«Декрет заробітку не завада» - молода мама розповідає про свій бізнес вдома

«Я – мамочка в декреті, заробляю в день 40 тисяч, працюючи лише годину» – скільки разів ви зустрічали схожі коментарі у соцмережах? Це все, звісно, повідомлення від шахраїв. Проте чи існують дійсно такі мами-бізнесменки, які в декреті забезпечують себе, заробляють гроші і не просять кошти «на нігтики» у чоловіка?

«Полтавська Хвиля» поспілкувалася із 25-річною полтавкою Аліною Запорожець, яка, працюючи вдома, побудувала собі невеликий бізнес – шиття піжам та білизни.

«Причина створення домашнього бізнесу – займатися хоча б чимось в декреті. Я – людина, яка не вміє сидіти на місці. Мені не подобається ходити на дитячі майданчики і годинами обговорювати з мамами дітей. Коли я так проводжу свій час, то відчуваю власну непродуктивність і непотрібність. А ще я розуміла, що не хочу повертатися на звичайну роботу, тому вирішила спробувати щось своє».

Спершу Аліна думала зайнятися манікюром або бровами, проте розуміла, що зараз таких спеціалістів надто багато.

«З дитинства я любила щось підшивати, переробляти одяг так, аби мені подобалося його носити. Тобто іскру до цієї справи мала ще з дитинства, – зауважує дівчина, – Тому вирішила спробувати шити. Досвіду у користуванні швейною машинкою, на жаль не було. Хіба на уроках праці, проте тоді я якось навіть і не задумувалася добре цьому навчитися. У моєї бабусі була електрична машинка, якою вона вже не користувалася. Бабуся раділа, що хтось продовжить її справу. Якраз у цей час я придбала собі піжаму через Інтернет, а коли її отримала, то зрозуміла: у її пошивці немає нічого складного. Плюс, на цьому можна добре заробляти».

Шиття одягу: початок

«Починала я з пошуку нормального матеріалу. Перші півроку викройки робила сама – відштовхувалася від власних замірів. І, якщо треба було розмір більше – додавала кілька сантиметрів. Звісно, це неточно, тому я шукала нові викройки. І лише через півроку знайшла. Окрім цього, шукала постачальників тканини. З цим були труднощі. Іноді доводилося цілими ночами вишукувати необхідну інформацію. Перший час я вважала, що знайти постачальника – це щось надскладне і нереальне, що це вартує купу грошей. Проте насправді ні, все є на спец.сайтах», – розповідає Аліна.

Каже, що з грошима особливих труднощів не було. Заробляти вирішила, оскільки хотілося мати гроші на власні потреби, а не брати у чоловіка.

«Абсолютно всьому я вчусь в інтернеті. Там інформації – можна гребти лопатою. Тільки лінивий цим не користується. Тим паче, там же можна і продавати. Інтернет – чудовий майданчик для розвитку. Звісно, що треба пробувати і помилятися, оскільки без цього не буде ніякого розвитку. До цього рівня, який маю зараз, я росла три роки», – каже дівчина.

Ціни, заробіток і витрати

«Зараз шию піжами і білизну. Ціни на мій продукт – для ручної роботи і пошиву по індивідуальним параметрам – нижче нижчого. І я рада, що вартість саме така. Я намагалася зробити доступний товар для всіх – і для мам в декреті, і для тих, хто працює. При формуванні цін я згадувала ту свою першу придбану піжаму, з якої все і почалося. Вона вартувала 350 гривень, і тоді я відкладала на неї 3 місяці. Зараз же така ж піжама, пошита мною, вартує 230 грн. І при цьому я в плюсі», – розповідає Аліна.

За її словами, щомісячний заробіток завжди індивідуальний – усе залежить від того, скільки вкладати в рекламу, тканини та інші матеріали.

«Зараз я дуже добре заробляю на білизні. Перші два роки я працювала майже «в нуль», оскільки все зароблене витрачала на матеріали, рекламу та на пошук клієнтів. Поки що, максимальний мій заробіток на місяць – це 15 тисяч», – розповідає вона.

Каже, що зараз має гроші на все необхідне. Вона витрачає на догляд за собою, на подарунки для родини, а чоловік оплачує комунальні послуги та їжу.

«Плюс такої роботи в тому, що я сама можу будувати свій час. Хочу заробити більше – працюю більше. Хочу більше гуляти – не працюю. Та і відпустку я собі можу організувати у будь-який час. Щодо досягнень: якщо порівнювати з дівчатами, які в один час зі мною народили, то зараз вони не можуть багато чого собі дозволити. Просять гроші у чоловіка і повністю від нього залежать. А я можу собі дозволити те, що хочу. І цим пишаюсь. На своєму прикладі я показала, що можна сидіти в декреті і заробляти. Придбала для машинки оверлок за 6 тисяч гривень і два телефони – собі і чоловіку. Кожен – близько 30 тисяч гривень. У нас з чоловіком вийшов гарний тандем – він працює, аби забезпечити сім’ю, а я – аби робити всім приємнощі», – каже Аліна.

Плани на майбутнє не будує. Оскільки розуміє: щоб підняти справу на новий рівень, треба приміщення, ще більше матеріалів, техніку, працівників. А, як зауважує дівчина, вона поки не готова ділитися своїми напрацюваннями з іншими.

«Я не довіряю людям настільки, що готова працювати днями і ночами, але сама. І мова зараз не про гроші, мова – про напрацьовану і зібрану інформацію, – каже Аліна, – Для мене моя робота – це медитація. Коли я зшила і продала – я відчуваю свою «потрібність» комусь. Бажаність мого товару приносить задоволення. А ще завдяки своїй роботі я відчуваю себе самодостатньою».