Письменник та драматург, військовий і громадський діяч, класик та основоположник нової української літератури — таким (і не тільки) був Іван Котляревський. Митець народився у Полтаві, творив тут, провів останні 28 років свого життя після повернення із війська. Тут його і поховали. А між цими «ключовими» (ну, так кажуть) подіями свого життя, він встиг зробити багато для української літератури та її розвитку зокрема.
Тож ми поміркували, чи могла би Полтава стати трохи кращою, відомішою та приваблювати більше гостей, якби Котляревський врешті став її унікальним «брендом»?
Полтава — серце України. Саме тут, на Івановій Горі, неподалік головного символа міста — Білої Альтанки, розташована садиба, в якій народився і мешкав відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами, письменник та автор першого в новій українській літературі твору, написаного народною мовою, — Іван Котляревський.
Під час свого останнього візиту до Полтави український поет Юрій Андрухович сказав, що саме в нашому місті почалася література.
Можна сказати, що Полтаві пощастило колись мати серед своїх жителів Котляревського.
Звісно ж, місто не забуває митця. На його честь назвали вулицю, кінотеатр (він же Будинок дворянського зібрання), парк. До дня народження письменника проводять літературні читання та віражі. Однак, це данина пам'яті, а нам потрібне осучаснення його образу для гостей міста, та і для самих полтавців теж.
Кілька фактів про письменника можуть стати ключовими, аби переконати вас, що він має бути особливістю нашого міста. Наприклад, Котляревський був першим українським письменником, якому відкрили пам'ятник в Україні, а саме в Полтаві.
Це стало дійсно визначною подією не лише для нашого міста, а й для країни загалом, адже саме тоді, одного з вересневих днів 1903 року, до Полтави вперше приїхала вся українська інтелігенція: Василь Стефаник, Борис Грінченко, Микола Лисенко, Ольга Кобилянська, Леся Українка та інші її представники.
Наступного разу такий «бум» інтелігентів на Полтаву чекає аж через 115 років, коли до нас завітають Жадан, Забужко, Андрухович та інші сучасники.
Іван Котляревський став першим письменником, який почав писати твори «народною» мовою, заснувавши нову українську літературу, розвивши національну культуру, спрямовану на проникнення в життя простого народу.
Його найвідомішу поему «Енеїда» читали не лише українці, а й далеко за кордоном. Її переклали кількома десятками мов. Та й донині вона відома навіть тим, хто не читає книг і не цікавиться літературою. Персонажів поеми осучаснюють, а образи, залишені на сторінках книги Котляревським, й досі розшифровують та аналізують.
Котляревський був директором першого в Україні професійного театру — Полтавського вільного театру. Саме для нього письменник написав «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника». До цього ж, чоловік був масоном та благодійником.
Примірники його поеми «Енеїда» мали навіть Наполеон I Бонапарт та імператори.
У матеріалах історика та краєзнавця Бориса Тристанова йдеться про те, що Котляревський входив до Малоросійського таємного товариства. Так називали українську таємну політичну організацію у Наддніпрянській Україні, члени якої ставили собі за мету добитися політичної незалежності країни.
Його особистість і творчість дійсно могли б стати брендом Полтави: приваблювати туристів, стати своєрідною окрасою регіону, сприяти нашій впізнаваності, стати одним зі шляхів нагадування та підтримки нової української літератури, адже й донині твори Котляревського актуальні. За його п'єсами та поемами ставлять вистави, його персонажів створюють у сучасних комп'ютерних іграх тощо.
Ми уявили, як мала Батьківщина Котляревського могла б стати більш впізнаваною саме завдяки йому. Здається, що відповідь банальна (якщо її неправильно реалізувати й трактувати), але це — фестиваль.
Тож тепер уявімо, як би виглядав фестиваль, присвячений творчості й особистості Котляревського у Полтаві, чим би був корисний та якою туристичною принадою став би. Поїхали!
Розпочинався б він звісно 9 вересня, у день народження Котляревського. І символічно, і погода в цей період зазвичай сприятлива для проведення таких дійств.
Гастрономічні змагання, у яких всіх охочі на швидкість готують різноманітні українські страви, які у своїх творах згадує Котляревський, — фішка нашого дійства. Вона приваблює гостей своєю безпосередністю та вишуканістю водночас.
Люди готують абсолютно різні наїдки, які нині не мають особливої популярності, від чого ці змагання стають ще цікавішими й антуражнішими. Наприклад:
- локшину, квашу й зубці;
- галушки з салом;
- куліш, лемішку та путрю;
- шулики з маком та медом;
- і, звісно ж, смажену індичку.
Не обов'язково учасники щороку готують одні й ті самі смаколики — вони можуть змінюватися щосезону. Наприклад, один фестиваль «відповідатиме» за страви з «Енеїди», інший – з «Наталки-Полтавки» тощо.
Місцеві заклади теж беруть участь у фестивалі, запроваджуючи на ці дні суто «Котляревське» меню. Себто, на період дійства у полтавських кафе й ресторанах подають ці ж страви та напої, описані в творах письменника.
Подейкують, що Котляревський, хоча й жив дуже скромно, все ж полюбляв збиратись із друзями на спільні вечері, на яких вони всі разом пили горілку, вино й пунш. Чому б гостям Полтави теж не продегустувати подібні напої? Величезний ярмарок, який розташували в самому центрі фестивалю, поблизу садиби митця, точно привертає увагу багатьох туристів.
Вуличні музиканти теж беруть участь у фестивалі. Якщо вони чи не щодня грають різноманітні українські пісні для перехожих, чому не можуть заграти мотиви із творів Котляревського? Варто лише трохи підштовхнути, змотивувати, а, можливо, й допомогти фінансово. Дійству — додатковий антураж, людям — гроші.
Під цей музичний супровід у місті влаштовують тематичну ходьбу. Люди одягаються в костюми героїв творів Котляревського.
Ходьба проходить стежками, які любив відвідувати сам письменник. Звісно ж, розпочинається вона поблизу його садиби.
У період фестивалю «Енеїду» та «Наталку-Полтавку» грають не лише на сцені обласного театру, а й... прямо на вулиці! Актори-початківці випробовують свої таланти, зображаючи героїв котлярівських творів для перехожих та вуличних глядачів. Звісно ж, це не великі театральні вистави, однак, недовготривалі, але яскраві сцени, додають свого шарму цьому дійству.
І у позафестивальний період у Полтаві безкоштовно проводять екскурсії, на яких гостям розповідають про персонажів творів Івана Котляревського. А от під час дійства містянам проводять ще більше екскурсій — щодня. І розказують на них не тільки про історію та долю персонажів його творів, а й маловідомі, однак від цього не менш цікаві факти про самого митця.
Звісно ж, ніякий фестиваль, організований на честь письменника, не обійдеться без літературних заходів. Наприклад, читань, виставок книг чи лекцій про його постать і творчість.
У рамках дійства мистецтвознавці організовують тематичні лекції, під час яких розповідають про:
- найвідоміші твори Котляревського;
- родину й особисте життя письменника;
- суперечливий військовий шлях митця;
- внесок Котляревського у розвиток української літератури того часу;
- кулінарні знахідки у творах митця;
- відродження українських традицій через творчість письменника та інші.
Звісно ж, гості фестивалю не оминають і благодійних мініярмарків, на яких продають книги письменника, а саме антикварні й унікальні примірники, тематичні картини, прикраси, які відповідають стилю життя його найупізнаваніших персонажів тощо.
Ні один фестиваль не обходиться без сучасних українських письменників. Це стає ще одним традиційним (бо ж щорічним) збором інтелігенції. Митці приїздять до Полтави, беручи участь у літературних зустрічах.
Розповідають, якими творами Котляревського надихалися у своїй творчості, як сприймають вклад письменника в сучасну літературу та чому саме Полтава — місто зародження літератури.
Фестивальники відвідують і тематичні майстер-класи, які організовують у місті. Наприклад:
- літературний майстер-клас (поглиблений аналіз «Енеїди», її персонажів та прихованих сенсів, які заклав у поему автор);
- майстер-клас з народних танців і пісень (значна роль у творах письменника відіграють українські традиції, тож кожен охочий може взяти участь у підготовці хореографічної сценки, яку згодом покажуть на концерті фестивалю);
- художня умільня (гостей навчають створювати ілюстрації до творів Котляревського, а також втілювати образи з його поем у фарбах).
У період фестивалю, звісно ж, основні вистави театру — постановки за творами Котляревського. На сцені знову й знову грають свої ролі Возний, Еней, Анхіз, Еол, Наталка, Терпилиха, Петро та інші герої, давно відомі не лише полтавцям, а й багатьом українцям.
У грудні 2020 року згорів кінотеатр Котляревського. Беручи до уваги його стан, відвідувачі фестивалю беруть участь у прибиранні його території. Наприклад, прибирають сміття, яке лишають недобросовісні містяни поблизу кінотеатру, висаджують нові рослини, аби привести цю ділянку до ладу, жертвують гроші на закупівлю різноманітного обладнання, яке можуть використовувати робочі, які доглядають за будівлею.
Подібний фестиваль дійсно міг би стати особливістю нашого міста. Та й регіону в цілому. Котляревський — видатний митець, який жив та творив у Полтаві. Історія його особистості й творчості могли б стати ключовими у питанні «презентативності» нашого міста. Такий фест приваблював би жителів інших міст до нас у гості, а також сприяв би економічному розвитку регіону, адже гості дійства потенційно могли б вкладати свої кошти в туризм нашим регіоном.
Котляревський — унікальна особистість для Полтави. Шкода, що його образ стерся та ніби забувся у самому місті. Однак, ці зміни саме в наших руках.
Раніше ми писали, як гадяцькі художники створили мурал, присвячений Івану Котляревському.
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
