Як працюють Госпітальєри. День 1 — «Синуля» з Полтави

До евакуаційного автобуса «Австрійка» хлопця госпітальєри заносять на ношах. Він один із десяти поранених, яких реанімація на колесах транспортує за один рейс. Підключають усі датчики, щоб на моніторі спостерігати сатурацію, тиск, екг, пульс та температуру. Він побивається, що одягнений, ніби вуличний розбишака, та ще й у більший розмір.

«Форму порізали, так шкода, якраз новесенький мультикам був! — каже: — У тебе айфон? У мене новенький 14 був, лишився на позиції».

«Та, форма й телефон, знайшов чим перейматися, ти живий, друже», — підбадьорюю».

«Живий. Нас було двоє, які дивом вціліли. Пропонували полон, але ми їх послали за корабльом», — змінюється не тільки голос, але й погляд.

Мого співрозмовника звати Євген Ронеяк. Позивний Синуля. Йому — 25 років. Родом із Полтави. Уже третій рік на контракті у ЗСУ. Євген — піхотинець у 72-ій окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.

До контракту працював піцейолою, а нині вже студент-другокурсник юридичного факультету.

Мріє носити піджак і галстук та ходити на роботу до офісу, але запевняє, що підлікується і знову одягне піксель, аби продовжити боротьбу за права на тому фронті, де зараз найнеобхідніше.

Ворог зайняв позицію за двісті метрів від їхньої. Упродовж останніх трьох діб окупанти обстрілювали усім. На перший день заїхав бронетранспортер, випустили свою піхоту, ті їм підлізли під стволи і наїлися нашої земельки. На другий день на них погнали танк, але й він не доїхав — підірвався на наших мінах. Гради, артилерія із п’ятої ранку. Тепловізора у наших захисників не було. На третій день над окопами оборонців завис ворожий дрон.

Провисів 15 хвилин. Невдовзі запустили в окопи газ.

Євген побачив, як за сім секунд попадали його побратими. Вороги закидали ефками, а живих — розстрілювали. По голосах Євген у ворожій армії впізнав кадирівців — пропонували здаватися у полон. Євген послав їх з вигуками «Слава Україні» — зумів зманеврувати в повній темряві посеред лісу.

Біг понад пів години до іншої нашої позиції. Сприйняли спершу за ворога, відкрили вогонь, але докричався, що свій. Коли побратими побачили повністю закривавленого побратима, зрозуміли: позиції нема. Тринадцять поранених, шестеро загиблих. Але Євген переконаний, що позицію повернемо дуже швидко. Він ледве не зараз готовий стати у стрій і повертати її разом з іншими вояками.

Каже Євген: «Чи можна з вами фото? Я такий щасливий, що це ви мене везли! Як у раю!».

«Друже, не квапся до раю, лікуйся, складай сесію, бо нам з юристами ще багато роботи доводити військові злочини країни-агресорки в Україні», — відповідаю.

Євген наполягає лягти на каталку після спільного фото із екіпажем Госпітальєрів.

1 екіпаж +1 автобус + 1 виїзд = 10 поранених

Долучитись до процесу порятунку життів можна прямо зараз за реквізитами:

💳 5375411422034020 монобанк

💳 4149629301181756 приватбанк

Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри • Hospitallers Paramedics

Редакція «Полтавської хвилі» зібралася, щоб писати не лише швидкі новини, але й хороші та корисні тексти для розумних людей. Підготовка деяких текстів займає тижні або й місяці. А матеріали з фронту завжди супроводжуютьсч ризиком для життя. Але ми віримо, що наша робота допомагає змінювати країну та суспільство на краще. Погані тексти — це швидко й дешево. Хороші — довго й дорого.

Щоб робити хороші, нам потрібна ваша допомога.