Алкоголь і українці. Стосунки в часи мирні та воєнні

Десять мільйонів років тому (плюс-мінус століття) предок сучасної людини вирішив, що пора вже нарешті еволюціонувати. Тому він почухав свою невеличку черепну коробку і зліз з дерева. Далі, притомившись, пригостився перезрілими ягідками, які під цим деревом лежали. У голові трохи зашуміло, видертися назад на гілки вийшло лише з третьої спроби, а самичка з сусіднього дерева здалася значно красивішою ніж завжди.

Це лише одна з багатьох теорій, яка пояснює, яким чином людство познайомилися з алкоголем і коли саме це відбулося. Але вчені доходять спільного знаменника в тому, що напої з градусом супроводжували людину ледь не з того часу, як вона стала розумною.

Українці не виключення, і докази того, що й наші з вами пра-пра-пра частувалися міцненьким, можна знайти і в фольклорі, і в дослідженнях етнографів, і в сімейних оповідках, які передаються з покоління в покоління. Ми, по правді, від них не відстаємо.

Чому ми вживаємо алкоголь?

● Задля фізичного розслаблення. Алкоголь діє як м'язовий релаксант, тобто знімає напруження з тіла.

● Щоб покращити настрій, зняти емоційну напругу. Коли ми вживаємо спиртне, по суті приймаємо дозу психоактивних речовин, які впливають на стан свідомості, на деякий час змінюючи її (ми можемо ставати хоробрішими, більш балакучими, робити нетипові для себе речі).

● Бо алкоголь як ритуал. Кінець робочого тижня треба відзначити пляшечкою пива, а завершення проєкту на роботі відсвяткувати хмільним корпоративом, є ж таке? Відпочинок у переважаючій більшості випадків так чи інакше пов'язується з алкоголем.

● Спиртне служить соціальним клеєм. Підлітки можуть використовувати алкоголь як своєрідну ініціацію в компанію, демонструючи, що «я свій!». Сюди ж «вип'ємо за знайомство», бо так швидше зникає напруга між мало знайомими людьми, сімейні застілля тощо.

● Традиція така. Якщо вдуматися, на алкоголі так чи інакше зав'язана купа звичаїв: народилася дитина — їй треба «помити ніжки», Новий рік — відкорковуємо шампанське, Великдень — кагор під свячену ковбаску. Читала недавно книгу етнографки Ірини Ігнатенко про сімейні стосунки наших предків. Так от, без алкоголю мало що обходилося, не залежно від того, говоримо ми про заручення молодої пари чи про купівлю двійка поросят.

● Допомагає на деякий час забути про свої проблеми. Забутися, так би мовити.

● Бо це смачно. Людина схильна шукати задоволень у смачній їжі. І тут в нагоді стають підсилені цукрами «дамські напої».

● А ще це доступно. Якщо, критично примружившись, оцінити список, то можна виявити, що спиртне використовується замість емоційної саморегуляції, усвідомленого розслаблення, практик майндфулнес. Проте алкоголь — це значно простіше, швидше і менш ресурсозатратно (хоча так тільки здається). Наприклад, для того, щоб опанувати техніку релаксації по Джекобсону, потрібно докласти певних вольових зусиль, витратити час і не кинути, коли спершу не дуже виходить. Це вам не «підйом-переворот».

А ще під час війни алкоголь став однією з можливостей пережити напругу, скажений колективний і особистий біль, втримавши дах на місці. При чому і в тилу, і на передовій. Спиртне слугує таким собі анестетиком, який на короткий час пригнічує важкі емоції. І саме тут для мене криється головна каверза цих напоїв: потрапляючи в організм, алкоголь викликає в ньому каскад фізіологічних реакцій і провокує виділення гормонів задоволення. І на деякий час нам стає краще, легше. Але на дуже короткий, залежно від того, що пив, скільки, від ваги і стану організму. Далі хміль розсіюється і всі емоції, від яких тікав, повертаються знову. Знову вживаєш для того, щоб полегшало, і ситуація закільцьовується.

Але алкоголь, як не крути, отрута, тому організм старається впоратися з ним, виробляючи специфічні ферменти. І з кожним разом для того, щоб добитися «терапевтичного» ефекту, нам треба збільшувати і збільшувати дозу. Думаю, всі розуміють, чим це може закінчитися.

Крім того, алкоголь депресант, тобто при регулярному вживанні в перспективі він ще більше погіршить емоційний стан.

Але в нас тут не виховна година у восьмому класі, тому обійдемось без моралізаторства. Чи вважаю я особисто війну приводом заборонити продаж алкоголю? Ні. Мені здається, що це лише призведе до збільшення отруєнь від неякісного чарзілля. Чи легалізують воєнні дії право пити більше? Теж, думаю, що ні. Навпаки, мені здається, що є сенс старатися зменшувати споживання, бо:

• алкоголь уповільнює реакції або робить їх не дуже адекватними;
• збільшує вірогідність нещасних випадків і травм;
• може провокувати агресію;
• веде до замкненого кола, про яке писала вище.

Зараз навіть в тиловому місті не можна бути впевненим, що тобі в хату не прилетить. Тому мені більше імпонує тверезість, особливо, якщо є ті, за кого ти відповідаєш. І я зараз не про обмеження, а про дозу.

Зауважу, що до спиртного я ставлюся нормально. Сприймаю його як продукт харчування і не погоджуюся з твердженням «Алкоголь вбиває». Коли ми так говоримо, то немов перекладаємо відповідальність з людини, яка прийняла рішення перебрати, на хімічну речовину. Давайте уявимо пляшку чогось з градусом в магазині, наприклад, пива. Якщо її купив, припустимо, Петя, випив і на цьому зупинився, то це одне. А якщо Гриша запив нею горілку, то справа може мати неочікуваний поворот. Так що основна відповідальність завжди лежить на людині.

Як не крути, а спиртне досі є частиною всесвітньої культури. Пишу «досі», бо мені знається, що ситуація буде змінюватися. Я бачу прекрасну тенденцію людства до саморозвитку.

Ми вчимося розуміти Всесвіт всередині нас, давати собі раду, вибудовувати власні межі і підбирати оточення, де всі свої. І раптом може виявитись, що в алкоголі чи інших стимуляторах просто-напросто відпала потреба, бо всі його задачі можна вирішити більш безпечним способом.

А поки — маємо що маємо. І поки алкоголь є частиною повсякденного життя більшості з нас, головне вживати його усвідомлено, з відповідальністю, дбаючи про те, щоб не зачіпати при цьому межі інших людей. Так теж можна.

І цьому треба вчитися, бо всіх нас очікує як мінімум один грандіозний привід підняти чарчину. Хай він настане якнайшвидше!