Коронавірусне, політичне і просто страшне — інтерв'ю з очільником області Олегом Синєгубовим

Мова, армія, віра — до цього переліку важливих досягнень Петру Порошенку варто було б додати звільнення Валерія Головка з посади очільника Полтавської області. Але не будемо про хамон та iPhone.

Переживши турбулентний період, коли у кріслі голови встигли тимчасово посидіти Роман Товстий та Олег Пругло, 2019 року Полтавська облдержадміністрація отримала нового керманича — харків'янина Олега Синєгубова. Призначив його президент Володимир Зеленський, представником політсили якого і є Олег Васильович.

Who is Олег Синєгубов, і взагалі, як правильно писати його прізвище? — ці питання хвилювали заледве не кожного, хто хоча б мінімально цікавився політикою.

Вихідні дані були досить скромними: Синєгубов закінчив Університет внутрішніх справ у Харкові, за освітою — юрист. Працював слідчим, вів підприємницьку діяльність, ̶т̶р̶о̶х̶и̶ ̶п̶р̶о̶д̶а̶в̶а̶в̶ ̶к̶в̶а̶р̶т̶и̶р̶и̶. Має дружину та двох дітей. Зважаючи на брак інформації та щоб було цікавіше, тоді ж почали подейкувати, що новий «губернатор» — «людина Авакова» і друг, ̶п̶р̶а̶с̶т̶і̶г̶о̶с̶п̶о̶д̶и̶, Ківи.

Проте смішки смішками, а от проблеми, із якими новому очільнику довелося вступити в нерівну боротьбу, цілком реальні. Не встиг Олег Васильович вивчити, куди на Лубни, а куди — на Карлівку, як у Нових Санжарах (не плутати зі Старими) — мітинг. А ще — пандемія, до якої ніхто не був готовим ̶(̶к̶р̶і̶м̶ ̶П̶е̶т̶р̶а̶ ̶О̶л̶е̶к̶с̶і̶й̶о̶в̶и̶ч̶а̶,̶ ̶п̶е̶в̶н̶а̶ ̶р̶і̶ч̶)̶. А щоб мало не було — місцеві у Полтаві. А дедлайни по «Великому будівництву» ніхто не скасовував.

Як би там все не починалося, проте Синєгубов обіймає цю посаду ось уже два роки. Стільки любов навіть не живе. Цікаво, як корінний харків'янин адаптувався до нових умов та що встиг зробити? Тримайте — інтерв'ю буквально про все, адже рідко випадає шанс понад дві години тет-а-тет поспілкуватися із головою ОДА.

Коронавірусне: «Щепилося більш ніж 50% дорослого населення області»

Розмову з головою ОДА почали з питання, що його сьогодні переважно ставлять замість «привіт»: ви щепилися? Якщо хтось хвилювався, відповідаю: так, Синєгубов двічі вакцинований, колов AstraZeneca. Зробив це ще на початку вакцинальної кампанії й, запевняє, це — свідоме рішення, а не тому що всіх працівників ОДА «кололи».

«Щеплення переніс без симптомів: так, була слабкість, відчувалося місце щеплення, і не більше».

Усі люди мають щепитися, каже Синєгубов. Адже там, де хтось знаходить «ковід-фашизм» (це про масові мітинги антивакцинаторів у Києві), медики бачать ризики для колективного імунітету, переповнені лікарні та чергові хвилі (Авт.)

«Знаєте, у правників є теза: права людини закінчуються рівно там, де починаються права інших. Вакцина — єдиний дієвий спосіб боротьби з коронавірусом. Адже нині в області ми маємо дуже негативну динаміку поширення, навіть перевищуємо показники 2020 року. Зараз і без того дуже складно пояснити людям, що вакцинуватися потрібно, що це цілком безпечно та свідомо, а такі мітинги на крок назад відштовхують».

Проте жителі Полтавщини, якщо порівняти, — свідомі, говорить Синєгубов.

«У нас уже щепилося більш ніж 50% дорослого населення області. Згідно з останніми статистичними даними, фактично на території області проживає 1 мільйон 369 тисяч людей. Щепилося понад 800 тисяч».

Але який відсоток вакцинованих насправді отримали свою дозу — загадка, що її належить розгадати правоохоронцям. Адже українці масово купують сертифікати.

