Двіж полтавських райдерів: де ганяє молодь на скейтах, BMX та самокатах

Лише нещодавно у Полтаві почали розбудовувати інфраструктуру для молоді, яка катається на скейтах, роликах та велосипедах. Так, у 2020 році відкрили скейтпарк на Алмазному, а через чотири роки — на Леваді. Втім у центрі міста не знайдете жодного такого майданчика. Тому райдери продовжують збиратися та робити трюки на сходах та пандусах біля бібліотек чи театрів.

«Полтавська хвиля» поговорила з полтавським райдером Євгеном Марченком, який у цій спільності вже декілька років, а тому знається на темі скейтпарків.

«Там була двіжуха»

Полтавець Євген Марченко — один із неофіційних лідерів місцевих райдерів. У 2018 році його проєкт будівництва скейтпарку на Алмазному підтримали містяни на конкурсі «Бюджет участі». Як нині згадує сам Марченко, заявку довелося писати «на колінах» під час роботи, а із перевіркою допомагали колеги.

«Більшість мріяли про скейтпарк, але нічого не робили для цього. Тому я подав ідею, яку всі підтримали. Навіть заручилися підтримкою обласної бібліотеки, де постійно збиралися скейтери. Директорка бібліотеки рекламувала цей проєкт. У результаті посіли друге місце на конкурсі».

Влада реалізувала проєкт через два роки витративши 1,4 мільйона гривень. Хоча автору ідеї доводилося тиснути на чиновників, адже скейтпарк не поспішали будувати.

«Почалася ця бюрократична машина, палки в колеса. Тому з Павлом Нагорним, який також виграв Бюджет участі з "Вуличною ареною", записали відео про те, що влада проводить такі конкурси, але нічого не робить. Ми добилися свого».

Раніше райдерам доводилося вчитися робити трюки на власноруч зібраних фігурах. Тож один із перших скейтпарків зібрали самотужки біля міського будинку культури.

«Це було близько 15 років тому. Тоді я лише починав кататися. Чесно кажучи, не маю уявлення хто його побудував, але памʼятаю, що там була двіжуха. Я малий споглядав як хлопці стрибають, роблять трюки».

Уже у 2006 році влада відкрила скейтпарк біля парку «Перемога». Марченко каже, що будівництвом займалася не кваліфікована компанія, а тому фігури виготовили з неякісних матеріалів. Трохи згодом конструкції взагалі розібрали.

«Про скейтпарк були дуже двоякі враження. З одного боку, він був великий. Усі були задоволені, адже тоді на пальцях однієї руки можна було порахувати кількість скейтпарків в Україні. Багато хлопців приїхали на відкриття, але скейтпарк був дуже неякісний. Через два роки туди перестали приїжджати хлопці і скейтпарк почав загнивати. Потім його порізали на метал. Одного дня приїхали, а там нічого немає».

Для початківців та професійних екстремалів

Нині у Полтаві збудовані два скейтпарки. Перший розміщений у мікрорайоні Алмазний та розрахований для початківців, які лише вчаться їздити на велосипедах, самокатах, скейтах і роликах. Там встановлені 10 різних фігур, зокрема такі базові як піраміда, квотерпайпи, перила.

Другий скейтпарк відкрили цьогоріч для більш навчених райдерів, де фігури вже потребують від райдерів більшої швидкості, досвіду та вмінь. Ці конструкції раніше закупили для скейтпарку, що планувався у парку «Перемога». Втім після місцевих виборів ідею не реалізували, а придбані фігури кілька років залишалися на складі у виробника.

«Тоді планували, щоб скейтпарк на Алмазному був для початківців, а у парку "Перемога" для крутих чуваків, які класно катаються, роблять складні трюки. Після виборів все зупинилося, аж поки фігури не встановили на Леваді. У компанії, яка виготовила фігури, казали, що за весь час у них не було таких випадків, коли скейтпарк закупили, заплатили гроші, але нічого не забираються. Він просто стояв у Києві».

Марченко зазначає, що цих двох невеликих скейтпарків вистачає, щоб отримати базові навички. Однак для професійних спортсменів цього замало.

«Якщо дитина займається спортом, планує брати участь у змаганнях, то цих скейтпарків точно не достатньо. На них можна навчитися лише базовим елементам. Хоча як на Леваді, так і на Алмазному катається багато дітей».

Окрім того, у Полтаві райдери облаштували окремий дьорт-парк під назвою «Діснейленд». Це майданчик з різними трамплінами, які роблять із землі. Проте дьорт-парк розрахований лише для велосипедистів.

«Спершу такі трампліни були на Леваді, але там гуляло багато людей, а тому земля почалася осипатися. Тому почали шукати нове місце подалі від людей, аби ніхто нас не турбував. Якийсь час навіть нікому не розповідали про локацію. Лише свої знали про "Дісней"».

У дьорт-парку райдери не лише тренувалися та відпрацьовували різні трюки, а ще проводили джеми та змагання. Марченко згадує, що кілька років тому один з організаторів заходу вирішив розділити пʼять тисяч гривень на всіх учасників, аби кожен, навіть новачок, зміг отримати винагороду.

«Розміняли гроші дрібними купюрами: по 10, 20, 50 грн. Виділили на кожну з трьох ліній по годині і давали гроші за будь-що. Наприклад, впав — отримав 20 грн, за класний трюк — 50 грн. Навіть за смішні костюми давали гроші. Це не класичні змагання, а формат джему, щоб кожен хлопець чи дівчина відчули себе переможцями. Тоді багато людей зібрали, близько 100 із глядачами. Цей формат дуже сподобався, а тому проводили двічі».

Як говорить Марченко, наразі дьорт-парк занепадає, бо ініціативні райдери залишилися працювати за кордоном, долучилися до лав Збройних Сил або ж більше не цікавляться велоспортом. Хоча інколи найактивніші учасники спільноти збираються, щоб підтримувати деякі фігури.

«Дьорт-джампінг занепадає. Уже проходить хвиля його популярності, але 10 років тому це було круто. Зараз центр уваги зміщується на самокати. Зараз "Діснейленд" — це не про катання, а про наше комʼюніті, про дозвілля, адже самостійно копаємо лопатами, щоб підтримуати фігури в належному стані».

Памʼятати про безпеку

Марченко також закликав райдерів не нехтувати безпекою на скейтпарках. Інколи травм не уникнути, а тому варто одразу одягати шолом, щоб убезпечити й себе, і інших.

«Згадую про це, бо діти часто цим нехтують у будь-якому скейтпарку. Теж таким був, але зараз обовʼязково вдягаю шолом. Також варто поважати один одного, дивитися у різні боки, бо можна не побачити, як хтось їде, а у результаті обидва отримають травми».

Інтегрувати скейтпарки у місто

На думку Марченка, скейтпарки мають будувати і проєктувати лише профільні підприємства. Такі виробники дотримуються спеціальних вимог, щоб фігури не призводили до травм райдерів.

«Хлопці знають всі стандарти, які мають бути тумби, по висоті вильотів, по висоті приземлення, вони знають як правильно кріпити трубу в асфальт, щоб вона не впала, адже там великі навантаження».

Ба більше, чиновники можуть уявляти скейтпарк як заасфальтовану площу із парканом та трампліном. Проте Марченко радить звертати увагу на європейський досвід, який передбачає інтеграцію скейтпарків у міський простір, наприклад, коли елементи архітектури використовують як фігури для трюків.

«У Києві є урбан-парк на ВДНГ. Це класна штука, тому що на одній великій площі зібрані більшість неформальних тусовок. По-перше, це класний приклад того, де збиратися молоді, бо там не лише скейтпарк і приходять не лише на скейтах покататись. По-друге, такі урбан-парки планувалися збудувати по всій країні. Навіть за два місяці до війни обрали місце у Полтаві біля школи №9. Але після початку повномасштабного вторгнення все призупинилося або взагалі скасувалося».

Раніше полтавці розповідали, чого їм бракує у місцевих парках. Відео можна переглянути за посиланням.

Також читайте першу та другу частину тексту про озеленення Полтави. Там «Полтавська хвиля» розповідає про створення парку на Макухівському сміттєзвалищі та дощові сади в місті.

Ще раніше розповідали про те, чим важливі кишенькові парки, а також, який європейський досвід можна використати для Прирічкового парку.