Історія

Червень 1919 рік. На сцені полтавського міського театру стоїть актор. Він здобув кілька вищих освіт, виглядає дуже імпозантно, а замолоду займався тим, що реформував імперське військо в Грузії на український лад. Хоча «замолодо» – сказано умовно. Чоловікові — 31 рік. Варто зазначити, що влада в місті на той момент належить більшовикам. Вони знервовані, бо до околиць Полтави наближаються денікінці, які можуть їх вибити. І саме тоді, зі сцени лунає уривок з вірша Т. Шевченка: Оживуть гетьмани в

Кожне місто має улюблену пору року. Для Києва це весна, коли цвітуть каштани. Для Львова – дощова осінь. А для Полтави – літо. Тоді місто стає ще більш неквапливим та розніженим. Можна пройтися о 8 ранку провулком Леваневського під зеленими деревами майже на самоті. Бо назустріч йтимуть не більше двох людей, які, або вигулюватимуть собаку, або йтимуть на роботу так, ніби насправді вийшли на прогулянку, насолодитися ароматами лип. Здається, що місто застигло в часі і ти проходиш крізь епохи та ра

Коли говорять про Полтаву, найчастіше згадують Круглу площу, Білу альтанку, Івана Котляревського чи галушки. Але архітектурна історія міста та області приховує значно більше цікавого, а деякі полтавські споруди мають «родичів» за сотні й тисячі кілометрів від нас. Певна річ, на будівництво вплинула епоха, в яку зводили споруди: одні створені під впливом світових архітектурних шедеврів, а інші, навпаки – стали прикладом для наслідування. Розповідаємо про будівлі Полтавщини, які мають родичів у св

Початок березня 1953 року. У повітрі пахне весняною вогкістю, талим снігом та паралізуючим страхом. Кілька днів поспіль з радіоприймачів лунає монотонний голос Левітана, що зачитує медичні бюлетені Йосипа Сталіна: тиск, серцебиття, дихання. 5 березня о 21:50 у підмосковному Кунцево констатували смерть вождя. Офіційно країні про це оголосять пізніше, але закритими лініями зв’язку міністерства державної безпеки та військового командування новина розлітається миттєво. А вже через дві з половиною г

Для імперії він був бунтівником, для колег – ідеологом із залізним характером, для родини – деспотом та тираном, а для Полтави ХІХ століття – відлюдником, який ближче до старості обрав життя у нашому місті замість шумного пєтєрбурга. Ми розкажемо вам про полтавський період життя Григорія Мясоєдова. Про те, як людина, що заснувала місцеву художню школу, роками змушувала власного сина вважати себе сиротою, а рідну матір лише нянькою. Що знаменитий образ Івана Грозного, який у безумстві вбиває свог

Вечірня Полтава сто років тому, теплий травневий вечір. Сонце повільно сідає за горизонт, і останні промені пробиваються крізь високі вікна Стрітенської церкви, а золотий іконостас спалахує таким світлом, ніби храм світиться зсередини. А тим часом на вулиці Гоголя, під величезним куполом Хоральної синагоги сотні людей завмирають, слухаючи найкращий хор в імперії. А на Стрітенській з вікон одного з будинків чутно звуки фортепіано – це учениці музичних класів Феофанії Базилевич знову і знову відто

У травні 1934 року на Полтавщині сталася трагедія, про яку майже не залишилося свідчень. Свого часу, маючи лише одну світлину, журналісти Полтавської хвилі віднайшли цю історію. Але вона варта того, щоб пройти цей шлях наново. І цього разу саме вам доведеться скласти її — крок за кроком, рішення за рішенням. Старі архіви. Уривки документів. Випадкові згадки. І тиша там, де мали б бути відповіді. Спробуйте зібрати цю історію з фрагментів — і подивіться, як далеко вам вдасться зайти.

Полтава – місто, що влітку радує тінистими парками та особливим затишком. Часто вона толерантна, рідко — не зручна і завжди – мовчазна. Особливо там, де варто було б голосно говорити. Особливо, коли розмова стосується власної історії. Бо якщо розгорнути карту міста середини XIX століття і накласти її на сучасну Google-мапу, ви дуже здивуєтеся. Виявиться, що наші улюблені маршрути для ранкових пробіжок, місця, де ми призначаємо побачення, і навіть затишні дитячі майданчики – побудовані на місцях

Якби полтавців просили назвати три будь-які релігійні свята, немає сумнівів, що серед них би був Великдень. І справа не тільки в церковному значенні, а і в народних звичаях, які формувалися задовго до прийняття християнства і часто мають магічні сенси, які аж ніяк не конектяться з церковними канонами. Ми знайшли спогади старожилів, праці етнографів та розібралися в церковних канонах, аби розповісти вам де релігія, а де язичницькі традиції. Що було раніше – курка чи яйце, або Ісус чи Ярило? Ве

1916 рік. Триває Перша світова війна. У Полтавській губернії, як і в багатьох інших, лишилися тільки жінки та люди поважного віку. Чоловіки здебільшого на фронті, тому в містах і селах не вистачає робочих рук для важкої фізичної праці. Саме тоді царський уряд масово завозить робочу силу з провінційних китайських містечок. Долаючи шлях довжиною від трьох до п’яти тижнів у Київ, Одесу, Миколаїв, Полтаву та інші міста – прибувають так звані «жовті ешелони». Так у Полтаві з’являються китайці – міцн