Полтавці з підробленими ковід-сертифікатами можуть уникнути покарання

У війні з коронавірусною інфекцією усі методи хороші, подумав Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко, тому нещодавно заявив про так звану «ковідну амністію». Це другий шанс для тих, хто з якихось причин купив сертифікат. Якщо раніше власники фальшивих документів не могли реально вакцинуватися, адже дані уже були у базі, то тепер можна «сповідатися» поліціянтам та отримати другий шанс.

«Для нас сам факт того, що людина зізналася у порушенні закону — це другорядне. Головне, щоб усі насправді отримали дозу вакцини та були захищеними».

На Полтавщині, розповідає Олег Синєгубов, пішли ще далі: запустили соціологічне дослідження. Опитуватимуть онлайн, використовуючи усі можливі платформи. Дані допоможуть зрозуміти, із яких причин люди не вакцинуються: небажання, нерозуміння чи банальна відсутність можливості. Отримавши дані, будуть коригувати як промоцію вакцинації, так і методи.

Нині, каже очільник області, влада робить буквально усе, щоб вакцина була максимально доступною. Так, діють пункти та центри вакцинації, є мобільні групи, і вони забезпечені усім необхідним.

«А далі — це уже про самосвідомість людей. І справа не у тому, щоб переконати когось у безпечності саме вакцини від коронавірусної інфекції. Потрібно дивитися глибше: більшість населення загалом досить несвідомо ставиться до щеплень. З дитинства переважно всім казали: хай перехворіє — імунітет кращим буде. І зараз ми маємо наслідки політики у цій сфері, що тривала понад 20 років. Я хочу сказати, що це ставлення не конкретно до вакцини від коронавірусу, це загальна тенденція. Тому дуже складно і майже неможливо за короткий проміжок часу змінити свідомість, що формувалася десятиліттями».

Йшла сорокова хвилина розмови про коронавірусну інфекцію. Складалося враження, що Синєгубов свій особистий рейтинг як голови облдержадміністрації не відстежує так ретельно, як вакцинальну кампанію. Наприклад, щоб пришвидшити темпи вакцинації та задовольнити кожного жителя області, сказав, навіть стежать за тим, як змінюється попит на ту чи іншу вакцину.

«Так, раніше усі хотіли Pfizer. Зараз на першому місці в області CoronaVac. Це показує, наскільки люди піддаються впливу: хтось, навіть не профільний експерт, сказав, що Pfizer гірша — усі пішли шукати CoronaVac. Потім хтось інший сказав, що CoronaVac — гірша, усі щеплюються Pfizer».

Тому доводиться окремо пояснювати людям, що всі вакцини однаково ефективні, навіть виготовлені за одними й тими ж принципами, та й діють вони однаково.

Але годі про коронавірус. Резюмую: боротьба з вірусом — це тривала гра, правила якої змінюються чи не щодня. Але, здається, голова обласної адміністрації готовий майже до всього. Принаймні, хочеться вірити.

Але факт: це вже не той розгублений Олег Синєгубов, який заледве міг пояснити обуреним новосанжарцям, що евакуація з міста Ухань — це не геноцид і не змова, щоб стерти селище з лиця Землі.

Щоб не заскучали, згадаймо, як Олег Синєгубов порадив полтавцям думати не про городи, а про відсутність крематорію.

Вільний ринок землі: «Цінність у тому, що люди отримали право самостійно розпоряджатися своєю землею»

Від коронавірусного — до земельного. 1 липня 2021 року стартував вільний ринок землі. Тема — чутлива, страхів у людей — купа. Найбільший — внаслідок некерованого накопичення земельних ресурсів з'являться «феодальні князівства», контрольовані однією людиною. А з іншого кінця палиці — ті, хто за земельну реформу.

Очільник області — «із цих», із прихильників вільного ринку. Вважає, що реформа — про та для людей. Адже до 1 липня цього року люди були власниками паїв лише титульно, фактично ж розпоряджатися «своїм» не мали юридичних прав. Адже повноправним власником стаєш, коли є три захищені законом можливості: володіння, користування та право розпорядження. Зараз же пай став повноцінним об'єктом ринкових відносин — хоч у заставу закладай, щоб кредит отримати. І у цьому — головна цінність реформи.

Але, за словами Синєгубова, якщо проаналізувати, то нічого радикально нового не відбулося. Адже «вільний» ринок існував давно, проте був трохи збоченим: коли було дуже треба, знаходили способи обійти закон. Наприклад, віддавали в оренду паї на 50 років. Це той самий продаж, але інакше юридично оформляється. Тому земельна реформа — це просто легалізація.

Попри страхи, станом на 7 листопада цього року, в Україні уже уклали 13 тисяч 997 угод купівлі-продажу ділянок, загальна площа яких становить 50 тисяч 180 гектарів. Полтавська область є однією із лідерок за цими показниками.

Крім того, що реформа розв'язує руки людям, вона ще й наповнює бюджети: як державний, так і місцеві. Проте зараз ці гроші область не відчуває. Адже Полтавщина має 2 мільйони 200 тисяч гектарів землі, а угод укладено лише на близько 6 тисяч 500 гектарів. Тобто відсоток малий, але перспективи — нічого собі.

«Велике крадівництво»: кожний проєкт потрібно «продати»

Якщо раптом ще хтось не чув, не бачив банерів чи не малював на них фалічні символи, почну з азів: «Велике будівництво» — це проєкт президента Зеленського, який заявляють як «масштабну розбудову якісної інфраструктури України». Мова йде про дороги та школи, дитячі садки, центри екстреної медичної допомоги та стадіони.

Програма охоплює всю Україну. Але кількість об'єктів, що їх відремонтували, збудували чи ще щось із ними зробили коштом державного бюджету, різна у кожному регіоні. Тож виникає питання: яка роль обласної влади у «Великому будівництві»? Власне, це питання я й поставила очільнику Полтавщини.

«Голови облдержадміністрацій за великим рахунком і були призначені президентом, щоб впроваджувати його політику на місцях. Темпи реалізації програми повністю залежить від ефективності місцевої влади. Протягування проєктів — багаторівневий та складний процес. Я маю адвокатувати кожний об'єкт, його потрібно "продати" Кабміну, профільному Міністерству розвитку громад та територій, врешті — Офісу президента. Лише так можна отримати фінансування. Кожний об'єкт — це окрема історія, окрема "війна та мир". Областей дуже багато, голова кожної приїжджає та каже — "ось це нам дуже треба зробити". Але ж грошей на всіх не вистачить. Тому між нами навіть виникає свого роду суперництво».

Але, здається, більшості полтавців байдуже до «розбудови якісної інфраструктури». Типу «розбудіть, коли "Робін Гуд" реконструюють». Проте банери «Великого будівництва» впадають в око та викликають негатив: онлайн — численні коментарі та дописи обурених у соціальних мережах, офлайн — вандалізм. Синєгубов до цього ставиться спокійно, каже: хотів би, щоб в області було якомога більше таких банерів, себто — об'єктів, які гарантовано приведуть до ладу.

А таких об'єктів, згідно з планами, чимало.

«Якщо ми зможемо реалізувати бодай 50% запланованого, Полтавщина отримає об'єкти, яких не мала протягом 25 років незалежності».

Зараз, наприклад, борються з довгобудами. Коли, розповідає Синєгубов, його «депортували» на Полтавщину, першочерговою сказали розібратися з об'єктами, що їх місцеві влади не могли закінчити десятиліттями. Способів — два: знести та побудувати щось з нуля або ж знайти кошти, щоб закінчити роботи. «І ми щоразу обираємо якраз другий варіант» — каже Олег Васильович.

Один із динозаврів, який все ж завершать, — спорткомплекс на Юрченка. Його почали будувати ще 2007 року. З того часу неодноразово змінювалася не лише вартість робіт, але й міська влада. Загалом, поки область не почала цим опікуватися, ми мали лише викинуті в нікуди кошти платників податків та численні фото мерів, які «інспектували будівництво».

Нині багатостраждальний басейн майже закінчили будувати. І його не планують віддавати у власність міста. На сесії обласної ради проголосували за створення комунального підприємства, що буде опікуватися комплексом. Зареєстрували саме «підприємство», тобто дали можливість надавати послуги платно та заробляти.

На відкриття спортивного комплексу, по секрету сказав Синєгубов, уже точно приїде президент. Цікаво, чи запросять міського голову Полтави Олександра Мамая.

І останній об'єкт, про який поговоримо, — ЦНАП. Точніше, будівля біля ОДА, куди планували перенести установу. Приміщення уже давно можна експлуатувати, потрібно лише, щоб місто купило меблі та необхідну техніку. Але Олександр Мамай не поспішає.

«Облдержадміністрація зробила усе, що необхідно: надала договори за 1 гривню, повністю усе погодила з обласною радою, з юридичним відділом міської ради. Там є все для роботи, потрібно придбати максимум три телевізори для електронної черги, 20 столів та 20 комп'ютерів. Усе — новий ЦНАП буде функціонувати».

Парадоксально: місто щоразу виявляється імпотентним, коли справа доходить до реалізації глобальних проєктів, але при цьому відмовляється від уже готових об'єктів, де залишилося лише стрічку перерізати.

Можливо, тут уже не про «їхати», а про чиїсь непрорацьовані політичні комплекси. Адже мер Полтави загалом досить критично оцінює «Велике будівництво», і заявляє про це публічно. Це очільник області сприймає спокійно та повертає у конструктивне річище.

«Думаю, краще було б запропонувати спільний проєкт на умовах співфінансування, який я б зміг відстояти в Офісі президента, щоб мати конкретні позитивні результати. Наприклад, побудувати показову школу чи створити індустріальний парк».

Але реалізація проєктів на умовах співфінансування з містом звучить ще менш реалістично, ніж дельфінарій, що його Мамай пообіцяв у передвиборчий період.

Якщо ви дочитали до цього місця, ймовірно, ви — Олег Синєгубов. Але у мене для вас хороша новина: тема «Великого будівництва» — все. Поговоримо про «Велику реставрацію».

«Велика реставрація»: підземку Кукоби зрівняють із землею?

«Свою прическу я нахожу новаторской» — крутиться у голові, поки слухаєш, як обласний очільник розповідає про Полтаву та її перспективи. Ваші слова та Мамаю в вуха б. Якщо коротко, то Полтаву «можна дуже вигідно продати туристам, продати у Києві, щоб сюди вкладали гроші, щоб місто було цікавим для інвесторів та отримувало додаткові кошти для розвитку». І не треба робити скриншоти чи шукати зраду, вириваючи із контексту слово «продати».

Загадкова чаша, неіснуючий міст та дерева з гармати: як виглядає лого Полтавщини

Це якраз про здоровий глузд та правильний менеджмент. Таким шляхом іде, наприклад, Львів. Та й безліч інших міст України та Європи. Там буквально штучно створюють те, що може привабити туристів, інвесторів. А у промоцію міста (не мера чи окремого чиновника) вкладають купу грошей, щоб якраз «продати» його, отримавши згодом дивіденди.

Але у Полтаві такого цураються: чи принципово, чи від незнання разом із небажанням.

«На жаль, менеджмент міста дуже слабкий. І справа ж не у бюджеті. Якщо порівнювати з Харковом чи Києвом, то бюджети повністю пропорційні. Просто хтось використовує фінансові можливості на 150%, а хтось — ні».

Найбільшою культурною цінністю міста Синєгубов вважає не галушки, а ансамбль Круглої площі, розташований у самому центрі. На жаль, зараз більшість будівель цілком або повністю зруйновані. Місто самостійно ніколи не виконає такий обсяг робіт, і область теж не виконає. Але привести все до ладу можливо. Область уже має досить амбітні плани щодо окремих будівель.

Нині місто взялося законсервувати будівлю, щоб вона не руйнувалася далі. Коли закінчать, мають передати на баланс області. Усі обласні та міські сесії уже відбулися, бюрократичні рішення ухвалили. Залишилося лише підписати акти прийняття-передання.

«Звичайно, нам хотілося б, щоб це все було зроблено раніше. Якби ми передали будівлю у вересні, уже виділили б кошти на проєктування, цього року виготовили б проєкт, а наступного я б поїхав до Кабміну, Офісу президента просити гроші на відновлення. А це не менш ніж 500 мільйонів гривень».

Проте місто не поспішає, що й відтерміновує початок реставраційних робіт.

«Коли ще будівля горіла, мені уже телефонували з Офісу президента та казали: забирайте будівлю собі на баланс — знайдемо гроші, щоб відновити. І от ми зараз уже майже рік займаємося тільки тим, щоб просто отримати на баланс будівлю. Ну, пробачте… Так, можливо, там дійсно потрібно провести роботи з консервації. Але я вчора проїжджав повз — там працює аж двоє людей. Для мене це якось дивно».

