Паркова зона Полтави: степ у місті та оазис на звалищі. Частина I

Нині на балансі полтавського підприємства «Декоративні культури» перебувають 87 парків, бульварів та скверів. Деякі з них доглядають штатні працівники, а деяким цього догляду не вистачає. Однак, майже всі вони мають шанси стати взірцем не лише для громади, а й для інших регіонів.

Про озеленення міста, Полтаву, як «зелений» обласний центр, використання закордонного досвіду та навіть створення мальовничого парку замість місцевого сміттєзвалища, як це зробили в Стейтен-Айленді, «Полтавській хвилі» розповів керівник міського парку Максим Макуха.

Ревайлдинг у Полтавському міському парку

За словами Максима, продовженням Дендропарку може стати ревайлдинг, себто, дикий степ. Чоловік зауважив, що таким чином можна збільшити територію парку.

Ревайлдинг — прогресивний підхід до збереження природи, який полягає у поверненні природних систем до стану, коли вона дбає про себе сама.

Український степ у Дендропарку

«Згідно зі стратегією інтегрованого розвитку міста, передбачено створення туристичного магніту через спільний розвиток Полтавського міського парку та музею історії Полтавської битви. Саме він може стати великою історично-екологічною принадою міста. Тому думаємо як зробити це місце унікальним для України й більшої частини Європи. Ревайлдинг в місті може стати такою "фішкою"», — розповів чоловік.

У парку планують створити екостежку, яка проходитиме через сільськогосподарське поле, що належить «Декоративним культурам».

Саме на місці поля Максим хоче зробити ревайлдинг та відтворити український степ. На ньому він бачить степову рослинність, більша частина якої раніше росла на території Лівобережної України, а також рослини, які раніше були поширені, однак, із плином часу, стали червонокнижними.

«Такий ревайлдинг українського степу — це одна із ідей, які я хочу привнести. У нас в Україні є всього пару історій такого явища — це Одеська область, і ще десь в районі сходу країни. Але саме міського ревайлдингу, такого цікавого місця в Україні ще немає. Тому це було б унікально для Полтави», — додав керівник парку.

Подібний досвід можна запозичити в агроеколога Олексія Бурковського, який відмовився від експлуатації свого паю, аби відродити на ньому степ. Також приклад ревайлдингу можна побачити в природі Тарутинського степу, ділянки якого припинили використовувати для збору урожаю. Опісля вони заросли степовими травами.

Також, за словами Максима, аби цей степ лишався саме степом, а не заростав чагарниками, рослинність на його території необхідно умовно контролювати. Тобто варто не допускати його заростання, косити траву чи випасати там тварин. Чоловік зауважив, що ними можуть стати коні та дикі коні.

На території цього поля можна також висадити ковилі. Люди зможуть не лише пофотографуватися з рідкісною рослиною, а й провзаємодіяти з тваринами.

«Також варто зауважити що оскільки ми будемо на території історичного заповідника, одна із ідей полягає в тому, аби люди могли їздити верхи на частині коней, а також розповідати про те, яким чином турбувалися про коней в ті давні козацькі часи», — додає Максим.

Міський ревайлдинг у Полтаві

«Саме про міський такий ревайлдинг у нас в Україні, здається, ще невідомо. Є європейський досвід, а українського ще немає, тому я хотів би, щоб Полтава була в цьому першою», — додає Максим.

Ключовим у цьому, за словами чоловіка, став би покіс трави не за допомогою мотокіс, а методом випасу на тих ділянках тварин. Для того, аби вони не розбігалися, можна використовувати огорожу-електропастух.

Зазвичай ревайлдинг роблять для того, аби підтримати відновлення дикої природи, створення економіки, заснованої на природі, чи подолання надзвичайної кліматичної ситуації.

Ревайлдинг за кордоном: що це та як виглядає

Приклад так званого ревайлдингу можна побачити у відновленні гірського ланцюга Піренейського нагір'я. Одним із кроків його відновлення став випуск у ландшафт табуна диких коней. Таким чином тварини не лише зменшують ризик пожеж на території нагір'я, а й покращать його біорізноманіття.

Подібний досвід бачимо і в Африканському нагір'ї. Там створюють ліси саме шляхом природного відновлення, а також розводять найрізноманітніших тварин: благородних оленів, глухарів, диких кішок тощо.

Приклади ревайлдингу найчастіше зустрічаються саме на великих заповідних територіях, тож створити щось подібне у міському середовищі було б дійсно унікально не лише для регіону, а й для країни загалом.

Парк на місці Макухівського сміттєзвалища

Макухівське сміттєзвалище було та залишається однією з найбільших екологічних проблем Полтавської громади протягом тривалого часу.

Ще у 2021 році в УЖКГ розповідали, що щодня на звалище додають близько 200 тонн сміття, яке звозять не лише з Полтави, а й з кількох громад. Воно стихійне та несанкціоноване. Звалище неодноразово горіло, і, хоча пожежі й гасили, далі процес його ліквідації не просувався.

Втім, воно не таке вже й безнадійне, якщо на його місці створити парк. Подібний досвід можна підгледіти на Стейтен-Айленді (США), а назвали його — Фрешкіллс-парк.

