«Конвеєр смерті» — як бійці полтавського батальйону обороняли Авдіївський коксохім

Полтавський 407-й стрілецький батальйон чотири місяці утримував Авдіївський коксохімічний завод. Його приміщення стали надійним оборонним рубежем, щоб знищувати ворожі наступи. Ворог щодня не полишав спроб захопити цю ділянку міста, адже завод — це ключ від Авдіївки.

Комбат 407-го батальйону 110-ї бригади з позивним «Кельт» розповів в інтервʼю «Полтавській хвилі» про оборону коксохіму та у чому полягала його важливість.

Як і коли заводили батальйон на Авдіївський коксохім?

Отримали бойове розпорядження зайти і організувати оборону АКХЗ. Уночі вже завели батальйон. Це було у жовтні. Зайшли вночі, а зранку був перший штурм. За ніч не встигли організувати оборону по всій смузі, адже територія коксохіму доволі велика. 

Я ухвалив рішення організувати оборону біля паркану. Туди направили особовий склад та почали будувати позиції, але трохи не встигли. На одній ділянці противник зайшов на територію заводу та зайняв приміщення. Ми провели штурмові дії та знищили ворога.

Активна оборона тривала ще до нас. Десь противнику вдалося просунутися, а десь — ні. За ці декілька місяців вони прийшли впритул до території заводу, десь за 50 метрів від нашого переднього краю. 

Чому важливий АКХЗ? 

По-перше, завод – це ключ від Авдіївки. Якби захопили завод, то перерізали б дорогу на Авдіївку, а підрозділи, які перебували в місті, залишилися б в оточені. Не було б ніякого логістичного забезпечення, ні підвезення боєкомплектів, ні продовольства, ні евакуації поранених. 

По-друге, на заводі багато підвальних приміщень, де противник зміг би скупчувати і зосереджувати особовий склад.

Яка була тактика у росіян? Чи були мʼясні штурми?

Близько 70-80% – це були мʼясні штурми. Вони йдуть, а ми знищуємо. Три штурми відбили й знову йдуть. Так відбувалося кожного дня. На початку було складно, тому що потрібно закопатися. Противник всіма силами намагався не дати організувати оборону, а тому штурмували. Постійно тривали обстріли з мінометів, артилерії, КАБів. Ми зазнавали втрат, але поставлені задачі виконували й противник на територію заводу більше не заходив. 

Штурми не закінчувалися. Удень три-чотири штурми, вночі штурми. Щодня штурми. Як конвеєр смерті. Постійно намагалися нас атакувати і захопити завод.

Як працювала російська авіація? 

Авіація вільно почувала себе в повітряному просторі. Щодня по заводу, по Авдіївці наносилися ракетні, бомбові авіаудари. Коли я перебував на заводі, прилітали декілька КАБів. Вони завдавали великої шкоди та руйнувань. За чотири місяці оборони завод змінився до невпізнанності. Будівлі були зруйновані, розбиті. 

Які були перші дні на АКХЗ?

Перші дні на адреналіні. Навіть скажу, що у перші дні були готові померти. Страх був повністю відсутній. Нам лише покажи ворога і ми його вбʼємо, ну або він нас. З часом усвідомили, що нам тут не помирати, а навпаки тримати оборону треба, не пропустити ворога далі. Тому обережно почали набиратися досвіду, створювати правильну оборону, шляхи переміщення. 

Повне інтервʼю з бійцями 407 батальйону дивіться у відео.

Також читайте інтервʼю з пілотом 18-ї бригади армійської авіації Максимом Чайкою, який розповів про звільнення Зміїного.