Зміст
Вступ
Перша Ольга. Несправжня мати його дітей
Друга Ольга, яка таємно народжувала композитору дітей
Заборонене кохання з ученицею
З першою дружиною він мріяв про дітей, яких вони не мали. Друга народила їх аж семеро. Але колишній Лисенко присвятив 11 композицій, а їй — жодної.
У його житті було три жінки. З однією він прожив дванадцять років, мріючи про дітей, яких вона не могла йому народити. З іншою жив у цивільному шлюбі, маючи офіційну дружину. Цивільна ж народила йому семеро дітей, але весь час, поки вони були разом, Лисенко присвячував свою музику колишній. А третя – молодша на 47 років.
Композитор, меценат, викладач і просто привабливий харизматичний чоловік, у якого закохувалися молоді студентки, навіть коли йому було за 60 – це все Микола Лисенко. До Валентинового дня розповідаємо його історії кохання.
Перша Ольга. Несправжня мати його дітей
Перше велике кохання у житті Миколи Лисенка зʼявилося, коли йому було 26 років. Це була його 14-річна троюрідна племінниця Ольга ОʼКоннор.
За словами Миколи Лисенка дівчина була «гарненька, розумна та жива надзвичайно». Їхнє почуття було взаємним. Ольга підтримувала обранця у творчих починаннях, а згодом стала для нього музою.
Закохані обмінювалися палкими листами, поки Микола навчався в Лейпциґу в консерваторії, а вона чекала його в Україні.
«І не думала, що можна бажати неможливого, але тепер, коли я дізналась, що Ви приїдете саме влітку, мене злить, що час тягнеться так повільно… Проте озброюсь терпінням, доки не почую стукіт екіпажу, який сповістить мене про Ваш приїзд… а тоді, якщо дім перевернеться, то я не винна… », – писала Ольга Лисенку.
19 травня 1868 року чоловік пише батькам, що влітку хоче освідчитись Ользі. Чоловік реалізує свої наміри і в липні пара вінчається.
Восени молода дружина їде зі своїм чоловіком до Лейпциґа. Там Ольга студіює вокал, бо, як виявилося, у неї прекрасне сопрано. Подружжя підтримують одне одного, а через рік повертаються в Україну та оселяються в Києві. Лисенко створює опери та стає все більш популярним, а Ольга виконує на сцені його твори.
Шалений успіх до Ольги приходить після того, як вона виконала роль Оксани у, як тоді писали, «малоруській опері» на чотири дії «Різдвяна ніч».
Щасливе подружнє життя закінчилося разом із переїздом на навчання до Пєтєрбурга. Російським професорам не сподобались проукраїнські погляди Лисенка. Вони починають впливати на нього через дружину, яка ретранслює їхні думки чоловіку. До всього у Ольги прогресує спадкове психічне захворювання. Вона перестає співати, часто перебуває в депресії, лікується «від нервів», та не може народити. Все це дуже пригнічувало Миколу Віталійовича, який мріяв про велику сім’ю, власний будинок та вічне кохання.
Ситуація загострюється, коли після завершення навчання Лисенко повертається в Київ, а Ольга ще на рік залишається у Пєтєрбургє й закохується в студента-медика. Лисенко дізнається про зраду дружини, але задля збереження шлюбу готовий про це забути. Та навесні 1878 року все змінюється. Композитор їде до Чернігова.
Друга Ольга, яка таємно народжувала композитору дітей
Навесні Лисенко гастролює Черніговом з великим успіхом. Шанувальники супроводжували Миколу Віталійовича через Десну на човнах, бо повінь затопила міст. Серед прихильників була і вісімнадцятирічна Ольга, молодша за Лисенка на 18 років.
«...Здається, в 1878 р. я бачилася з Лисенком в Чернігові; його закликано було давати концерт. Пам’ятаю, перед концертом за день він грав у Подольських, а коло фортепіяно стояла, уся захоплена його грою молода дівчина Ольга Антонівна Липська. Сама гарна піяністка, вона ловила кожний звук, що творили мистецькі руки. А Микола Віталійович грав з таким натхненням, що ми всі теж в захопленні слухали. І ніхто з нас не передбачав, що ця пильна слухачка майже через рік стане вірною дружиною нашого славного музики...», – зі спогадів Олени Пчілки.
Ольга Липська, донька відставного полковника. Прекрасно малювала й була дуже здібною до музики.
Тоді батько дівчини запитав у Лисенка, чи не згодився б той навчати його доньку. Микола, звісно, погодився і навіть запропонував дівчині поселитися в його київській квартирі разом зі старенькими батьками, бо ж знайомих у столиці родина Липських не мала.
Так юна Ольга вирушає до Києва. Вони успішно займаються музикою, після занять гуляють у саду біля будинку. Так триває до 9 травня 1878 року. Тоді у свій день народження Микола палко притис дівчину до себе і поцілував. Потім похапцем вийшов з кімнати, а вона розчервоніла та заплакана лишилася там. Між ними почався роман.
Влітку Оля поїхала додому на канікули, а коли повернулась до Києва – вони з Лисенком почали жити разом, у цивільному шлюбі. Бо ж композитор і досі не розлучився з першою дружиною.
Незабаром Липська завагітніла і поїхала народжувати до Пєтєрбурга, подалі від злих язиків. Там познайомилася із законною дружиною Лисенка. З розмови зрозуміла, що він досі підтримує з нею стосунки і після народження доньки Катрусі повернулася в Україну, але вже не до чоловіка. Виховувала дитя самостійно.
