу, Дендропарк», — говорить Олександр Печененко.

Також експерт зазначає, що міські парки потребують нової ідентичності, як, наприклад, Петровський парк.

«Спершу потрібно визначити: як зараз парк використовують люди. Поряд краєзнавчий музей, памʼятник Шевченку. Петровський парк, який планується перейменувати на Шевченківський, має певну історичну ідентичність або як таку, що обумовлена функцією, окремими обʼєктами або тощо, та не обовязково має бути для активного відпочинку. Тому зелена зона повинна формуватися з огляду на ключові моменти, наприклад, події, або через обʼєкти, які там перебувають».

Також нової ідентичності потребує Березовий сквер, де влітку минулого року місцева влада прибрала монумент Олєксандру Пушкіну. Хоча, як зазначає експерт, потрібне обгрунтування від істориків та архітекторів, щоб оновлений сквер не порушував містобудівний контекст:

«Тут була б корисна практика проведення архітектурних конкурсів. Це можливість зібрати десятки ідей, які б відрізнялися підходами».

Невеликі зелені оазиси

Набувають популярності так звані кишенькові парки. Здебільшого, їх будують на занедбаних будівельних майданчиках, паркінгах чи на місці стихійних звалищ.

«Вони не підпадають під визначення парків чи скверів. Тому можуть формуватися як Do It Yourself. Бачив багато прикладів, де люди самостійно, своїми руками ставлять лави, висаджують дерева. Це додатковий поштовх для комунікації між людьми. Процес спільнотворення обʼєднує. Показовий кейс, як маленькі речі, що не потребують великих затрат, можуть реалізувати в будь-якому місці», — говорить Олександр Печененко.

Усі ці типи об'єднує те, що на всіх можуть проводити різні заходи, невеликі ярмарки, концерти просто неба.

Що зробити у Прирічковому?

Раніше проспект Миру від готелю «Турист» до з'їзду на дорожню розв'язку формувався як захисна дамба, бо Ворскла може підтоплювати Прирічковий парк. Тому у 2018 році проводилися дослідження, а експерти збирали інформацію щодо повеней. Фахівці зʼясували, що найвищий рівень підтоплення стався у 2017 році.

Після досліджень планували оголосити конкурс, щоб розробити концепцію Прирічкового парку. Проте для цього потрібні чітко визначені межі зеленої зони, які ухвалили трохи згодом — у 2021 році.

Утім, між полтавцями та експертами не збігалося бачення Прирічкового. Олександр Печененко говорить, що під час опитування містяни підтримали збереження природної набережної, хоча дехто уявляв парк більш урбанізовано — з камʼяною набережною і поручнями.

«Виникало питання формування як урбанпарку. Більшість мешканців Левади асоціюють Прирічковий як урбанпарк, адже в них іншого немає, крім бульвару Хмельницького».

Печененко пропонує розвивати Прирічковий як екопарк. Він аргументує тим, що там сформувався окремий ареал із біорізноманіттям. У 2017-2018 роках під час проведення досліджень зафіксували унікальні, червонокнижні рослини.

«Логічно залишити парк природнім. Це не означає залишити все як є. Він може бути більш урбанізованим. Звичайно робити акцент на природні матеріали. Водночас той дендрологічний склад потребує певної санації, адже багато інвазійної рослинності. Ключове — це балансувати, аби урбанізований вплив був мінімізований і залишалася можливість зберегти біорізноманіття природнього ареалу», — коментує Олександр Печененко.

Почати конкурс на розроблення концепції Прирічкового вирішили на початку 2022 року. Однак поки розвиток Прирічкового парку призупинений.

Кейс з Румунії

За словами начальника відділу урбаністики, кейс з румунського міста Тімішоара показовий, адже місцевий проєкт реалізовували протягом 10 років, а саме місто схоже на Полтаву за розміром.

Усе почалося з екологічних акцій, щоб привернути увагу до стану штучного каналу Бега. Потім на території поблизу влаштовували щорічні фестивалі, які згодом масштабувалися у різні локації вздовж річки.

«Завдяки цьому провели ряд дослідницьких, містобудівних, урбаністичних робіт і планування території», — розповідає Олександр Печененко.

Уздовж каналу розбудували набережну з біговими доріжками, станціями човнів, громадські вбиральні, клумби, майданчики, скульптурні обʼєкти. Тобто прирічкова територія перетворилася на багатофункціональну зону.

«Розроблявся один із детальних планів територій. Виникало багато дискусій щодо нього у контексті того, що багатьом хотілося використати цю територію. Наприклад, під елітне житло або офіси. Але демократичні підходи, залученість мешканців склалися у показовий приклад».

Не реконструкція, а переосмислення

Спершу варто говорити не про реконструкцію, а про переосмислення зелених зон Полтави. Наприклад, чи потрібні клумби, композицію яких можна побачити лише з квадрокоптера. Водночас на їхньому місці можна збудувати чи то «сухий» фонтан, чи то інтерактивні об'єкти для полтавців.

«Клумба і голуби — це все, що може запропонувати нам Театральна площа. І ще ялинка раз у рік», — підсумовує начальник відділу Олександр Печененко.

Також читайте першу та другу частину циклу про озеленення Полтави. Там «Полтавська хвиля» розповідає про створення парку на Макухівському сміттєзвалищі та дощові сади в місті.