Досвід Нью-Йорка для Макухівки

За словами Максима, парк заснували на місці колишнього найбільшого у світі міського сміттєзвалища. Свого часу ця ділянка зі сміттям була справжньою екологічною катастрофою. Потім місцева влада вирішила перетворити його територію на парк:

«Вони фактично закрили оце все сміття спеціальними плівками, шарами ґрунту, щебню, а зверху посадили рослинність. Тепер це виглядає як така територія з луками, деревами. По суті — це звалище, яке було перетворене на парк», — розповів чоловік.

Роботи зі створення п'яти зон парку розпочали у 2003 році. Вони триватимуть ще близько десяти років.

Нині в парку відкрили баскетбольні та гандбольні майданчики, облаштували футбольне поле та велодоріжки. Також на його території нараховують близько 200 видів птахів і тварин.

Парк замість звалища

«Я дуже хочу, щоб у нас в Полтаві так зробили з нашою Макухівкою. По суті, це поруч із містом, там є річка, є сосновий ліс, найкращий краєвид на Білу Альтанку, монастир, загалом на всю Полтаву. Хто хоч раз там був, то знає, що як вийти на околицю звалища, на цю гору, можна побачити все місто. Сподіваюсь все-таки ми вирішимо питання з відходами, і з рекультивацією звалища, та створимо такий кльовий парк», — каже Максим.

Чоловік додав, що готовий створити проєкт такого парку, втім, нині це не на часі, та й на це необхідний бюджет. А от в перспективі — це хороший проєкт.

Зелено-блакитна мережа міста

«Раніше говорили, що Полтава — зелена столиця, екологічно чисте місто. Я й далі хочу розвивати це бачення, аби Полтава була найзеленішим містом України, ну або принаймні обласним центром, щоб покращити якість життя людей, аби вони хотіли тут лишатися. Однією з таких концепцій є зелено-блакитна мережа», — розпочинає Максим.

Зелено-блакитна мережа — своєрідна концепція планування міст, яка полягає в об'єднанні зелених елементів, себто парків чи садів в єдиний зелений масив. Аби вони були з'єднані між собою так званими «зеленими коридорами».

Ідея полягає в тому, аби полтавські бульвари, парки й алеї об'єднати в масив, аби від парку до парку можна було пройти за одним маршрутом і не виходячи з тіні дерев.

Мережі парків Лондона та Нью-Йорка як приклад для Полтави

Подібну мережу можна побачити в Кенсінгтонському саду в Лондоні. Вона складається із кількох фонтанів, водних каскадів, невеликих ботанічних садів, озера, ландшафтних композицій.

Така ж мережа є в Національному парку США. На його території розташовані галявини, луки й водойми, рослини й тварини. Також у парку можна побачити великі озера та фонтани, велосипедні доріжки. Містяни можуть організовувати там прогулянки на човнах, пікніки та грати в спортивні ігри.

То що з об'єднанням полтавських парків?

Максим зауважує, що через засилля стоянок та автівок по місту, для яких кладуть асфальтоване покриття, «непереривність» пологу крон дерев зникає. Таким чином, умовно «широкі» вулиці можна оптимізувати під зелені бульвари. Наприклад, Решетилівська, Зіньківська та Європейська вулиці мають до шести смуг руху. Чоловік пропонує робити ті смуги вужчими, а посередині створювати бульвари, аби в місті було більше зелені.

«Не лише на околицях міста, умовно там в Дендропарку, Ковалівці чи Верхолах, а щоб у самому місті була мережа зелених насаджень», — говорить Максим.

Трохи про полтавську блакитну мережу

У Полтаві є безліч невеликих струмків, які можна відновити, розчистити сміття, аби вони продовжували збирати дощову воду в місті під час злив. А ще, за словами Максима, ці річечки можна перетворити на маршрути для прогулянок, аби люди могли біля них відпочивати. Вони й складатимуть блакитну мережу міста.

Очевидно про неочевидне

Для того, аби розвивати Полтаву, як зелене місто, треба розпочинати не лише з парків чи бульварів, а із загальноміських систем. Наприклад...

... з розвитку громадського транспорту чи перебудови доріг у місті. Важливо:

• заохочувати людей переходити на громадський транспорт чи ходьбу пішки за можливості;
• зменшувати кількість смуг руху на міських дорогах та кількість платних автостоянок в центрі міста і його найпопулярніших місцях, аби люди не забирали міський простір автівками;
• покращувати тротуари та облаштовувати більше стежок, які потім можна «вбудувати» в зелено-блакитну мережу;
• облаштовувати більше велодоріжок.

Вже опісля можна працювати над об'єднанням бульварів із пішохідними стежками, велосипедними доріжками чи, навіть, запуском швидкісного транспорту, як у Празі та Стамбулі.

Як фінансувати розвиток і створення нових парків

Максим зауважив, що існує багато варіантів фінансування запровадження нових ініціатив у парках. Наприклад, кошти від міста чи грант.

«Це може бути централізоване фінансування, від міста, грантове фінансування, залучення бізнесу. Ми ж у Полтаві фінансуємо свої парки. Просто питання у кількості», — додав чоловік.

Раніше ми розповідали, чого бракує полтавському парку «Перемога», а також дізналися про актуальні проблеми полтавського Дендропарку.