«Чекати на запис до лікаря, якщо не вмираєш — до 3 місяців»: полтавка розповіла про життя в Німеччині

«Я сумую за Україною, і виїхати за кордон — нелегке рішення», — розповідає «Полтавській Хвилі» Валерія Каверзнєва. У мирний час дівчина жила у Горішніх Плавнях, робила татуювання людям та мріяла про подорожі. Війна змусила її покинути домівку та переїхати до тітки в Німеччину.

«Полтавська хвиля» продовжує серію інтерв'ю з мешканками Полтавщини, яких війна змусила виїхати за кордон. Сьогодні познайомимо вас з життям в Німеччині.

Розкажи, в якій країні ти живеш. Назви три речі, що різнять її від України

Я живу в Німеччині. Тут не вперше — приїздила в гості до родичів і раніше. Але тепер, як мешканка (хоч і тимчасова), можу виокремити такі моменти:

• Перше — це питання з документами та лікарями. Всі ролики в інтернеті про цілу теку документів за два місяці життя в Німеччині правдиві. Щоб отримати якийсь документ — запишись і чекай близько місяця. Запис до лікаря, якщо не вмираєш — до трьох місяців. Українців, які звикли отримувати необхідні документи навіть у мобільному додатку, це дивує.
• Друге — робочі години та законопокірність. Поясню, ми звикли, що всі наші магазини працюють цілодобово, або ж до пізнього вечора щодня. У країнах Європи неділя — це законний вихідний у всіх людей, і навіть фури не мають права їздити дорогами. Тобто, закупи потрібно робити завчасно. Щодо законності, то ,думаю, зрозуміло, але до прикладу: «Поки не застібнеш пасок безпеки — не поїдемо — штраф 40 євро»; «Що, для дитини немає автокрісла?! Я не можу так везти, бо ж штраф — 60 євро». Тобто, якщо щось обмежено правилами й законами, німці не будуть нічого порушувати.
• Третє — це питання роздільного сміття. Треба звикнути: пластик і упаковки — у жовтий контейнер, папір і картон — у синій, продукти й усе, що біо- — у коричневий. Усі інші відходи — в чорний.

Завжди цікаво, як там в інших. Чи спілкувалася ти з жителями країни. Як вони ставляться до українців. Чим вони на нас схожі, а чим різняться

Німці — спокійні, врівноважені люди, які ніколи, нікуди не поспішають. Вони можуть збиратися на прогулянку близько 2 годин, бо ж у них вихідний — нащо поспішати.

На роботі те ж саме. Колись мені сказали: «Українці не вміють відпочивати». Бо наша більшість має постійно працювати, аби відчувати себе у тонусі. Німці ж завжди живуть на балансі, виїжджають на відпочинок мінімум двічі на рік. Схожі ми добротою, щирістю і чуйністю.

Я багато спілкуюся з німцями, й на моєму шляху зустрічаються лише привітні, турботливі люди. Нині вони допомагають з речами, бо більшість їхала ще у зимовому одязі, житлом, при цьому ще й обставляють його меблями, документами, мовою і пошуком роботи (з цим складніше, потрібне мінімальне знання мови). Дітям дають — іграшки, їжа, памперси, ліки.

Розкажи, чим твій звичайний день за кордоном відрізняється від звичного дня вдома

До війни я жила у маленькому місті, де все було у доступності «15 хвилин пішки». Зараз — у трошки більшому, але через іншу специфіку будівництва міст я залежу від громадського транспорту, який їздить один чи два рази на годину, часто із затримками.

Наприклад, в Україні дорога до роботи займала пішки 30 хвилин. Тут я можу їхати близько двох годин, хоча це всього лише чотири кілометри. Саме тому, в німецьких родинах може бути по два автомобілі.

Щоб зробити закупи треба їхати за місто, бо ж у місті немає продуктових магазинів, або ж вони дорожчі через скупчення людей. Суттєвих змін немає, просто вдома я встигала за день більше ніж тут.

Чого не вистачає там. За чим сумуєш найбільше

Чесно, найбільше я сумую за рідними людьми, бо ж усе інше неважливо. Продукти тут є усі, що і в Україні. Одяг навіть вищої якості, але до цього байдуже… Тому що важливо лише життя і здоров’я, тому що найцінніше — це залишатися людиною попри все. Саме тому я можу сміливо сказати, що сумую лише за обіймами рідних і близьких людей.