Лисенко ж розривався між двома жінками. З однією його поєднувала дитина про яку так мріяв, а з іншою – гастролі, які минали з шаленим успіхом. Усе закінчилося у 1880 році, коли маленька Катруся померла. Композитор, вбитий горем, розриває всі стосунки з першою дружиною. Однак не офіційно, бо ж отримати розлучення в ті часи було надто складно: винна в розпаді шлюбу особа позбавлялася права займатися викладацькою діяльністю, а саме це й було джерелом доходу для обох. Тож вони просто припинили подружнє життя.
Лисенко і Липська знову зійшлися. Ольга обирає для себе долю цивільної дружини, її діти позашлюбні. Жінка ставить хрест на своїй музичній карʼєрі, повністю поринаючи у виховання дітей, а їх у стосунках після смерті старшої доньки Катрусі народжується ще шестеро: Катруся, Богдан (теж помер маленьким), Галинка, Остап, Марʼяна і Тарас.
Окрім виховання дітей Липська в усьому підтримує чоловіка. В ці ж роки він починає роботу над оперою «Тарас Бульба», водночас збирає у Києві хор, складає нові твори й видає народні пісні у перекладі для хору. Багато гастролює Україною. Навколо композитора у той час концентрується музичне й культурне життя Києва. А ще він викладає фортепіанну гру в інституті шляхетних дівчат та в приватній музичній школі.
Тим часом Ольга Липська береже Миколу як найдорожчий скарб, як улюблену дитину, як друга, та поділяє всі його думки.
Одного разу жінка зізналася Лесі Українці, що почувається тінню чоловіка:
«Мене немає, є Микола Віталійович Лисенко, а я не існую як самостійна людина, хоч і маю освіту, але служу йому як друг і допомагаю...я собою пожертвувала...».
Микола Віталійович поважав Липську, називав її «правою рукою війська Лисенкова», але… Першій дружині він присвятив 11 музичних творів, другій — жодного.
«Чи знала мати, на що іде? Безумовно. Готова піти за батьком хоч на край світу, вона не зупинилась перед колючими тернами громадського шлюбу, принесла батькові оте гніздечко з “пташенятами”, про яке він мріяв 20 років, найбільш плідних у творчому житті Лисенка, ділила з ним нелегкий хліб і сіль, сум і радощі, невдачі й перемоги...», – із спогадів сина Остапа Лисенка.
На початку нового століття Микола Лисенко отримав дозвіл відкрити власну музичну школу. Невдовзі після цього під час пологів, народжуючи сина, Ольга Липська померла.
«Ця втрата несподівана, незмислима до того підкосила мене, що я ошалілий став, зостався одинокий з п’ятьма дітьми. Подружжя моє було душею сім’ї, душею моєю, з її незвичайною енергією, вона була мені, крім материнства, товаришем-помогачем… я просто збожеволію від тієї втрати...», – писав Микола Лисенко.
Чоловік почав турбуватися долею дітей, які народилися поза шлюбом. Прагнучи дати їм своє прізвище, він звертається до офіційної дружини і прохає її всиновити дітей. Ольга погоджується. Діти нарешті починають носити прізвище батька. Однак ні про яке інше продовження стосунків між Лисенком та ОʼКоннор мови не йшло.
Заборонене кохання з ученицею
Через шість років після смерті Липської Микола Лисенко закохується у свою студентку Інну Андріанопольську, молодшу за нього більш ніж на 40 років. Це були таємні стосунки у листах, які, однак, закінчилися трагічно для композитора.
Навіть у 64 роки Лисенко був струнким, харизматичним і дуже популярним. Тому не дивно, що в нього закохувалися молоді студентки. Інна не стала виключенням. Микола побачив її під час заняття, довго думав про дівчину і зрештою, написав листа та покликав на побачення.
Вони зустрічаються у саду на березі Дніпра. Обоє щасливі. З часом зміни в поведінці обох стають помітнішими. Після літніх канікул закохані знову бачаться на заняттях, але не ризикують наближатися одне до одного, тому листуються.
Лисенко пише:
«Чого я був такий сумний, коли дивився на вас? Мені сумно тому, що я тебе кохаю і палкою душею своєю бажав би пов’язати своє життя з твоїм. Все, чим душа переповнена і жива, віддати тобі і випити до дна. Але ви – молода людина, а я – людина немолода, я цим не хочу сказати, що я старий душею, духом, переконаннями, діяльністю, о ні! Я не здамся ніколи, поки хоч крапля крові проходить через моє серце...».
Як вони не намагалися зберегти свої почуття у таємниці, та все ж проце дізналися в інституті шляхетних дівчат, де й викладав Лисенко. Композитора звільняють, а Андріанопольська екстерном закінчує навчальний рік та повертається до батьків у Ромни.
Майже рік від Інни не було жодної звістки. Коли зрештою Микола отримує листа, то приховує його від дітей. Переписка між закоханими починається з новою силою. І так два роки, аж поки Микола Віталійович не отримує звістку про те, що Інна разом з подругою буде в Києві і хоче його бачити. Лисенко був щасливий. Тоді ж запропонував дівчині вийти за нього заміж. Та Інна промовчала, а згодом поїхала до Пєтєрбурга на курси іноземних мов і вийшла заміж за художника.
Через два роки після останньої зустрічі з Інною серце Миколи Лисенка зупинилося. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві. Перша і єдина офіційна дружина композитора Ольга ОʼКоннор пережила Миколу на вісімнадцять років та померла в бідності. Її місце поховання невідоме. Могила Ольги Липської до наших днів не збереглася, а слід Андріанопольської загубився у 1917 році.