Багатостраждальний об'єкт, історію якого, мабуть, знають навіть далеко за межами Полтави. Щоб відреставрувати, потрібні дуже серйозні інвестиції. Набагато дешевше було б будувати з нуля.

«Але я ніколи не відмовлюся від цієї ідеї, поки буду на цій посаді. Адже ми хочемо там створити військовий ліцей, якого у Полтавській області, на жаль, зараз немає. Ця будівля зараз перебуває у власності держави. Є думка забрати її на баланс області та шукати кошти для реставрації. Уже мав розмову із Кирилом Тимошенком, він із цим офіційно погодився».

Поки — усе на рівні завдань та «я б хотів». Проте добудований спорткомплекс на Юрченка доводить, що немає нічого неможливого, коли є державний бюджет.

Якщо вже помріяли про відреставровані будівлі, ходім далі — нумо подамо ансамбль на спадщину ЮНЕСКО. І це, підтверджує Синєгубов, можливо. Але обсяг робіт, що цьому передує, просто колосальний. Як мінімум, потрібно знайти гроші та відреставрувати будівлі. Після — зрівняти із землею куполи підземних переходів, що їх свого часу захотів бачити перший Міський голова Полтави часів незалежності Анатолій Кукоба. А ще — навести лад із другим колом забудови, що руйнує цілісність ансамблю.

Загалом, усе можливо, коли є синергічна співпраця влади усіх рівнів та політична воля. Поки ж у Полтави є лише Мамай, що унеможливлює усе перераховане.

Страшне, політичне: «Не можу сказати, що це вплив як такий, це специфіка роботи, це стосунки»

Як оцінюєте формат нинішньої коаліції в обласній раді — ефективна чи ні? Як працювати з Олександром Біленьким?

З радою ми працюємо з 2019 року під керівництвом Олександра Юрійовича Біленького. Відносини у нас конструктивні: бюджет приймаємо вчасно, програми голосуємо. Робота побудована на постійній комунікації. Це дозволяє знаходити золоту середину у будь-якому питанні. При цьому ми відстоюємо свої позиції, бачення, державні програми, позицію президента. Надалі, я переконаний, у нас все теж буде конструктивно.

Чи намагається котрась політична сила домінувати? Ви відчуваєте вплив чи тиск?

Я не можу сказати, що це вплив як такий. Це специфіка роботи, стосунки. Одна політична партія хоче собі посади та дивіденди, друга теж хоче, третя — аналогічно. І це абсолютно нормально, так буде завжди.

Чи немає такого, коли політика виходить на перший план?

У попередньому скликанні ради такі настрої були. Наприклад, коли ми голосували зміни до бюджету влітку 2020 року. Це тоді, коли була ситуація з Новими Санжарами, коли починалася пандемія. Окремі політики тоді дозволяли собі певні висловлювання з трибуни щодо президента та конкретних політичних сил. Але час розставляє все на свої місця — зараз цих депутатів у раді немає. Тому працюємо конструктивно, з коронавірусом боремося, у Нових Санжарах все добре.

Головне, що хотів би сказати: ми не про політику, ми про полтавців та Полтавщину. Добре, коли усі розуміють: якщо ми об'єднаємося і зробимо разом більше, це буде плюсом для всіх.

Якщо вже торкнулися політики та роботи в обласній раді, поговорімо й про Полтаву. Там зараз усе складно. А як ви оцінюєте співпрацю з міським головою Олександром Мамаєм?

Ну, нормальна співпраця. Ми не друзі, м'яко кажучи — не п'ємо разом каву вечорами, не дивимося футбол. У нас виключно робочі моменти. Ми домовилися спілкуватися без політики — виключно робота. Звичайно, дуже хотілося, щоб усе було просто ідеально. Але, знаєте, ректор мого університету казав: у нас усе добре, якби ще студентів не було, взагалі було б чудово. Тут так само: завжди будуть виникати якісь питання.

Але працювати продовжуємо. Сподіваюся, спільно реалізуємо низку глобальних проєктів.

На цій мрійливій ноті завершуємо розмову з очільником обласної державної адміністрації Олегом Синєгубовим. Робити висновки чи оцінювати результати двох років роботи не буду. Максимум — отак: