Про скандали, інтриги та туристичні магніти, Або Навіщо Решетилівці «весна»

Раніше фестивалі були переважно всеукраїнськими та недосяжними для жителів невеликих містечок та сіл. Проводили їх десь там, у Києві. А на місцях організовували хіба що дегустації 100 видів сала. Зараз ситуація змінилася — місцеві та регіональні святкування проводять частіше, організатори граються з формами та масштабують заходи.

Полтавщина теж не стоїть осторонь всеукраїнських тенденцій. Хай у нас і не проводять «Фестиваль-конкурс різників свиней», як на Закарпатті, але й без нього заходів вдосталь.Чого лише варта «Решетилівська весна».

Фестиваль як інструмент піару

«Решетилівська весна» — це відкритий мистецький фестиваль, який щорічно проводять в «одному із найбільш відомих сучасних центрів народних промислів України». Так, саме тут вишили «білим по білому» сорочку для Королеви Великобританії Єлизавети II, і для голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького теж тут. Так, це там, де тчуть унікальні та відомі на весь світ килими.

Проте місто, коли у тебе є вишиванка і не потрібний килим, не вражає. З кожним роком Решетилівка порожніє: студенти їдуть отримувати освіту до інших міст, де й залишаються, працездатне населення теж шукає вищої заробітної плати деінде. Не рятують навіть інфраструктурні блага — парки, сквери, стадіони, супермаркети.

Тож навіщо та «Решетилівська весна»?

«Фестивалі дають чудову можливість показати, розпіарити невеликі та маловідомі міста, села і новостворені територіальні громади. Але для цього потрібне бажання жителів та очільників населених пунктів, а ще — фахова команда піарників. Фестивалі — це необхідність. Вони дають поштовх для розвитку місцевих митців, творчих колективів, народних промислів, приваблюючи так туристів. А це своєю чергою стимулює розвиток готельного, ресторанного бізнесу, "зеленого туризму". Завдяки цьому розвиваються місцеві сільгоспвиробники, адже туристи та гості банально хочуть їсти. І, звісно, розвивається транспортна інфраструктура та сфера пасажирських перевезень», — пояснив культуролог Євген Савісько.

І це дійсно працює. Адже такого напливу людей, як під час фестивалю, місто не бачить більше ніколи протягом року.

Знаково, що «Решетилівську весну» від початку організовували коштом меценатів. Можливо, саме тому дійство не обмежувалося парадом вишиванок, ярмарком виробів народних майстрів та майстер-класами гончарного мистецтва. Організатори щороку запрошували до маленької Решетилівки відомі українські гурти: Kozak System, «Мандри», ТІК, ТНМК, DZIDZIO, «Жадан і Собаки», PATSYKI Z FRANEKA, КАZKA, MOZGI, «Брати Гадюкіни», «Табула Раса», Mad Heads XXL, Арсен Мірзоян, «Леприконси», Zdob și Zdub, «Ляпіс-98».

«Решетилівська весна» уже сформувала певний унікальний імідж міста та стала чи не єдиною причиною для місцевих хоч на кілька днів приїхати до Решетилівки. Фестиваль став новим диханням для килимарства, вишивальництва та гончарства, що самі собою місцевим приїлися, а для приїжджих, здається, є замалим стимулом для масового та регулярного культурного паломництва.

Нагадаємо, чим цьогоріч запам'ятався та несподобався людям фестиваль борщу

Краще б маски купили, а не фестивалі організовували

«Решетилівська весна», попри колосальну кількість відвідувачів, зібрала свою порцію негативу. Мова не лише про коментарі у соціальних мережах на кшталт «краще б гроші на маски витратили, карантин же», а й про повноцінну «чорну кампанію», що її розвернули навколо фестивалю.

«З ручних, чорнушних видань, якими курують деякі політичні сили, йде бурхлива пропаганда щодо недопущення проведення заходу. Багатьом зареєстрованим учасникам фестивалю надходять дзвінки з неправдивою інформацією про те, що захід скасовано. Відбувається залякування організаторів свята. Поширюється інформація серед запрошених зіркових гостей про те, що з ними не розрахуються за виступи», — виступив з офіційним зверненням Всеукраїнський центр вишивки та килимарства.

Певно, автори «чорної кампанії» добре розуміли усі зиски від проведення фестивалю та репутаційні ризики, що потягне за собою провал. Бо навіщо інакше витрачати стільки часу та грошей?

Негатив сприйняли не всі:

«Здорова критика — це добре, але критика без конструктиву і спроби зірвати фестиваль — нездорово. "Решетилівська весна" — цікавий фест, започаткований для підтримки та популяризації народних майстрів. Але в останні роки він отримав ще одну родзинку — безоплатні концерти за участю виконавців, які в Полтаву, наприклад, і за гроші не доїжджають», — написала полтавка Ольга Матвієнко.

