Хто для Полтави Пушкін?

Один з астероїдів названо на честь Пушкіна. Якби цей астероїд можна було розглядати тільки стоячи біля пам’ятників російській зброї, то до Полтави, мабуть, приїздила б купа туристів.

Вулиця Пушкіна в самому центрі й пам’ятник у найромантичнішому парку Полтави, нова тематична скульптура російському поетові у 2019 році, на п'ятому році російсько-української війни…

Все це говорить про важливість постаті Пушкіна для нашого міста. Чи насправді це не так?

«Полтавська хвиля» продовжує серію матеріалів полтавського блогера-історика Романа Гежі. На черзі розбір у стилі «що не так з Пушкіним?»

Поема «Полтава»

Найбільш амбітним твором Пушкіна вважають поему про Полтавську битву, Пєтра I та Мазепу. Давно не новина, що Росія займається міфотворенням і переписуванням історії, а її добрими намірами знаємо куди вимощена дорога — до втрати незалежності. Однак, не всім відомо, що «Полтава» — повністю замовлений твір.

Пушкін з Ніколаєм I домовились створити героїчне ім’я Пєтра I, такої ж величини як Олександр Македонський чи Юлій Цезар.

Образ Мазепи та Гетьманщини слід було викривити так, аби це відповідало російському міфу про нікчемність будь-якого самостійного утворення на цих землях. Мазепа, звісно ж, мав бути лиходієм:

«Что он не ведает святыни,

Что он не помнит благостыни,

Что он не любит ничего,

Что кровь готов он лить, как воду,

Что презирает он свободу,

Что нет отчизны для него».

Ніколай I високо оцінив ці рядки, а з чим погоджується цар, має погоджуватися й імперія.

Також Пушкін прославляв завоювання росіянами Кавказу. Під час польського повстання 1830—1831 років написав начинені імперським пафосом вірші «Наклепникам Росії» і «Бородінська річниця».

Пушкінські казки

Формувати світогляд українців найкраще з самого дитинства, викорінюючи місцеву дитячу творчість і насаджуючи свою, щоб та лунала голосніше. Важливо на додачу сказати, що народна творчість — третьосортної якості і її можна ігнорувати.

А Пушкін, який іде на зміну — це першосортна поезія? Мабуть, так, це шедевр на весь світ, якщо не зважати, що в його творчості забагато плагіату, наприклад на казки братів Грімм, а промоутером Пушкіна на колонізованих землях є імперія.

Для прикладу наведемо оцю в'їзну декорацію біля села Балівка неподалік Старих Санжар.

За словами голови сільради Анатолія Підтоптаного, у 2009 році під час суботника вони з працівниками натрапили на гарний старий дуб при в’їзді до села й одразу побачили в ньому те саме дерево з рядків Пушкіна «У Лукомор'я дуб зелений...»

Це надихнуло їх на створення казкової композиції з котом та жовтим ланцюгом. Натхненню не було меж, тож згодом композицію доповнили ще й дядьком Чорномором. Не вистачає лише 33-ох богатирів, але голова сільради не виключає, що ті колись з’являться...

Коли твій народ був так довго зросійщений і обкрадений, не дивно що на підкірці досі залишаються не чудові наддніпрянські народні казки «Про дубок», чи «Дівчина і зачарований дуб», чи хоч навіть «Пан Коцький», до якої полтавський композитор Микола Лисенко створив оперу. У підкірці у нас досі російський фольклор, до того ж без перекладу.

Вулиця Пушкіна та до чого тут Гоголь

В Полтаві побутує думка, що Пушкін певним чином належить до Гоголівського неофіційного товариства. Це не так. Якщо Гоголь важливий для Полтави й України як поширювач «народної образності», українських обрядів та міфології, хоч і російською мовою, то співець Російської імперії Пушкін, який в Полтаві навіть ніколи не був, навпаки шкідливий.

Однак наявність до сьогодні у Полтаві вулиці Пушкіна в центрі, як і в інших містах говорить про зворотне.

На п'ятому році війни Полтава навіть встигла знову наголосити на нерозривності зв’язків Гоголя і Пушкіна новою скульптурою на місці перетину однойменних вулиць. Адміністрація готелю «Палаццо» вирішила, що це доля.

Письменники дійсно були знайомі, в біографії йдеться, що Пушкін допомагав Гоголю увійти в російську літературу, видаватися в Петербурзі. Але фантазування про них отак за кавою в Полтаві є принаймні не доречним, як і «Енеїда» в руках росіянина.

Пушкін мав можливість відвідати Полтаву, однак не хотів. Короткочасно бував на Полтавщині, в Одесі та Києві, де його здивувала, а може й привабила дивна розкутість містян, дух козацької вольності. Але в «Полтаві» це було зображено у вкрай негативному світлі.

Що це, як не лицемірство?

Родинні зв’язки та будинок на Першотравневому проспекті

Відомо, що одного дня Гоголь і Пушкін поріднились. Сталось це давно після їхньої смерті. Гоголь не був ніколи одружений і не мав нащадків, окрім племінників. Пушкін навпаки мав їх дуже багато, у старшого сина поета було 13 дітей. Саме одна з них Марія Пушкіна (теж Олександрівна) одружилась з племінником Гоголя Миколою Биковим.

Биков теж був родом із Сорочинців. Подружжя оселилося у родинному маєтку Гоголів у Василівці на Полтавщині й безбідно зажило на кошти, вторговані від продажу книг талановитих предків.

Під час більшовицького перевороту у 1917 році для родини настали смутні часи. Вони мусили тікати з родового маєтку до Полтави, в старий будинок самотньої сестри Гоголя. Цей дім стояв на Першотравневому проспекті, де зараз знаходиться гуртожиток технічного університету, біля храму Віри, Надії, Любові.

У подружжя було 10 дітей, прямих нащадків Гоголя і Пушкіна. Декого з них вбили чекісти в будинку в Полтаві, більшість виїхала за кордон. Деякі поховані в Полтаві на Монастирському кладовищі, у тому числі Марія Бикова.

Пушкін у Березовому гаю

Березовий гай сформували в Полтаві на початку ХІХ століття, коли укріплення Полтавської фортеці вже розібрали й місто активно розбудовували. Бюст Пушкіна на тонкому п’єдесталі поставили тут у 1987 році з якоїсь комуністичної нагоди. Він виглядає так, що скоріше б пасував робочому столу чинного мера Полтави.

Березовий гай занадто романтичне місце для вшанування співця ворожої імперії. Бо які емоції викликає споглядання Пушкіна під час побачення?

Доречніше було б встановити скульптури, які надихали б полтавців виражати почуття. В українській літературі прототипів для таких композицій задосить. Або ж можна відновити історичну справедливість і відтворити епізод із життя Петра Бєлухи-Кохановського, мецената з давнього козацького роду, який і заснував цей сквер.

Все ж тектонічні плити переосмислення нарешті почали рухатись, хоч і запізно.

Родинними зв’язками письменників Пушкіна і Гоголя на тлі трагічних подій 1917-1922 не можна нехтувати, потрібно залишити згадку на місці будинку або десь ще.

***

Шана не близькій нам постаті Пушкіна у вигляді центральної вулиці й пам’ятника виглядає дико стосовно митців, ім’ям яких названі віддалені вулиці Полтави, як от Лесі Українки чи Панаса Мирного.

Окремо від поеми «Полтава» співець імперії Пушкін у контексті нашого міста ніколи не існував. Якщо полтавці знатимуть про нього трохи більше, ніж з наративів російської пропаганди, то вони одразу перестануть сприймати Пушкіна як героя Полтави.