Лінощі: вада чи сигнал про несправність

Людина — істота дивовижна! Вона збиває астероїд на підльоті до Землі, досліджує дно Маріанської западини і вирощує штучну матку. І в той же час людина лінується.

Лінощі називають матір'ю всіх вад, а тих, хто регулярно їм піддається — неробами. Що ж це насправді: недолік чи ситуативна необхідність організму, та чому боротися з ними не варто — в літерках далі!

Отже, лінь. Її можна охарактеризувати як внутрішній опір певній діяльності.

Тобто, коли єдиною перепоною між особистістю і дією є лише внутрішні переживання першої. Це добре відоме всім тяяягуууче відчуття небажання щось робити, коли тебе немов накриває важкою пуховою ковдрою, а в голові лунає: «Не зараз», «Потім», а найголовніше «Так не хочеться!». І ти або ідеш за цим, або обзиваєшся лінтюхом, намагаєшся зібратися до купи і викрутити з себе щось схоже на продуктивну діяльність.

Так склалося, що лінь не схвалюється. Вона давно і надійно визначена як негативна риса і соціально засуджується. Але про сутність цього явища, причини її виникнення ми задумуємося нечасто. Ну лінь так лінь, що про неї рефлесувати? А між тим, розуміння її причин напряму впливає на можливість із нею взаємодіяти та зустрічатися значно рідше! Чому виникає лінь і як з нею домовитись?

Причина 1. Перевтома

У цьому випадку лінощі є сигналом про те, що людина використала більше своїх ресурсів, ніж їй було доступно. Організму тепер необхідно відновитися й увімкнути режим енергозбереження.

Тут, здавалося б, все просто — відчув, що на межі — відпочинь! Але ж давайте чесно: хто з нас бере тайм-аут при перших ознаках втоми? Це ж іде в розріз із філософією побутового героїзму, яка міцно-міцно засіла б головах переважної більшості з нас.

Сотні років у нашому суспільстві культивувалася думка про те, що цінний той, хто приносить видиму користь. Потреба у відпочинку обезцінювалась і засуджувалась. Лінь ввелася в ранг всесвітнього зла, що транслювали прямо і опосередковано (злі та неприємні бабині дочки в казках завжди ліниві). Це, звісно, не від хорошого життя — раніше більшості звичайних людей для того щоб вижити потрібно було дуже багато фізично працювати. Часи змінилися, нам більше не потрібно жати серпом в полі, а установки лишилися.

Натомість, зараз ми страждаємо не лише від фізичної, а і від інформаційної та емоційної перевтоми. Надлишок емоційно забарвленої інформації, сильні потрясіння, страх і тривога дуже виснажують, і організм бере паузу. Щойно ти розумієш, який гормональний коктейль вирував у тілі впродовж п'ятигодинної тривоги, яка супроводжувалася вибухами від роботи ППО і не тільки, язик не повертається обзивати себе лінивцем.

Висновок: крично важливо давати собі можливість відновитися, щойно відчуваєш потребу. Розумію, що деколи це фізично не можливо, але коли зірки сходяться і така можливість є, нею варто скористатися. При чому, таким способом, який підходить індивідуально: комусь треба поспати, а комусь зробити розтяжку. І це не має впливати на відчуття самоцінності — кожна людина цінна, незалежно від того, провела вона день в роботі, чи в подушках.

Причина 2. Фізіологічна

Людина — частина природи, а отже, піддається її ритмам. Якщо поспостерігати за собою, то можна виявити, що в холодну пору року ми більше схильні до лінощів, ніж у теплу. Це пов'язано з тривалістю світлового дня та сезонними гормональниими перебудовами. Крім того, дефіцит певних вітамінів може викликати підвищену втомлюваність. Коректний водний баланс, дотримання циркадних ритмів допоможе переживати ці періоди значно легше. Тривала, а не епізодична, відсутність сил також може бути сигналом того, що в організмі не все в порядку, в такому випадку не зайвим буде візит до лікаря.

Причина 3. Нав'язані орієнтири

Часто буває лінь робити те, що нам, по суті, і не треба. Якщо є стійке бажання бойкотувати досягнення якоїсь цілі, або здійснення певної роботи, варто задуматися: «А це, взагалі, моя ціль? Моє бажання? Мої переконання?». Якщо так, то варто дочитати до кінця=) Якщо ж ні, це чуже, то який сенс себе мучити? Моя педантична бабуся любить, коли випрані речі сушаться по групкам: кофтини біля кофтин і так далі. Так само робить і моя мама, відповідно навчала і мене. А мені таааак ліньки копирсатися було в тих речах! В якийсь момент я вирішила зробити так, як простіше мені, і о, диво! Земля продовжила крутитися. Якщо звичайна побутова дія викликає супротив, то можу лише поспівчувати тим, хто зубрить латину тільки через те, що «у нашій родині всі лікарі».

Причина 4. Діяльність без сенсу

Для чого прибирати, якщо до вечора все повернеться в первісний стан? У цьому немає сенсу! А що нам заважає його створити? Я прибираю для того, що очитити свій простір, бо так легше думається, приємно ходити босоніж і не соромно, коли на чай забігають неочікувані гості.

Я не варю кашу на обід, якої через півгодини вже не буде, а подумки додаю туди побажання здоров'я і удачі для дітлахів. І одяг прасую не просто, а уявляю, як так само легко розгладжуються перешкоди на шляху в домашніх (вночі прасую, до речі. А ви економите електроенергію, га?) Сенсом можна сповнити все, варто лише мати такий намір.

А що вдіяти, якщо ліньки робити те, що треба?

Створити собі мотивацію: уявити в барвах те, що стане мені доступним після виконання цієї роботи. Що я отримаю від раннього підйому? Додаткові дві години на ті приємні речі для себе, яким я зазвичай жертвую; каву в тиші; час на те, щоб непоспішаючи зібратися на роботу, нанести макіяж, зробити укладку і вразити всіх своєю неземною красою. Ми не лінуємося робити те, що приносить нам задоволення. А ще, нам важливо швидко побачити результати своєї діяльності. Тож мотивацію варто будувати на тому, що отримаєш незабаром. Якщо ж ціль довгострокова — то потрібно створити собі якомога привабливішу картину майбутнього.

Делегувати. Звісно, якщо є така можливість. Моя колега раз на тиждень запрошує помічницю по господарству. Це дозволяє їй позбутися ненависного прибирання і мотивує заробляти більше.

Домовлятися із собою: напишу статтю і повишиваю під улюблений фільм. Важливо нагороджувати себе за виконану роботу, ну і, звісно, хвалити. От така вона не проста, ота лінь. Особисто я не вважаю її якимось злом, для мене це скоріше привід прислухатися до себе і зрозуміти, про що мені волає нутро. І оте “боротися з лінню” мені геть не подобається, бо ти борешся із власними проявами. А коли я воюю з собою, то хто виграє в цьому поєдинку?

Хай життя буде цікавим і комфортним! Бережіть себе.