«Якщо тобі погано — терпи або викликай швидку» — полтавка розповіла про життя в Чехії

До війни 26-річна Ельвіра працювала маркетологом в одній із полтавських фірм. Нині дівчина живе у невеликому містечку в Чехії та намагається звикнути до нових умов.

«Полтавська хвиля» продовжує серію інтерв'ю з полтавками, яких війна змусила виїхати за кордон. Кожній із них ми поставили однакові питання. Сьогодні познайомимо вас із життям у Чехії.

Розкажи, у якій країні ти живеш? Назви три речі, які геть різнять її від України

Наразі живу в Чехії. Мене вразило, тут немає безпритульних тварин. Узагалі.

А ще рівень життя пенсіонерів дозволяє їм мати авто та купувати в супермаркетах будь-які продукти, які вони захочуть. Наші українські пенсіонери (не всі звичайно, але левова частка) не можуть собі таке дозволити та рахують кожну копійку.

Також тут майже всі держпослуги — офлайн, із довгими чергами. Немає аналога «Дії».

Завжди цікаво, як там в інших. Чи спілкувалася ти з жителями країни? Як вони ставляться до українців? Чим вони на нас схожі, а чим різняться?

Місцеві жителі, з якими я спілкувалася, доброзичливо ставляться до українців — їм подобається наш президент і народ. Вони вражені мужністю та стійкістю. Іноді можуть про це сказати одразу після знайомства.

На нас схожі привітністю — майже всі вітаються, навіть, якщо не знають людину. Знаєте, вони не будуть з малознайомою людиною обговорювати своє особисте життя та не лізтимуть у твоє. З ними важкувато подружитися, як на мене, бо для цього потрібно багато часу. А ще чехи не надто думають над тим, що вдягти — навіть у кафе можна зустріти людей у домашньому одязі.

Розкажи, чим твій звичайний день за кордоном відрізняється від звичного дня вдома

Мій звичайний день тут – це робота. Ввечері прогулянка містом (або вранці) до магазину. Але містечко маленьке, тож щодня ходимо одними й тими ж дорогами.

А вдома я часто зустрічалася з друзями, працювала в офісі з колегами, а не сама в кімнаті будинку, де живемо зараз. Також вдома залишилася бабуся, родичі… Сумую за ними.

Чого не вистачає там? За чим сумуєш найбільше?

Сумую за рідними та друзями. Хоч тут зараз зі мною батьки, все одно багато близьких людей залишилося в Полтаві. Хотілося б усіх обійняти та поспілкуватися з ними. Та і сумую за звичним щоденним гамором, бо тут життя надто розмірене.

Розкажи про медичну систему. Доводилося звертатися до лікаря? Як там відбувається процес походу до лікарні?

Ні я, ні мої батьки, на щастя, не зверталися в лікарню. Але нещодавно стало погано бабусі по сусідству. Вона теж українка. До неї спочатку приїхала швидка, а потім через 15 хвилин прилетів гелікоптер і забрав її в лікарню, яка знаходиться далеко. Бо у нашому невеличкому місті лікарні немає, і тут не можуть зробити якісь серйозні медичні втручання. Думаю, через це, якщо щось дуже термінове, тебе можуть не встигнути врятувати.

Серед мінусів, майже всі ліки за рецептом лікаря, але вони дешевше коштують, ніж зараз в Україні. Деякі ліки, наприклад, знеболювальні, можна придбати у звичайному супермаркеті.

Що там з комунальними? Світло, вода, опалення. Чи заощаджують за кордоном?

Тут висока комунальна плата, тому заощаджують. Наприклад, у Чехії майже скрізь опалюють приміщення дровами та вугіллям. Система налагоджена добре, постійно насаджують ліси, і тому проблем немає.

Розкажи, що найбільше здивувало там?

Усі дотримуються законів. На вулицях чисто, автобуси комфортні. А ще тут хлопці симпатичні, більше гарних, ніж в Україні:)

І на вихідних все ніби вимирає. У суботу скорочений день у всіх магазинах та кафе, а в неділю вони взагалі зачинені. Тому посьорбати каву у вихідні в невеликому містечку не вийде. Ще немає цілодобових магазинів і аптек. Тож про смаколики до серіалу треба подбати вдень.

Якщо захворів — викликай швидку. Болить горло — терпи.

До слова, аптек взагалі дуже мало. Якщо в Полтаві їх на одній вулиці може бути від п’яти штук, то тут на моє містечко (десь три тисячі людей) лише одна.

Але це не стосується великих міст по типу Праги. Там життя вирує і вночі, і в неділю.

Тут проблеми й з інтернетом. Якщо в тебе в будинку зник вай-фай — аварія на лінії чи ще якісь проблеми — то не факт, що ти його знайдеш десь у громадському місці. Тоді як у нас в Україні це не проблема. Майже у кожній кафешці чи кав’ярні є безплатний вай-фай.

Школи та дитячі садочки. Розкажи про їхні плюси, у порівнянні з нашими, і їхні мінуси. Що взагалі їдять діти в навчальних закладах, хто за те все платить?

Не дуже знаюсь на цінах, сама дітей не маю. Але знайомі розповідали, що харчування коштом батьків, не дуже дороге. Щодня вихователі батькам надсилають три варіанти обіду для дитини й вони обирають.

Для малечі часто влаштовують екскурсії та різноманітні заходи. Домашніх завдань немає.

Якщо діти йдуть на екскурсію (це стосується 1-4 класів), то всі мають світло відображальні жилети. Через це вони схожі на курчаток.

«Полтавська Хвиля» співчуває кожній українці та українцю, які нині не можуть бути вдома, разом із рідними. Але ми сподіваємося, що скоро усе закінчиться, і кожен зможе повернутися туди, де його серце! Віримо в Перемогу!