Коли моїй мамі було сумно — вона дивилася якісь фільми з власного дитинства, або ті, які повертали її у хороші спогади. Інколи я теж так роблю. А зважаючи, що сьогодні туман і після робочого тижня голова ВИМАГАЄ відпочинку — гріх не подивитися хороше кіно.
Почнемо з того, що промо-кампанія фільму «Віддана» відразу насторожила глядачів своїм тизером. Одна жінка ласкаво миє іншу у ванній під пісню «Човен» на слова Івана Франка.
У фільмі декілька еротичних сцен. Виглядають вони естетично. Як і саме кіно. Але повернемося до сюжету.
У 1868 році наприкінці вересня у Станіславові (Івано-Франківськ) стається пожежа. Заможний лікар втрачає дружину в цій трагедії, але сусіди рятують його доньку Аделю разом із дитиною служниці Стефанією. 25 років дівчата живуть під одним дахом. Аделя вийшла заміж за Петра Сколика, а Стефанія досі працює служницею в будинку.
У місті теж не все спокійно – з’явився церковний грабіжник. Поліція розшукує хлопчика, який пролазить у найменші дірки в стінах та викрадає коштовності. Ці злочини збігаються з появою в оселі Аделі нової людини – маленького Фелікса.
Естетично фільм дуже привабливий: красиві костюми, атмосфера довкола, мова головних героїв. Особливої уваги заслуговують епізоди приготування їжі. До речі, приготування кожної страви окремо зафільмували.
Фільм тримає з початку і до кінця бо:
- усі актори дуже гарні, а костюми та атмосфера ніби переносять у іншу епоху;
- музичний ряд доповнює фільм (що не кажіть, а пісню «Вільна» від Тіни Кароль та Юлії Саніної точно всі чули);
- у фільмі дивні загадкові стосунки за якими хочеться спостерігати — він-вона-вона. До фінальних титрів не зрозуміло, які почуття у Аделі до Стефи та чому чоловік Аделі ревнує їх одна до одної;
- має ненав'язливу детективну складову, яка тримає в легкій напрузі.
Тому, якщо ви хочете провести приємний вечір і відпочити — гайда дивитися «Віддану»!
Подякуй авторці!
Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.
