За покликом серця: як трійця з-за кордону рятує українських військових

Корінф

Травматолог із Греції Алексіс Чолас із позивним Корінф однією рукою бере зарядний пристрій і з усміхом коментує: «Сіла, щойно вивантажили останнього пораненого на каталку». Хлопець говорить про свій протез руки, що розрядився.

Протезистам доведося прискоритися із встановленням, аби встигнути до відправлення у рейс евакуаційного автобуса. Варіант не поїхати на евакуацію поранених воїнів не розглядав.

«Втрата кисті — це хрест на хірургії, але не хрест на медицині», — каже Корінф.

У свої 26 років має досвід роботи у дитячій реанімації, реанімації для дорослих, травмпункті та стаціонарі травматології.

Кисть руки хлопець втратив в аварії, коли розбився славнозвісний «Кракен» — попередник теперішньої «Австрійки». Тоді ротація для усіх членів екіпажу закінчилася передчасно і трагічно — загинула посестра Наталія Фраушер із позивним «Австрійка», у честь якої і названий новий автобус.

Корінф розпаковує медикаменти, встановлює систему крапельниці та пристрій для вимірювання сатурації, знімає пов’язку із забинтованої голови – усе обома руками.

Корінф не єдиний, хто приїхав із-за кордону рятувати поранених у прифронтових містах. В екіпажі ще двоє людей, які приїхали із Німеччини та Австрії.

Воля

30-річний анестезіолог Михайло Волянюк із позивним Воля родом із Житомирщини, однак у німецькій клініці працював уже п’ять років. В листопаді взяв відпустку за свій рахунок, о 12:00 перетнув кордон, а вже наступного дня був у Павлограді, звідки попрямував працювати у Бахмут.

Каже: «Приїхав, бо хотів бути там, де потрібний».

Наразі Воля теж член екіпажу «Австрійки». Саме він буде робити штучну кому пораненому, якщо виникне така необхідність, поки шпиталь на колесах долатиме відстань від прифронтового стапункту до лікарні Мечникова у Дніпрі.

Тювик

Від краю до краю скривавлену медичну пелюшку, яка була під пораненим на ношах, парамедикиня Тювик викидає у смітник. У травні до Києва 24-річна Марія Данчина приїхала із Карінтії, що на півдні Австрії.

Там дівчина здобувала другу вищу освіту. Працювала перекладачем у австрійській поліції, тим самим сприяла порозумінню із українськими переселенцями. Рішення стати парамедикинею не було емоційним — йшла до цього цілеспрямовано.

Марія — офіцер запасу, була командиром взводу і кращою студенткою на військовій кафедрі в університеті Шевченка. До рейсу «Австрійкою» Тювик відпрацювала уже три ротації на херсонському, донецькому та запорізькому напрямках.

Сергій із Харкова просив що-небудь поїсти, бо нічого не їв… п’ять днів. Навіть вода замерзла. Їхній групі сказали, що їдуть на один день, тож замість їжі воїни набрали побільше БК.

За другий день «Австрійка» перевезла одинадцять поранених, шестеро з яких важкі лежачі — усі на крапельницях. Кожному медики на прощання дякували за подвиг. До сліз розчулення довела історія 45-річного Сергія із Харкова, який слізно просив що-небудь поїсти, бо як виявилося, нічого не їв… п’ять днів. Навіть вода замерзла. Їхній групі сказали, що їдуть на один день, тож замість їжі воїни набрали побільше БК.

1 екіпаж +1 автобус + 1 виїзд = 10 поранених

Долучитись до процесу порятунку життів можна прямо зараз за реквізитами:

💳 5375411422034020 монобанк

💳 4149629301181756 приватбанк

Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри • Hospitallers Paramedics

Редакція «Полтавської хвилі» зібралася, щоб писати не лише швидкі новини, але й хороші та корисні тексти для розумних людей. Підготовка деяких текстів займає тижні або й місяці. А матеріали з фронту завжди супроводжуютьсч ризиком для життя. Але ми віримо, що наша робота допомагає змінювати країну та суспільство на краще. Погані тексти — це швидко й дешево. Хороші — довго й дорого.

Щоб робити хороші, нам потрібна ваша допомога.