А закінчилося все тим, що один зі спонсорів відмовився від подальшої участі в організації:

«Відчуваю, що Решетилівка "втомилася" від такої уваги. Так буває. Тому я ухвалив саме таке рішення. Дякую усім, хто допомагав організовувати свято протягом багатьох років».

Завіса.

Фестиваль — не те ж саме, що в караоке сходити

Такі заходи мають потужний економічний та культурний потенціал, що штовхає до розвитку міста, містечка, селища та регіони. І ще: фестиваль — це туристичний ресурс, нові робочі місця, промоція локальних виробників і ще багато чого. Не вірите? Є доказ.

Так, щороку у місті Рабат, столиці Марокко, проводять музичний фестиваль The Mawazine Festival. Він є одним із найбільш відвідуваних фестивалів у світі, збираючи щоразу понад 2,5 млн відвідувачів. Організатори називають фестиваль «провідним гравцем в економіці Марокко». Адже захід стабільно створює понад три тисячі робочих місць – у креативних індустріях, сферах обслуговування, торгівлі та транспорту.

Згідно зі статистикою, яку збирає сам фестиваль, ці галузі збільшують свої доходи під час його проведення на 30% якщо порівнювати з іншими місяцями. Лише доходи готелів зростають на понад 20%, що вдвічі перевищує показники в період туристичного сезону.

Організатори також вважають фестиваль одним з основних інструментів формування позитивного іміджу регіону і країни загалом. Ба більше — за допомогою фестивалю руйнують негативні стереотипи, що пов'язані з відвідуванням африканського краю. А це, між іншим, має довгострокові перспективи.

Аналогічно й з іншими фестивалями. 2018 року приватний Центр розвитку «Демократія через культуру» оприлюднив результати дослідження ролі мистецьких заходів у саморозвитку громад. Щоб отримати інформацію, дослідники опитували представників громад, організаторів фестивалів та туристичних організацій. 173 представники громад зі 183 опитаних погодилися з тим, що культурно-мистецькі фестивалі можуть привернути до них увагу туристів. І лише 2 із 65 опитаних організаторів фестивалів і 1 із 56 туристичних організацій не ставлять перед собою такого завдання.

Тож фестивалі є невіддільною частиною дозвіллєвої культури для людей усіх соціальних верств, будь-якого віку, національності чи статі.

Так кому ж потрібна «весна»?

Самоціль будь-якого фестивалю — не розваги, а більш стратегічні речі. Своїми думками щодо цього поділився засновник інтернет-видавництва «Літвир» Олександр Пелешко:

«Місцеві фестивалі найперше підвищують інтерес українців до історії краю. Адже люди дізнаються про велич рідної землі та з подивом дізнаються — їм є, чим пишатися. Фактично, це метод колективної психотерапії, що виводить людину з депресивного стану, даруючи надію на позитивні зміни».

За словами Пелешка, у перспективі фестивалі перетворюють місця проведення на справжні «туристичні мекки».

«Наприклад, історія славнозвісного села Буша Ямпільського району почалася ще 1986 року з невеликого скульптурного пленеру "Подільський оберіг". А зараз там добове перебування туристів за вартістю конкурує з Чорноморським узбережжям, село ж перетворилося на один великий історичний заповідник. Туди з'їжджаються туристи зі всього світу. Це, крім іншого, забезпечує роботою більшу частину населення», — розповів Пелешко.

На перших етапах існування фестивалі стимулюють місцеву економіку завдяки надходженню грантових коштів та грошей організаторів. Фестивалі також дають можливість місцевим жителям та учасникам заробити.

«Підсумовуючи, можна сказати, що навіть на перших етапах невеликі фестивалі — це потужний стимул для позитивних змін. А от чи стане фестиваль черговим "Днем села", чи перетворить населений пункт на туристичну принаду краю, уже залежить від громади та влади», — резюмував експерт.

Тож вам вирішувати, відвідувати фестивалі Полтавщини чи ні. Якщо все ж наважились, тримайте перелік запланованих заходів:

• 4-5 вересня, смт Опішня — культурно-гастрономічний фестиваль «Опішня Сливафест»;
• 18-19 вересня, місто Полтава — міжнародний фестиваль «Полтавська галушка»;
• 25-26 вересня, місто Кременчук — фестиваль «Солодкий Кременчук»;
• 9 жовтня, смт Опішня, етносадиба «Лялина Світлиця» — Броварківський весільний коровай;