Розкажи про медичну систему. Доводилося звертатися до лікаря. Як там відбувається процес походу до лікарні

Ой, це найтяжче питання для українців. Усіх, я впевнена в цьому на 100%. Спробую описати коротко. Температура у дитини — чекаємо 3 дні. Якщо не стало краще, телефонуємо до лікаря та призначаємо дату візиту. Блювота та розлад шлунку — чекаємо 3 дні: прибираємо їжу на перший день і п’ємо лише воду, згодом додаємо чай і рисову воду, якщо не стало легше — до лікаря. Дерматолог, окуліст, гінеколог, стоматолог, або ж інший лікар, без гострих болей та необхідності — чекай 2-3 місяці. Звісно, якщо дуже болить зуб, наприклад, то потрапити можна і завтра. Але, ці правила для німців, бо ж вони мають медичне страхування.

Українцям таке страхування надали з 1 червня.Тепер з лікарями стало простіше, треба просто записатися. До цього ще потрібно було отримати спеціальний документ від адміністрації міста для лікаря, без нього не приймали.

Також тут усе відбувається через страхові компанії. Медичні послуги безкоштовні, але те, що враховано страховою. Наприклад, прийом у лікаря та аналізи — безкоштовні, але якщо після лікування ти хочеш перевіритися ще раз і здати аналізи, маєш заплатити тоді сам.

Що там з комунальними. Світло, вода, опалення. Чи заощаджують німці

Важке питання для мене, бо ж я його суттєво не вивчала. Ми живемо у родичів, тому не платимо за комунальні послуги.

Будинок на 160 кв. м. по усім комунальним (опалення, вода, світло, податок на телебачення і радіо та інше) на місяць виходить приблизно 300-400 євро. Єдине, що можу впевнено сказати, німці заощаджують на воді — у кожному будинку є посудомийна машина для економнішого використання водного ресурсу.

І до речі, комунальні послуги українцям допомагають оплачувати спеціальні органи Німеччини.

Розкажи, що найбільше здивувало в Німеччині

Найбільше дивує ставленні німців до нас. Вони дуже привітні, добрі та бажають допомогти, але саме німецька влада не дуже підтримує Україну в період війни. Німці дуже привітні, вони завжди скажуть «Hallo» навіть, якщо ви не знайомі особисто.

На вулицях немає безпритульних тварин, місцеві дуже люблять природу і своїх домашніх улюбленців. Тут дуже мало сміттєвих урн, ніколи не видно робітників з прибирання, проте чисто та гарно.

Тварини та птахи (тут у виноградниках можна зустріти оленят, качок біля озера та ін.) вільно пересуваються, не бояться людей. Також на вулицях дуже тихо, особливо ввечері. А у кожному дворі немає дитячих майданчиків.

Школи і дитячі садочки. Розкажи про їхні плюси, порівняно з нашими і їхні мінуси. Що взагалі їдять діти в учбових закладах, хто за те все платить

Дитячі садочки і школи тут залежать від земель. Тобто, на нашій землі садочки безкоштовні (є якийсь мінімальний річний платіж), але, якщо один з батьків не працює, дитина у садочку до 12:00. Якщо працюють обидва, тоді до 14:00. В окремих випадках — до 16:00. Це пов’язано з трудовим законодавством. Мама, яка має маленьку дитину, може працювати лише до 14-ої години. Щодо їжі, то дитина, яка у садочку до 12:00, має брати перекус із собою, інші обідають там.

Школи відрізняються від українських системою освіти. Тут, вона не така напружена. Українські діти, які навчаються у відповідних класах у Німеччині, відмічають, що шкільна програма відстає від нашої. Тобто, те, що вчать зараз, вони рік тому вже вивчили вдома. Шкільні підручники замовляють онлайн і з оплатою, але українських дітей, німецьке законодавство забезпечує безкоштовно.

«Полтавська Хвиля» співчуває кожній українці та українцю, які нині не можуть бути вдома, разом із рідними. Але ми сподіваємося, що скоро усе закінчиться, і кожен зможе повернутися туди, де його серце! Віримо в Перемогу!