Як радянський Новий рік витіснив українське Різдво

Різдво у Радянському Союзі було святом суперечливим і почасти забороненим. Усе пов'язане з релігією викорінювалося, нова влада створювала власні звичаї, а тих, хто їх не дотримувався — карали. Однак попри заборони Різдво лишилося у календарі наших свят. Тим не менше, втратило першість.

Як і чому Різдво, з основного свята, перетворилося на другорядне? Чому релігійне свято поступилося світському?

Зауважимо, що саме Різдво вважали великим святом і чекали його всією родиною. Однак у Радянському Союзі воно було під забороною. Святкували його за зачиненими дверима. Пам'ятаємо, як совєти ставилися до релігії. Під заборону потрапляло все, що з нею пов'язане.

Чому Новий рік опинився попереду Різдва

Ми з вами звикли відзначати Новий Рік з 31 грудня на 1 січня, а 6 січня, після столу з м'ясними наїдками, виставляємо на стіл 12 пісних страв. Дивно, правда.

А вся справа в тому, що раніше Новий Рік святкували після Різдва — з 13 на 14 січня.

Змінилося все у 1918 році. Саме тоді відбувся перехід на Григоріанський календар і склалася незвична ситуація — Новий рік опинився перед Різдвом, яке церква продовжувала святкувати за старим Юліанським календарем.

Таким чином світське свято вийшло не передній план. А на столі з'явилися непритаманні для українців олів'є, шампанське та мандарини

Непомітна антиріздвяна кампанія

У часи совєтів робилося все, щоб люди, святкуючи Новий рік, забували про релігійне свято. Навіть у магазинах «викидали» алкоголь, кондитерські вироби і все інше саме до Нового Року.

А ще вірянам забороняли святкувати всенощну. Так формували робочі графіки, щоб люди фізично не могли опинитися в церкві.

До того ж, щоб люди не мали змоги святкувати різдвяні свята, коли вони припадали на будні дні, бо тоді на підприємства приїжджали спеціальні органи, зокрема з метою перевірки, щоби простежити присутність працівників на робочих місцях.

А у різдвяний день організовували антирелігійні лекції та розважальні заходи, що мали відволікти людей від церкви.

Окреме місце у формуванні ставлення до Різдва займали педагоги. Вони мали стежити, аби учні не колядували, а приходили до школи. Розповідали на уроках про непотрібність Різдва. Вибору в них не було — залякували втратою роботи, або виключенням дітей із ВУЗів.

Не стояла осторонь і радянська преса, яка називала різдвяні свята «днями пияцтва та жеретійства» та «святами прогульників».

Однак віру людей у свята, колядування та обряд носіння вечері до хрещених викорінити не вдалося.

Так, у 50-х роках фіксували колядників у селах. До того ж, різдвяні традиції були поширені на землях заходу країни, які радянська влада окупувала пізніше.

Антиріздвяні кампанії 1970-х — 1980-х років були не такими видимими, оскільки, крім святкової служби, в цей день не відбувалося обрядів, які для влади важливо було заборонити. Інша справа — Великдень з освяченням пасок та крашанок чи освячення води на Водохреще.

Відновлення святкування

Ставлення влади до церкви та Різдва почало змінюватися із початком перебудови. Врешті-решт 26 грудня 1990 року Верховна Рада УРСР проголосила Різдво, Великдень та Трійцю вихідними днями. Вже за два тижні Різдво в Україні вперше за 60 років офіційно святкували без жодних перепон.