Історія

Початок березня 1953 року. У повітрі пахне весняною вогкістю, талим снігом та паралізуючим страхом. Кілька днів поспіль з радіоприймачів лунає монотонний голос Левітана, що зачитує медичні бюлетені Йосипа Сталіна: тиск, серцебиття, дихання. 5 березня о 21:50 у підмосковному Кунцево констатували смерть вождя. Офіційно країні про це оголосять пізніше, але закритими лініями зв’язку міністерства державної безпеки та військового командування новина розлітається миттєво. А вже через дві з половиною г

Для імперії він був бунтівником, для колег – ідеологом із залізним характером, для родини – деспотом та тираном, а для Полтави ХІХ століття – відлюдником, який ближче до старості обрав життя у нашому місті замість шумного пєтєрбурга. Ми розкажемо вам про полтавський період життя Григорія Мясоєдова. Про те, як людина, що заснувала місцеву художню школу, роками змушувала власного сина вважати себе сиротою, а рідну матір лише нянькою. Що знаменитий образ Івана Грозного, який у безумстві вбиває свог

Вечірня Полтава сто років тому, теплий травневий вечір. Сонце повільно сідає за горизонт, і останні промені пробиваються крізь високі вікна Стрітенської церкви, а золотий іконостас спалахує таким світлом, ніби храм світиться зсередини. А тим часом на вулиці Гоголя, під величезним куполом Хоральної синагоги сотні людей завмирають, слухаючи найкращий хор в імперії. А на Стрітенській з вікон одного з будинків чутно звуки фортепіано – це учениці музичних класів Феофанії Базилевич знову і знову відто

У травні 1934 року на Полтавщині сталася трагедія, про яку майже не залишилося свідчень. Свого часу, маючи лише одну світлину, журналісти Полтавської хвилі віднайшли цю історію. Але вона варта того, щоб пройти цей шлях наново. І цього разу саме вам доведеться скласти її — крок за кроком, рішення за рішенням. Старі архіви. Уривки документів. Випадкові згадки. І тиша там, де мали б бути відповіді. Спробуйте зібрати цю історію з фрагментів — і подивіться, як далеко вам вдасться зайти.

Полтава – місто, що влітку радує тінистими парками та особливим затишком. Часто вона толерантна, рідко — не зручна і завжди – мовчазна. Особливо там, де варто було б голосно говорити. Особливо, коли розмова стосується власної історії. Бо якщо розгорнути карту міста середини XIX століття і накласти її на сучасну Google-мапу, ви дуже здивуєтеся. Виявиться, що наші улюблені маршрути для ранкових пробіжок, місця, де ми призначаємо побачення, і навіть затишні дитячі майданчики – побудовані на місцях

Якби полтавців просили назвати три будь-які релігійні свята, немає сумнівів, що серед них би був Великдень. І справа не тільки в церковному значенні, а і в народних звичаях, які формувалися задовго до прийняття християнства і часто мають магічні сенси, які аж ніяк не конектяться з церковними канонами. Ми знайшли спогади старожилів, праці етнографів та розібралися в церковних канонах, аби розповісти вам де релігія, а де язичницькі традиції. Що було раніше – курка чи яйце, або Ісус чи Ярило? Ве

1916 рік. Триває Перша світова війна. У Полтавській губернії, як і в багатьох інших, лишилися тільки жінки та люди поважного віку. Чоловіки здебільшого на фронті, тому в містах і селах не вистачає робочих рук для важкої фізичної праці. Саме тоді царський уряд масово завозить робочу силу з провінційних китайських містечок. Долаючи шлях довжиною від трьох до п’яти тижнів у Київ, Одесу, Миколаїв, Полтаву та інші міста – прибувають так звані «жовті ешелони». Так у Полтаві з’являються китайці – міцн

«Олекса Тихий залишився боронити свою батьківщину тут. Кинули його. Ніхто не прибрав. Він на посту, як завжди», — так коментує надані «Новинам Донбасу» фото стели Олексі Тихому у селищі Олексієво-Дружківка на Донеччині голова обласного товариства Олекси Тихого та член Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України Євген Шаповалов. 🤝Матеріал створили колеги з медіа «Новини Донбасу». На фото — стела, встановлена у 2015 році на території гімназії №14. Саме у цій школі (ни

Що не кажіть, а Полтава – місто контрастів. Тут і невеликі хати, що губляться поміж багатоповерхівок, і вихолощені офісні центри поблизу розвалених будинків. Як-от на вулиці Стрітенській, де багато споруд такі прадавні, що бачили і панів у циліндрах, і радянських товаріщєй, і сучасних зумерів. Тож прогуляймося вулицею і роздивімося будинки, які зберігають у собі цікаві історії. Візьмемо до прикладу будинок під номером 37. Довгий час тут був Український клуб, де вдень збиралася інтелігенція, а у

Американський шахіст Боббі Фішер одного разу заявив, що під час гри у шахи жінки не вникають у суть настільки, наскільки цього вимагає гра. А претендент на світову першість у шахах Пауль Керес казав, що жінки відстають від чоловіків, бо не можуть мовчати п’ять годин поспіль під час партії. Авжеж, усі, хто дивився серіал «Ферзевий гамбіт» та чув про реальну людину, що стала прототипом головної героїні та першою чемпіонкою світу шахів, Віру Менчик, не погодиться з цим. Але чи знали ви, що другою