Брудні туалети, погана організація та відсутність масок: що не так із фестивалем борщу (фото, відео)

«Заходимо в туалет, а там брудно, смердить, усюди, я вибачаюсь, обпісяно так, що пройти нема як. Довелося стояти чергу в інший туалет, а це ще хвилин 20!», — розповідає пані Ірина. Вона вперше разом із чоловіком та донькою приїхали на фестиваль «Борщик у глиняному горщику 2021». І, за її словами, в останній. Проте, її засмутили не тільки неприбрані туалети. Як каже пані Ірина, з усім фестивалем «щось не те».

Що ж не так з тим етнофестивалем і що у ньому було хорошого, спробувала розібратися кореспондентка «Полтавської Хвилі».

Міжнародний гастрономічний етнофестиваль-квест «Борщик у глиняному горщику 2021» відбувається вже увосьме. І, як каже організаторка заходу, етнологиня Олена Щербань, фішкою заходу являється різноманіття борщів. Цього разу їх було аж 80.

Готувати борщі прибули господині не тільки з Полтавщини, а й Запоріжчини, Луганщини, Київщини, Івано-Франківщини, Черкащини, Дніпропетровщини, Херсонщини, Чернігівщини, Львівщини, Житомирщини, Сумщини та Вінниччини.

Анонсувати захід пані Олена розпочала ледве не рік тому. Саме тому за весь час набралося багато бажаючих і собі потрапити на фестиваль.

Фестиваль борщу: початок

І ось 14 серпня. Одинадцята ранку (або шоста година приготування борщу та третя - його дегустації). Кореспондентка «Полтавської Хвилі» прибула до музею-садиби «Лялина Світлиця» в Опішні, де, власне, і проводять фестиваль.

Перше, що постає перед очима, — це довжелезна черга до входу на територію музею і велике скупчення відвідувачів вже там, за дерев’яним парканом «Світлиці». Сотні бажаючих потрапити на фестиваль нетерпляче переминаються з ноги на ногу, обмахуються від спеки газетками, обурюються довгій черзі але… все одно чекають.

На самому вході — а це невеличка дерев’яна арка — стоять чоловік та жінка і контролюють те, аби люди заходили лише по двоє-троє. Одразу після перевіряючих, справа розташували стіл. За ним сидить жінка і продає вхідні квиточки. Також вона ставить на зап’ястках людей штампи, які також слугують пропуском на захід.

«Скільки за вхід?» — питає у тої жінки високий бородань. Біля нього крутяться троє дітей, які, то смикають його за руки, то кричать «татко!».

«З дорослих — сто гривень, для дітей — безкоштовно», — відповідає касирка. Чоловік розплачується та проходить на територію музею.

Людей — кілька тисяч. Тож розгледіти невелику територію «Лялиної Світлиці» неможливо. Доводиться орієнтуватися по найбільшим скупченням — тобто, де люди стоять і на щось дивляться, а не снують туди-сюди, туди і треба підходити.

Окрім цього, добре видно ятки народних майстрів, розташованих вздовж паркану, одразу біля входу. Там майже немає відвідувачів, усі вони скупчилися вглибині садиби, тож можна роздивитися, що ж продають митці.

Виготовляю і розмальовую петриківським розписом свої вироби все життя, ще зі школи. Це моя професія і моя творчість. Сама я з Петриківки, працюю вдома, часто приїжджаю на ярмарки, — розповідає Наталія Рибак, заслужений майстер народної творчості України.

Її ятка із виробами із дерева розташована справа від входу в музей-садибу. Як розповіла пані Наталія, ціна на її вироби залежить від деревини та об’єму роботи. Так найдешевше - це ложки, дзиги, перечниці, сільниці. Вони вартують 50 гривень Значно дорожче коштують розписані тарілки — від 200 гривень.

Поруч із Наталею інші митці продавали гончарні вироби та різноманітні власноруч зроблені прикраси з бісеру.

Трохи далі від яток розташована імпровізована сцена. Там ведуча разом із господинями презентує борщі та дає скуштувати журі, яких посадили за столи по периметру сцени. Саме вони мають визначити найкращий.

Одразу за сценою, між двома будиночками, встановили ятки із коржиками та маковим сиропом — цю страву пропонують гостям спеціально до Маковія, або Медового Спаса.

Мак для сиропу у спеціальній ступі толоче Іван. Це чоловік років 35-и, який постійно пропонує кореспондентці з ним сфотографуватися. Каже, що любить увагу, дівчат, а ще більше увагу від дівчат.

Зліва від Івана за цим всім спостерігають троє усміхнених, одягнутих у національні костюми людей: подружжя Нечепуренків, Олексій та Ганна, і їхня племінниця Матрона Мельник. Олексій Васильович грає на музичних інструментах, а жінки співають народних пісень

Тріо «Броварчанка» — це чоловік і жінка та я, їхня племінниця. Ми вже давно виступаємо,і де ми тільки не були! — розповідає Матрона Павлівна. За її словами, їх багато куди запрошують, і вони завжди цьому раді.

Про борщі та іншу їжу

Навпроти тріо організатори розмістили фуд-зону. Там можна придбати комплексний обід за 60 гривень. Проте, ні місця, ні навіть страви можна не дочекатися. Оскільки часто їжа закінчується ще до того, як до тебе доходить черга.

Але це не єдине місце, де можна придбати щось попоїсти. На території розмістили кілька точок з:

• варениками (50 гривень за порцію);
• кількома видами борщу (50 гривень за порцію). Обрати можна було один із трьох-чотирьох видів. Так, наприклад, на одній із точок пропонували холодний борщ, звичайний та з грушею. До слова, останні два види не відрізнялися один від одного за смаком;

• качаною кашею (50 гривень за порцію);
• банками зі шкварками (100 гривень за невеличку банку);
• бутербродами із салом (10 гривень штука)

Окрім цього, одразу за садибою-музеєм виокремили територію під ярмарок, де торгували медом, квасом (50 гривень за 1,5 літр), лимонадами (30 гривень 0,5 літра), ковбасками (50 гривень порція), кровянкою та пампушками. На жаль, останніх двох позицій станом на 12 годину дня вже не залишилося.

Не вистачало і води. Квас і лимонади не рятували, оскільки продавали їх в двох-трьох точках, де вишиковувалися величезні черги.

До слова, на грильовані ковбаски знайшлося багато охочих. Проте готували їх значно повільніше, аніж росла черга. Тому багатьом їх не лишалося, і доводилося чекати на нові. Це стало ще одним приводом для обурення.

Щоб я, та ще колись сюди приїхав! Де це бачено, щоб навіть не подумати про воду для дітей! На вулиці спека, а тут, ні їжі не дочекаєшся, ні води майже ніде не знайдеш! Організація фестивалю жахлива! — жалівся великий бородань, який 30 хвилин простояв за ковбасою, і перед яким якраз забрали останню порцію. Він приїхав на фестиваль з Полтави. З собою взяв двох дітей та дружину. Ті теж невдоволено оглядалися по сторонам.

Не хвилюйтеся, можете заплатити, а я, коли приготую, то віддам вам, — каже продавчиня. Проте той обурився ще більше. А потім махнув рукою, і роздратовано пішов геть. Його родина — за ним.

Шо за люди пішли! — продавчиня сплеснула руками, але не отримала підтримки, так як у черзі — ще десяток таких же розлючених і голодних людей, як і той бородань. Тож вона мовчки повернулася до грилю.

Плюси і мінуси фестивалю

Серед плюсів фестивалю можна виокремити:

• цікавий задум;
• популяризація українських страв та традицій;
• різноманітні рецепти звичної страви;
• можливість показати цікавих майстрів та їх вироби;
• є кілька лавок-гойдалок та фотозон.

Мінуси фестивалю:

• жодного засобу індивідуального захисту. І тут не тільки про маски, яких не було ні на організаторах, ні на ведучих, ні на гостях. Не дотримувалися й соціальної дистанції, також не забезпечували можливістю продезинфікувати руки. Більше того, навіть раковину вдалося знайти тільки одну. І до неї була величезна черга.
• мала територія проведення. Кілька тисяч людей на невеликий двір.
• мала кількість туалетів. І ті неприбрані. На це скаржилися багато відвідувачів;
• відсутність дороговказів та якоїсь організації простору. Фактично, аби дізнатися, де і що знаходиться, доводиться у когось питати;
• майже повна відстуність сміттєвих урн;
• занадто мала кількість місць для сидіння. Більшість, хто купував їжу, їв стоячи;
• низька якість посуду. Гарчий борщ наливали у дешеві пластикові тарілочки, які дуже швидко нагрівалися і обпікали руки. А так, як сісти не було де, це стало справжньою проблемою.

Замість висновків

Цьогорічний фестиваль гастрономічний етнофестиваль-квест «Борщик у глиняному горщику 2021» розчарував багатьох. Про це вже пишуть у соцмережах.

«Це жесть і антисанитарія», «Це був повний треш», «Підтримую, організація ху..ня, і 100 грн вхід, сісти ніде, крім кваса і гоголівської з мятою нема що і попити» - пишуть користувачі Facebook.

Часто цей фестиваль порівнювали із етнофестивалем «Гелон-фест 2021» , який відбувся в один день із «Борщиком».

Кореспондентка «Полтавської Хвилі» пропонує переглянути вам фото із «Гелон-фест 2021» і дочекатися матеріалу про цей фестиваль, який вийде згодом.

Нагадаємо, що цього ж дня у Миргороді проходив ковальський фестиваль ножових майстрів. Пропонуємо переглянути фото.