Залишитися в Полтаві чи поїхати геть, або чи має місто другий шанс

Розбираємося чи можна вирішити поблема міста, які турбують нас щодня.

Наприкінці січня я отримала від редакції завдання написати блог про те, чому Полтава має другий шанс. По правді, тема була іншою: чому Полтава місто без амбіцій? Але написати про місто, в якому живеш, як про помиральну яму, я не змогла. Бо вірю, що для Полтави ще не все втрачено. Я вирішила уявити, що йду в депутати від свого округу (позаяк болючі проблеми свого району знаю) і розписати, що я реально могла б зробити для міста  і як реально виконати ці обіцянки. 

Громада та діалог

Так уже склалося, що довіри до депутатів у полтавців немає. Бо депутати і кандидати зʼявляються лише перед виборами, проводять зустрічі, щось обіцяють, вислуховують проблеми. Буває, що роздають продуктові пакунки чи влаштовують свято для мешканців мікрорайону. А потім, після обрання, їхнє обличчя можна побачити хіба що на дошці оголошень, де у листівці вони вітають з наближенням весни, Різдва чи ще якогось свята. Тож виборці, розчаровані тим, що їх знову обвели довкруг пальця, втрачають сподівання на зміни, ба більше – як звернутися до депутата вони теж не знають.  Особисто мені хотілося б, аби депутат проводив зустрічі з мешканцями свого округу та звітував про про свою роботу. Можливо, просив би мешканців про допомогу. Тож перш за все, якби я стала депутатом, організовувала б зустрічі з мешканцями раз на місяць, аби розуміти, що найбільше хвилює громаду, і створила б чат-бот, у якому б полтавці мого округу могли залишати звернення. У цьому чаті також публікувала б корисну інформацію та оголошення. Бо коли тебе знають, довіра до тебе зростає. Коли люди бачать, що ти не байдужий, вони теж стають активнішими і допомагають. 

Ремонт доріг та тротуарів

Дороги – біль кожного мікрорайону. Тому в ролі депутата я  провела б аудит доріг та тротуарів і склала б карту критичних ділянок, які потребують ремонту. Для цього можна залучити групу небайдужих мешканців, які допомогли б обстежити дороги і зробити фото. Далі – я звернулася б до міського управління ЖКГ з конкретним планом ремонту.  Після депутатського звернення ЖКГ має його зареєструвати та протягом місяця дати відповідь. Для цього представники управління мають виїхати на локацію, яку потрібно поремонтувати, скласти акт обстеження та визначити тип ремонту (поточний чи капітальний), а потім повідомити депутату, що можна зробити.  Якщо коштів на ремонт немає, то ЖКГ має запропонувати включити ремонт до програми благоустрою, або до змін бюджету, або в план наступного року.  Знову ж таки, потрібно постійно про себе нагадувати комунальним службам. Монотонно, спокійно, і регулярно. Нервів це забирає багато. Але воно того варте. Далі – профільна комісія, на якій мають розглянути звернення. Його можна підсилити підписами мешканців мікрорайону. Коли комісія рекомендує включити ремонт доріг у програму, потрібно буде йти на сесію міської ради і голосувати за підтримку рішення, при цьому можна поговорити з іншими депутатами, аби вони підтримали твою ініціативу.  Далі починається новий шлях – контролювати тендери, які стосуються ремонту, стежити, аби гроші виділили не тільки на папері, але й в житті. Бути активним і постійно про себе нагадувати. 

Заміна аварійних труб

Почати варто з розмови з громадою. Бо мешканці підʼїздів точно знають, де і що у них потребує заміни. Далі разом з комунальниками (водоканал, електро або тепло, залежно від проблеми) проведу аудит.  Після цього оформлю депутатське звернення, у якому будуть результати аудиту, що підтверджує аварійний стан труб, та письмове звернення з підписами мешканців мікрорайону. Ці звернення подам в Управління ЖКГ або виконком і контролюватиму, аби не зволікали з підготовкою проєктно-кошторисної документації.  Коли документи будуть готові, ініціюю розгляд питання на бюджетній комісії, або на сесії. Аби повпливати на рішення депутатів, попрошу мешканців мікрорайону прийти на сесію і розповісти про проблему від себе.  Якщо коштів не виділять, намагатимуся включити питання ремонту у бюджет наступного року, або домовитися про співфінансування з ОСББ. Якщо кошти на ремонт будуть – дивіться останній абзац попереднього пункту. 

Паркова зона з лавками та урнами для сміття

Я хочу, щоб у моєму мікрорайоні був сквер, у якому можна було б посидіти на лавці в теплу пору року, почитати книгу, випити каву з подругою, зупинитися під час прогулянки з дитиною. Але в переліку зелених зон Полтави мого мікрорайону немає. Ба більше – на карті теж немає жодних зелених позначень.  Однак майже між кожним будинком є пустирі, на яких люди самостійно облаштовують паркувальні місця. Натомість там можна створити зелені дворики для відпочинку дорослих та підлітків. Отож спершу треба знайшовся необхідний пустир і зʼясувати, хто власник ділянки. Потім погодити із ЖКГ чи міською радою створення зеленого простору, а тоді зібрати мешканців двору і на прикладах пояснити, чому затишний простір набагато краще хаотичної парковки. Уявімо, що мешканці мікрорайону погодилися. Далі потрібно розробити план робіт і найважче – знайти гроші. Можна ініціювати включення проекту у бюджетну програму благоустрою або використати депутатський фонд (якщо такий є). Можна разом з мешканцями шукати грантові програми на озеленення міста і подавати заявки.Якщо гроші вдасться знайти – почати працювати відповідно до плану та облаштовувати простір. Якщо залучити фінансування не вийде, то можна принаймні організовувати толоку разом з мешканцями. Спочатку прибрати територію, потім посадити клумбу, відгородити зону паркування, самостійно змайструвати лавки.  Зауважу від себе, що уже зараз мешканці мікрорайону самостійно садять та доглядають клумби біля будинків та встановлюють лавки, тому проблеми зі збором людей для облаштування простору навряд чи виникнуть. До того ж, був випадок, коли батьки на місці занедбаного спортивного майданчика, який обріс амброзією, самостійно облаштували дитячий майданчик, замовили пісок та встановили дитячу гойдалку.  Тому перш ніж говорити, що не вийде, краще вірити в людей. 

Дитячі майданчики

Коли ти постійно сама з дитиною, то  мрієш про час, коли можна вивести її на прогулянку до однолітків, чи відпустити гуляти саму. Та перш за все думаєш про безпечний майданчик, універсальний, де буде цікаво, наприклад, восьмирічці, а не тільки дворічці. Іще важливо, аби та ж восьмирічка, яка буцає з друзями мʼяч, не потрапила дворічці, що ліпить пасочки, в голову. Ну і в ідеалі, щоб поки діти гралися  можна було видихнути на лавці. А ще ідеальніше, щоб це було неподалік дому. Це я кажу як мама, якій питання болить.  Знаючи реалії, якби я стала депутатом, то пперевірила б майданчики на несправність гірок чи гойдалок, зафіксувала б адреси, за якими майданчики потребують ремонту, провела б зустрічі з батьками, аби почути, що на турбує їх. Цього б уже було достатньо для депутатського звернення про ремонт чи заміну.  Далі потрібно буде визначитися з джерелами фінансування. Перший варіант – міський бюджет, але там ремонт гойдалок наврядчи буде в пріоритеті. Тому краще пошукати гроші через грантові програми, підприємців, які мешкають у мікрорайоні і готові допомогти фінансово, поговорити про співфінансування з ОСББ. Після цього треба буде займатися купівлею необхідного обладнання та контролювати встановлення. Аби все працювало і вчасно ремонтувалося, важливо розмістити інформаційні дошки з правилами поведінки на майданчиках та організувати в кожному дворі ініціативну групу, яка б стежила за станом майданчика. Це можуть бути наприклад мами, які щодня проводитимуть там час з дітьми. Отак, маленькими кроками, за допомогою депутата, який хоче зробити місто кращим і громади, яка йому вірить допомагає, Полтава може отримати другий шанс. І для початку достатньо почати роботу в одному мікрорайоні, бо сарафанне радіо працює гарно, Полтава місто невелике і якщо зможуть на Алмазному, то чому, наприклад, не зможуть на Половках? Авжеж, зможуть.   І наостанок маю  до вас питання, шановні полтавці: чи знаєте ви, хто ваш депутат? Чи памʼятаєте його передвиборчі обіцянки? Чи виконав він хоч одну з них? А ви особисто зверталися до нього хоча б з одним питанням, яке допомогло б вам покращити ситуацію не в усьому місті (бо це дуже розмито), а хоча б у своєму мікрорайоні. І найголовніше, якщо Полтава має другий шанс, що особисто для неї готові зробити ви?