«Вони мали оточити Миргород 27 лютого» — Олександр Сиваш про Гадяцьке сафарі і оборону Полтавщини

Учасник «Гадяцького сафарі» Олександр Сиваш почав малювати після поранення у руку, яке він отримав у бою з окупантами. Військовий розповів «Полтавській хвилі» про війну, реабілітацію та малювання.

poltavska-khvilia_xcwi/WsWYU6R4g.jpeg

Олександр Сиваш — учасник «Гадяцького сафарі». Наприкінці лютого боєць разом із розвідниками зупинив ворожу техніку на межі Полтавщини та Сумщини. Під час бою Сиваш викрав російський «Урал» зі зброєю та документами. У них було зазначено, що підрозділ окупантів мав оточити Миргород 27 лютого.

Їдучи за кермом викраденого «Уралу» Сиваш отримав поранення у руку. Уже протягом п'яти місяців військовий проходить реабілітацію. У госпіталі боєць почав малювати. Деякі його картини розмістили на виставці в Полтавській обласній бібліотеці.

Що таке «Гадяцьке сафарі»?

Взагалі «Гадяцьке сафарі» — це надумана історія. Але коли ворог зайшов на нашу територію, то ми були змушені давати відсіч і зупиняти ворога, щоби він не пішов далі. Люди згуртувалися. Чому назвали «сафарі»? Тому що по лісах бігали безпорадні російські військові і таким чином їх просто відловлювали.
Насправді почалося з того, що зупинили колони. Військовим передавали інформацію і вони спрацьовували згідно з тими координатами. Артилерія, «Байрактар» спрацьовували згідно з тією інформацією, яка нами була передана. Після того, як військові відпрацювали, треба було їхати на місце і дивитись наскільки вони точно спрацювали.
Саме 28 лютого нашим завданням було поїхати і виявити місце перебування залишків військових після обстрілів. Приїхавши на місце ми побачили ще дуже багато російських військових. Були змушені виїхати за село, спостерігати за ними, куди вони рухаються, але телефоном отримав інформацію, що потрібно відшукати «Буки». Задача була знайти «Буки» і передати їхні координати. Задача була виконана.
Приблизно через пів години приїхали у штаб і цю інформацію було передано на Генеральний штаб України. У штаб забіг командир розвідпідрозділу. Він сказав, що треба їхати поїхати до заправки та знищити її.
Таким чином у складі розвідгрупи я потрапив у теж саме місце. Під час бою розвідгрупа знищувала російських солдатів, а там залишився російський автомобіль зі зброєю. Я його «віджав», рушив і мене підстрелив снайпер. З'ясувалося, що окрім зброї ще й полоненого взяли.
Ми вберегли такі міста як Миргород, Полтава, Київ. У тих документах, які були в автомобілі, зазначено, що цей підрозділ повинен оточити Миргород 27 числа.

Що для вас війна?

Для когось війна почалася у 2022 році, але для мене почалася у 2014 році. З 2014 року я займався волонтерством. Понад 50 разів возив на передову, відвідав практично усі підрозділи. Для мене війна вже була. Єдине, що не доводилося так близько зустрічатися із ворогом.

Наразі ще триває реабілітація Олександра Сиваша. Один із методів його відновлення — це малювання. І навіть важке поранення у руку не заважає йому писати нові картини. Малює військовий лише лівою рукою, адже права майже не рухається. Детальнішу історію захисника Олександра Сиваша дивіться у відео:

Нагадаємо, що у Полтаві відкриють школу польотів на дронах.

Єгор Рудь

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар