З небес на землю. Що робити, якщо ейфорія змінюється на «все пропало»

Всім привіт, сьогодні я з хорошою новиною. Вона полягає в тому, що якщо зараз ви читаєте цю статтю, значить уже пережили цілий тиждень війни. А це привід прямо зараз заплющити очі, глибоко вдихнути, видихнути і подякувати за все, що зараз маєте!

poltavska-khvilia_xcwi/LISi7TL7R.jpeg

Тоді, зранку 24 лютого ми всі пережили шок. Хтось не міг зупинити плач, хтось тремтіння, а дехто відчув дивне заціпеніння, мов неможливість реагувати емоціями на те, що відбувається.

Всі ці варіанти – захист нашої нервової системи від надсильних переживань. Зараз перший шок уже минув і психіка потроху починає адаптуватися.

Багато хто з нас відмічає кардинальні зміни у внутрішніх відчуттях: піднесений настрій і оптимізм миттєво змінюється на стан, подібний до паніки. Це нормально, адже психіка не працює лінійно, всі процеси здійснюються хвилеподібно.

Ейфорія, якою б приємною воно не була, доволі виснажливий процес, бо в організмі піднімається цілий гормональний вихор, який активізує ледь не всі системи організму. Після цього, звісно, потрібен час на відновлення ресурсів, що може супроводжуватись пригніченням.

Хворі на відому і вже забуту хворобу кілька разів говорили мені про те, що язик відчував лише яскраві смаки – дуже солодке, дуже солоне тощо. Те ж саме у складні часи відчуває і психіка: напівтони немов зникають, і емоції ми відчуваємо дуже яскраво, і приємні, і не дуже. Поступово, адаптуючись, кожен з нас все надовше зможе тримати відчуття середини, а, отже, емоційну стійкість.

Як ми можемо це наблизити?

  • По-перше, треба змиритися з тим, що це наша нова реальність і до неї треба адаптовуватись. Так, це не буде тривати вічно, але турбуватися про себе треба вже ЗАРАЗ.
  • Не можна забороняти собі почуття! Якщо хочеться плакати, треба собі це дозволяти. Сльози – це потужний механізм саморегуляції і виведення з організму стресових гормонів. І це краще, ніж заціпеніння.
  • По можливості треба дозувати ту інформацію, яка приводить у роздрайв. Коли почали вводити санкції, я почала одним оком підглядати за російською блогеркою, від якої відписалась напередодні через несумісні погляди. Цікаво мені було, як реагує на обмеження тамтешня еліта. Але кожного разу я закривала її сторінку з відчуттям ненависті. В якийсь момент зрозуміла: «Досить». В день перемоги зайду подивлюся на вираз її фізіономії.
  • Для нашої психіки наддискомфортно не знати, що буде далі. Це дезорієнтує і викликає безсилля. Тому важливо поступово повертати довоєнні звички, це буде своєрідним острівцем безпеки доки довкола непросто. Дозволяйте собі мріяти про те, чим будете займатися після війни! Невідомість – це дуже складно, давайте малювати для мозку карту майбутніх радісних подій!
  • Кілька разів чула щось на кшталт: «Ніколи не думала, що можу бажати смерті іншій людині». Не треба звинувачувати себе у жорстокості. Ця злість, лють – для нас зараз терапевтичні. Вони мобілізують і дають сили на виживання. Не варто боятися чорного гумору і матюків, як би аморально це не звучало. Гумор, взагалі, це потужна зброя проти тривоги. Сміх розчиняє страх.
  • Бути в гурті, обійматися зараз дуже важливо. Разом ми сильніші!
  • Знайти те, що хоч трішки відволікає. Я увімкнула собі бразильський серіал «Клон», який би нізащо не дивилася, якби довкола мене було все спокійно. Якщо після цього ви перестанете читати цю статтю, я зрозумію.
  • У моменти, коли геть кепсько, важливо уявляти, яка підтримка стоїть за нами. Мільйони людей щоденно моляться за мир в нашій країни, приймають українців за кордоном і допомагають зброєю. Це просто колосальна сила, яка ЗА нас!
poltavska-khvilia_xcwi/JkdN7oYng.jpeg

Про тіло також забувати те потрібно!

  • Критично важливо живити своє тіло найякіснішою їжею з доступної.
  • Стрес змушує тіло напружувати м'язи. Це у свою чергу призводить до формування м'язових зажимів, а вони посилюють психологічну напругу. Виходить замкнене коло. Як можна послаблювати м'язові спазми? Через динамічні танці, тряски всім тілом, мов собака, яка обтрушується після води; через усвідомлене розслаблення, коли зусиллями волі частинка за частинкою розслабляється все тіло.
  • Можна співати, мугикати – це знижує напругу.
  • Вдих носом, а видих через розслаблені витягнуті в сопілочку губи активізує парасимпатичну нервову систему, а отже тіло розслабляється, оздоровлюється і відновлюється.
  • Давати собі ритм через співи, танці, постукування ногою тощо. Це добре впливає на стовбурову частину нашого мозку, яка відповідає за почуття безпеки.
  • Потрібно давати собі знати про кордони власного тіла: обійматися і обіймати себе власними руками, закутуватися в теплу ковдру, мов у кокон, пити теплий чай, концентруючись на відчуттях.
  • Якомога частіше відчувати опору – стопами чи спиною.
  • Якщо трусить – це тіло звільняється від заціпеніння. Це добре. Важливо дихати і закутатися у щось тепленьке.
  • Давати собі поспати, по можливості. Відновлюючись, організм може вимагати більше сну.

Ми ростемо зараз. У буквальному сенсі. Просто тепер збільшується психологічний вік кожного українця, а розвиток, як відомо, іде через кризи. І те, що зараз відбувається, в перспективі приведе до появи зовсім іншої держави, яку будуватимуть цілісні, дорослі, стійкі люди, які точно знають, хто вони. Бажаю нам миру і перемоги. Хай кожного береже Господь!

poltavska-khvilia_xcwi/Bngv7TL7g.jpeg

Нагадуємо, що в інформаційному потоці, важливо не розпорошуватись на сотні джерел, аби зберігати спокій. Ми замість вас моніторимо всі офіційні джерела та оперативно збираємо в одному місці всю найсвіжішу та перевірену інформацію:

Не забудьте також підписатись на наш телеграм-канал, у якому ми даємо тільки важливу інформацію про перебіг війни.

Інна Радченко

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар