«У державному садочку проводять аналіз успіхів розвитку дитини» — полтавка про життя в Естонії під час війни

З початку війни Поліна з донькою та племінником поїхали до Естонії. Чому туди? Бо там мешкають батьки чоловіка. У мирний час це була б мандрівка в гості. Нині — це життя далеко від дому та чоловіка.

«Полтавська хвиля» продовжує серію інтерв'ю з полтавками, яких війна змусила виїхати за кордон. Кожній із них ми задавали однакові питання. Сьогодні познайомимо вас з життям в Естонії.

Розкажи у якій країні ти живеш. Назви три речі, які геть різнять її від України

Я живу в Естонії. Це гарна, зелена країна Прибалтики.

По-перше, вона відрізняється від України кліматом. Тут набагато холодніше і дуже вітряно. Зараз початок літа, а температура максимум поки доходить до +22 і ще минулого тижня ми ходили в куртках.

По-друге, особливостями роботи банківських установ. Рахунок у банку набагато складніше відкрити ніж у нас. Спочатку потрібно записатися в чергу на відповідний день і час, щоб подати заяву на відкриття рахунку. Її розглянуть і через деякий час перетелефонують, аби запросити на зустріч для подальшого укладання договору на відкриття рахунку. При цьому карта приходить пізніше поштою. Також, не в усіх банках є каса через яку можна, наприклад, перерахувати гроші за оплату послуг. Майже всі платежі здійснюються онлайн.

По-третє, транспорт. Тут їздять автобуси і в самому Талліні ще трамваї. Ніяких маршруток немає. Весь транспорт рухається за розкладом. На кожній зупинці він є, ну і звісно Google maps на допомогу прийде завжди. Всі мають картку, яку поповнюють і потім по ній їздять. До речі, українцям надали картки безкоштовного проїзду. Це величезна допомога, бо проїзд коштує недешево.

Завжди цікаво як там у інших. Чи спілкувалася ти з естонцями. Як вони ставляться до українців. Чим вони на нас схожі, а чим різняться

Переважно спілкувалася з українцями, але у доні в садочку вихователька естонка і трохи говорили з нею.

Загалом, естонці прихильні до нас і дуже допомагають Україні. Естонія — невелика країна, але на рівні з великими країнами ЄС прийняла більше 41 тис. українців. Так, частина їхали проїздом, інші вже повернулися додому, а інші залишилися.

Підтримка відчувається величезна як на мене. Українцям допомогли з тимчасовим житлом та з харчуванням, поки ті не знайшли постійне місце проживання. Надають фінансову допомогу та можливість безкоштовного проїзду, що дуже зменшує витрати. Всі музеї, зоопарки і парки можна було відвідати безоплатно і наче ще зараз можна.

Естонці влаштовували безкоштовні музичні вистави для діток і дорослих. Українські дітки можуть відвідувати багато секцій безкоштовно чи зі знижкою. А ще в Талліні вже відкрито набір діток в українську школу, в якій, звісно, будуть вивчати і естонську мову. Я багато чого ще не розповіла, але головне те, що допомога і підтримка дуже великі. Я безмежно вдячна за це Естонії.

Ми схожі на естонців тим, що, знаємо ціну неволі та обмежень, бо вони їх пережили колись як і українці. Радянська влада, також колись захопила Естонію та встановила на багато років свої порядки.

Естонці більш стримані за нас і не люблять, коли втручаються в їхню зону комфорту.

Наприклад, одна українка розповідала історію про свого сина, який у школі мав друга естонця. Колись на контрольній з математики цей хлопчик українець все швидко зробив і дуже хотів допомогти своєму другу естонцеві. Однак той казав, що не треба, а український хлопчик декілька разів наполягав на допомозі і в результаті – естонець не витримав і штовхнув українця. Коли потім розбиралася, то виявилося, що естонський хлопчик хотів сам все зробити і йому не потрібна була допомога друга.

Розкажи чим твій звичайний день за кордоном відрізняється від звичного дня вдома

Зараз зранку я не готую сніданок своєму чоловіку. Вдома ж я завжди прокидалася раніше і готувала для двох, потім доня щось у нас під’їдала. А тут я снідаю сама, інколи з донею.

Також зараз я піклуюся про свого племінника. Пройшла з ним онлайн-школу. По факту зараз в мене ще одна дитина. Тому я отримую новий незвичайний досвід.

Після садочку довше гуляю з малою, бо по дорозі дуже багато різних дитячих майданчиків.

Ввечері я не можу зустріти чоловіка з роботи, але зустрічаю його батьків, у яких ми зараз живемо.

Чого не вистачає там. За чим сумуєш найбільше

Не вистачає чоловіка, його обіймів і жартів. Не вистачає моєї кішки муркотливої, ніжної, яка часто сиділа у мене на колінах. Не вистачає свого дому і речей, які наповнені нашою енергетикою.

Розкажи про медичну систему. Доводилося звертатися до лікаря. Як у Естонії відбувається процес походу до лікарні

Коли приїхали, то пройшли базове обстеження, тоді ще донька кашляла. У мене запитали про наявність/відсутність хронічних захворювань у доньки і у мене, оглянули і навіть аналіз крові взяли.

Потім ми звернулися до сімейного лікаря, який оглянув доню та призначив лікування. Загалом спочатку потрібно так само як і у нас записатися на прийом і вже потім приходити до лікаря.

Медичне страхування в Естонії отримують українці, але не автоматично. Спочатку вимушені переселенці з України мають звернутися за тимчасовим захистом до Департаменту поліції. Після його отримання, вони мають зареєструвати своє місце проживання в закладах місцевого самоврядування. Тоді вже можна звертатися за оформленням медичної страховки на рівних із жителями Естонії умовах.

Загалом, медичне страхування отримують люди, які працюють, діти віком до 19 років, учні, вагітні жінки, безробітні, ті, хто перебуває у відпустці по догляду за дитиною, чоловіка або дружину на утриманні, пенсіонери, особи, які доглядають за людей з інвалідністю, та особи з частковою або відсутньою працездатністю. Але медична допомога надається українцям і поки не отримана страховка.

Також є особливість у медицині в тому, що не всі ліки можна купити без рецепта. Наприклад, хотіла купити краплі від нежитю зі сріблом, але потрібен був рецепт.

Що в Естонії з комунальними. Світло, вода, опалення. Чи заощаджують за кордоном

Ну ми житло не наймаємо, живемо у батьків. Тому не знаємо, що і скільки коштує по комуналці. Але звісно, заощаджують.

А ще в Естонії переважно у всіх квартирах і будинках індукційні плити, газових майже немає – рідкість. Є сортування сміття і все для цього налаштовано, а зараз ще й наче з 2023 року будуть штрафи за не сортування сміття.

Розкажи, що найбільше здивувало там

В Естонії є розвинута мережа громадських українських організацій. Їх тут більше трьох тільки у Талліні нарахувала. Вони класно допомогли організувати допомогу своїм співгромадянам. Є постійна комунікація, організація акцій, ярмарок для збору коштів на підтримку України. А ще, за короткі період в Талліні одна ГО українців організувала бібліотеку для діток, де можна почитати, і взяти додому українські книжки.

Також постійно дивує погода. Вона дуже швидко змінюється. Ти можеш вийти на вулицю і буде сонечко, а поки доїдеш до місця призначення – сніг випаде. Вітер буває таким, особливо взимку, що люди носять захисні окуляри. Також здивувало, що дороги тут не всюди хороші. Мабуть, маю стереотип, що у Європі завжди і повсюди хороші дороги. Але ремонтують багато і якісно.

Школи і дитячі садочки. Розкажи про їхні плюси, порівняно з нашими і їхні мінуси. Що взагалі їдять діти в навчальних закладах, хто за те все платить

Розкажу про садочки, бо з ними лише стикалася. Плюси садочків у тому, що дітки мають класні дитячі майданчики, бо в Україні не в усіх державних садочках так.

У містечку невеликому, де ми живемо – це передмістя Талліна, є три садочки і на всіх нові майданчики, де дітки можуть проводити час на свіжому повітрі.

Коли я прийшла в садочок записувати доньку, мені провели екскурсію та показали як все виглядає, розповіли, які у них правила.

Кожна група державного садочка має закриту сторінку у фб, де викладає для батьків інформацію та фото діток. Так, у нас таке ж є, але через вайбер чи телеграм переважно.

У садочку проводять аналіз успіхів розвитку дитини й потім просять прийти батьків і розповідають про те, як їх дитинка розвивається. І це все індивідуально.

У державних садочках Естонії (чи то лише в тому садочку, куди ми ходимо, я не впевнена) є традиція два рази на рік виходити з дітками на пікнік до лісу (тут він у них недалеко). Всі дітки одягають однакові жилети, в лісі граються в активні ігри, смажать під контролем вихователів сосиски та хліб.

Свята у них проходять не так як у нас. Наприклад, на День матері мам та бабусь запросили на свято в групу. Дітки деякі прочитали вірші естонською, а потім було чаювання з кексами, якими дітки пригощали мам (це коштом садочка, бо окрім офіційних платежів я нічого не плачу).

Після чаювання мами з дітками разом малювали. А потім дітки подарували мамам помідори у вазонах (розсаду). Це було дуже мило.

А ще діток вчать готувати. Вони всі спільно робили якось фруктово-йогуртове смузі в садочку в їдальні. Це було цікаво.

Також в Естонії зараз переймають досвід Фінляндії та запровадили день на вулиці. Тобто, дітки протягом дня на вулиці. У приміщення садочка заходять тільки, щоб поїсти, сходити до туалету та поспати.

Харчування. Кожного ранку приїжджає машина і привозить їжу діткам. Їдять загалом те, що й у нас. З особливого — салат з брукви. Моїй доні не сподобався. Садочком я задоволена дуже. Мінуси навіть не можу зазначити.

Щодо оплати садочка, то потрібно платити за місце, за харчування і за навчальний процес.

Якщо ти маєш прописку у відповідному містечку, де розташований садочок, то ціна за місце 40 євро (вона сплачується незалежно від того чи ходить дитина в садочок чи ні.) Далі йде харчування — десь 2,45 євро на день. Якщо дитина не ходить, то гроші за харчування не сплачуються. В середньому за садочок потрібно сплачувати від 80 до 90 євро в місяць. Але знаю, що для батьків на садочки є знижка, якщо діток ходить двоє і більше. А ще спілкування з батьками через електронну пошту. Садочки тут класні, я задоволена і вдячна за увагу до моєї дитини. Мінуси не знайшла.