Окупант знищив усе, що я будував все життя: як прожити втрату матеріального

Найбільший страх кожної живої істоти пов'язаний із втратою життя.Всі переживання через матеріальне на цьому фоні бліднішають і віддаляються.

Але щойно первинний страх минає, шкода за тим, що лишилося лише у спогадах може давати про себе знати.

poltavska-khvilia_xcwi/Gy0IcfP7R.jpeg

Ті, хто втратив своє майно на фоні великих людських втрат, часто відчувають, що наче не мають права горювати. Мовляв, поряд з втратою життя, жаль за будинком чи майном виглядає дуже дріб'язковим.

poltavska-khvilia_xcwi/4uCUxJP7R.jpeg
Київ. Фото: Umit Bektas/Reuters

На мою думку, горе не буває більшим чи меншим. Все, до чого ми торкаємося, вкладаємо свої сили, час та енергію, те, що наділяємо спогадами, автоматично стає важливим, а його втрата завдає болю.

poltavska-khvilia_xcwi/71dXb1P7R.jpeg
Харків

І злість, страх, відчай, ненависть, жаль — всі емоції, які при цьому виникають, мають право бути. Ми часто сприймаємо матеріальні речі як опору в житті – це легше, ніж шукати її в собі. Але тепер ми, як ніколи, розуміємо наскільки нестійкими є ці «твердині».

poltavska-khvilia_xcwi/w52qx1Png.jpeg
Ірпінь. Фото Радіо Свобода

«Скажи, спасибі, що сам живий, а житло відбудується», — цією фразою часто намагаються «заспокоїти». Так, це, правда, немає нічого важливішого, ніж життя людини. Але я проти того, щоб знецінювати почуття, які відчувають живі. Кожен має право тужити за втраченим і горювати. Це просто необхідно для того, щоб оплакати те, що було важливо, і пристосуватися до нових реалій.

Є деякі рекомендації, які дають змогу пройти цей процес без застрягання в ньому:

  • Критично важливо бути терпимим до себе і дати собі час для того, щоб примиритися з втратою.
  • Повторюся: не потрібно соромитися своїх емоцій та ігнорувати їх. Намагання постійно стримувати свої переживання – пряма дорога до психосоматичних захворювань.
  • Якщо є потреба говорити про свою втрату, то дуже добре, якщо є людина, якій можна виговоритися. Інакше почуття розбитості та самотності можуть посилюватися. Підтримка важлива! Добре, якщо поряд є люди, які подбають.
  • Не потрібно забувати про тіло. Сильний стрес б'є по найбільш вразливих точках у тілі й провокує захворювання. Тому варто продовжувати піклуватися про нього, навіть якщо здається, що сил немає ні на що.
  • Попри все, важливо тримати фокус на тому (чи тих), що лишилося. Це і стане фундаментом, на якому будуватиметься нове життя.
  • Не потрібно форсувати події. Навпаки, важливо обрати собі час відновитися фізично і морально, дати собі можливість адаптуватися до нових умов життя і вибудувати нові стратегії.
  • Потрібно поступово повертатися до життя і починати це з дрібних, побутових справ. Важливо будувати плани, хоча на перших порах це може бути боляче.

У момент, коли втрачається те, що дуже важливе, здається, ніби попереду вже ніколи не буде радощів і щастя.

Звісно, як раніше не буде вже ніколи, але це не означає, що буде гірше. Варіанту «не пережити» немає. Бажаю зберегти всіх, хто важливий і все, що важливе. Миру нам!

Інна Радченко

Ще з рубрики: "Новини регіону"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар