Історії п'яти колаборантів з ізюмської катівні, яким загрожує довічне

Окупувавши Ізюм, росіяни організували у місті шість катівень. Одна із таких була розташована у будівлі центру надання адміністративних послуг. Самі ж терористи назвали її «Изюмским отделом полиции» та призначили «правоохоронців». Як виявилося, серед них були й ізюмці. Тож розкажемо історію п'ятьох держзрадників.

На фото — «Изюмский отдел полиции», організований окупантами у приміщенні Центру надання адміністративних послуг. До 10 вересня 2022 року приміщення використовували ще і як катівню. Невідомо, яка кількість місцевих пройшла через цей «отдел полиции».

Після звільнення міста тут знайшли сокиру, металева частина якої була залита кров'ю, а топорище — зламане. Ймовірно, від сильного удару.

Були виявлені й палиці, зброя та електродроти, які, ймовірно, використовували для знущань над українцями. Знайши і чохли від мобільних телефонів, що, ймовірно, належали місцевим. Доля їхніх власників невідома.

Для тортур могли використовувати й маленьке підвальне приміщення, двері якого зачиняються та відчиняються лише з зовнішнього боку.

Нині у цьому приміщенні знову працює ЦНАП. Тож люди можуть отримати необхідні послуги. Працюють і телефони, тож допомогу можна отримати й дистанційно.

А українські правоохоронці поступово відновлюють картину того, що відбувалося у фіктивному відділі поліції. Нині Державне бюро розслідувань оголосило про підозру низці експоліціянтів, що зрадили присягу та приєдналися до окупантів. Деякі справи уже розглядають у суді. Більшості фігурантів загрожує довічне ув'язнення.

Ми розкажемо про кількох зрадників.

Будував окупаційну владу «13 ЮМа»

Спершу розкажемо про колишнього українського правоохоронця, який разом із загарбниками будував окупаційну владу. Щоправда, у якомусь «13 ЮМі». «13 ЮМ» — саме так окупанти читали назву міста, яке прийшли «визволяти». Про це стало відомо із записів, що по собі залишили терористи.

Проте колаборанта не турбувало те, що його нові господарі погано розуміються чи то на орфографії, чи то на географії. Під час окупації він брав активну участь у фільтраційних заходах та чергував на блок-постах, через які проходили чи не всі жителі міста.

На жаль, затримати його не вдалося. Одразу після деокупації він утік до росії. Нині його заочно підозрюють у державній зраді. Якщо винуватість буде доведена, чоловікові загрожує довічне ув'язнення.

Моніторив настрої населення

На сторону окупантів перейшов ще один корінний ізюмчанин, що до війни працював у Національній поліції України. Співпрацювати з загарбниками почав у березні 2022 року. Спочатку він отримав посаду помічника чергового. А згодом, за сумлінну роботу, став оперативним черговим.

Чоловік протягом усієї окупації моніторив, чим живуть та що роблять його краяни. Усе, що йому вдавалося дізнатися, одразу ж доповідав своїм кураторам та військовим рф. Також, як зазначено в ухвалі, чоловік «проводив роботу з населенням» разом із представниками збройних формувань рф та представниками окупаційної влади.

Нині його оголошено у розшук, адже й він утік до росії. Якщо колаборанта затримають, посадять до в'язниці довічно.

Гостинні ізюмські правоохоронниці

Для гендерного балансу — двоє колаборанток. Вони допомагали російським військам захоплювати Ізюм. Відомо, що у березні 2022 року жінки зустрічали колони загарбників у центрі міста та вказували їм, де саме розташовані важливі державні органи.

За таку гостинність окупанти їх винагородили посадами слідчих у «народній міліції». Їм доручили патрулювати вулиці, зокрема — й місцевий ринок. Певна річ, за законами рф. Щоправда, форму не видали — вони носили цивільний одяг та білі пов'язки на руках.

Коли ж місто звільнили, колаборантки вирішили тікати разом із загарбниками. Проте вдалося це лише одній. Іншу затримали працівники ДБР. Нині вона перебуває за ґратами.

Жінки також можуть отримати довічне ув'язнення. Як винагороду за сумлінну працю в інтересах країни-терористки.

Віддав окупантам власну табельну зброю

Чекає на рішення суду ще один ізюмський колаборант. Колишній правоохоронець, одразу після окупації міста, пішов домовлятися про співпрацю з загарбниками. Щоб заслужити довіру нового «керівництва», експравоохоронець віддав їм власну табельну зброю. За таку відданість отримав посаду старшого дільничного у так званій «народній міліції».

Певно, чоловік сприйняв фейкову посаду навсправжки. Адже почав, за вказівкою окупантів, вчити їхні закони, штудіювати конституцію рф, кримінальний кодекс та інші нормативно-правові акти.

Обіймаючи вигадану терористами посаду, чоловік відповідав за громадську безпеку та проводив «роз’яснювальну роботу» з місцевим населенням, аби те не чинило опору окупантам. Крім того, доповідав окупантам, де перебувають місцеві українські правоохоронці та де їхня зброя.

Якщо ви досі читаєте і вас не нудить, розкажемо про один із відомих слідству епізодів за участі цього експравоохоронця. Так, під час чергової облави проти місцевого населення, колаборант разом із бойовиками так званої лнр вдерся у будинок, де проживало подружжя поліціянтів. Він вимагав, щоб йому видали місце зберігання трудових книжок та зброї місцевих правоохоронців.

Поліціянтка, боячись за своє життя, все ж віддала трудові книжки. Припускаємо, вони були необхідні для виявлення українських поліціянтів, що залишилися у місті.

На щастя, колаборант не встиг втекти під час деокупації. Він марно намагався переховуватися. Але його затримали працівники ДБР. Нині чоловік очікує на рішення суду під вартою. Йому, як і згаданим вище людям, загрожує довічне.

Колаборант-агітатор без ноги

Має підозру у державній зраді й ще один ізюмський експравоохоронець. Слідчі встановили, що він з квітня 2022 року співпрацював з окупаційної владою.

Підозрюваний пояснив, що він вимушений був прибути до незаконно створеного відділку, адже окупанти погрожували його близьким. Тож він пристав на пропозицію виконувати обов'язки дільничного інспектора поліції: патрулював у складі слідчо-оперативних груп, вів журнали єдиного обліку і «забезпечував громадський порядок та громадську безпеку для окупаційної влади».

Але цим робота не обмежилася. Крім іншого, він вів агітаційну роботу. Відомо, що на початку червня 2022 року він приїхав до свого колеги та закликав його перейти на бік ворога. Той відмовився.

Нині триває слідство. Колаборант перебуває під вартою. Хоча він разом зі своїм адвокатом просили менш жорсткого запобіжного заходу, адже підозрюваний не має ноги, тож втекти не зможе.

Поки правоохоронці відловлюють усіх колаборантів, а дехто уже чекає на рішення суду, Ізюм поступово повертається до життя. Так каже заступник міського голови Володимир Мацокін.

Наприклад, як і сказано вище, відновив роботу ЦНАП. Щоправда, надають не всі послуги, що їх могли отримати люди до війни. Але влада уже працює з міжнародними партнерами, щоб залучити кошти для закупівлі техніки та повного відновлення роботи центру.

Відновив роботу й відділок поліції. З оновленим штатом. Адже ті правоохоронці, що залишилися в окупованому місті, навіть якщо факт співпраці з агресором не було встановлено, не працюють. Тобто відділок сформували із тих поліціянтів, що виконали наказ та своєчасно виїхали на підконтрольні Україні території, або ж правоохоронців з інших міст чи регіонів.

Повертаються і жителі міста. Для них поступово створюють необхідні умови.

«Газопоставляючі, газорозподільці, електропоставляючі компанії, комунальні підприємства — це все давно працює. А ще — банки та пенсійний фонд. Уже почало працювати Державне казначейство, відкрився офіс податкової служби. Ми чекаємо на відкриття вантажного відділення "Нової пошти". Розширює свою роботу "Укрпошта". До нас уже повертаються мережеві магазини. Дякувати Богу, цей процес не зупиняється», — розповів Володимир Мацокін.

Проте необхідно відновити величезну кількість пошкоджених інфраструктурних об'єктів: шкіл, дитячих садочків, лікарень та установ із надання житлово-комунальних послуг. Ще однією важливою задачею є розмінування території, від чого залежить подальше відновлення роботи багатьох підприємств та безпека людей.

Тож попереду — величезний обсяг роботи, до якої, каже заступник міського голови, місто готове. Адже найстрашніше — позаду.

Фото: "Полтавська хвиля" - Станіслав Пантелей