Історії

Лікарі говорили Євгенію Упорову, що йому «залишилося три дні до смерті» та відмовляли від служби. Проте за кілька років до пенсії він став добровольцем, пройшов Авдіївку, після збивав російські шахеди, а зараз продовжує працювати на потреби ЗСУ. Але ще чотири роки тому, він реставрував гітари та мав колекцію у понад 70 унікальних інструментів. Розповідаємо його історію. «Три дні до смерті»: як народився «Хаджі» Ще до 24 лютого 2022 року Євгеній Упоров усвідомлював, що повномасштабне вторгнен

‌‌Що вдома, що на роботі в Олени Володимирівни ніколи не буває тихо. У її житті постійно лунають сміх та гамір дітей. У її будинку пахне свіжими пиріжками, які обожнюють сини, та підсихаючими фарбами – це доньки знову малюють щось для мами. Понад 11 років тому вона взяла на виховання перших п’ятьох дітей. Сьогодні в її родині їх уже десять. У кожного за плечима історія, що починалася з болю, а продовжилася в обіймах жінки, яку вони тепер називають мамою. Між домом і Центром порятунку В Олени

Часто ми не помічаємо їх, бо вони або сидять на лавці під під’їздом, доки ми поспішаємо по своїх справах і кидаємо їм ввічливе «доброго дня», або виглядають зі своїх балконів, лишаючись не поміченими для більшості. Цієї зими я бачила її майже кожного дня – сива, худенька бабуся, яка дивилася з вікна за перехожими та стукала по шибці ложкою, привертаючи увагу. На початку березня вона померла. Родичів у неї не було, тому сусіди стежили за активністю, а коли побачили, що її довго не видно – виклика

«В жодному випадку не кидайте поранених», – сказала Ольга в останні хвилини свого життя. Жінка з перших днів повномасштабного вторгнення рятувала бійців у Маріуполі, а коли був шанс на евакуацію, то вона віддала його пораненому побратиму. Загинула Ольга Таран 11 квітня 2022 року, коли російський обстріл поранив військового, а вона побігла його рятувати. У роковини загибелі бойової медикині з Полтавщини – розповідаємо історію її життя, служби та особливу любов до «своїх хлопців». Із сестрою заг

1996 рік. Поруч із трасою «Київ-Харків» стоїть старенька хатина та дерев’яний столик під абрикосою. Дві сестри вправно смажать шашлик та усміхаються покупцям. Хтось тут вперше – зупинився перекусити після довгої дороги, а хтось вже постійний гість – приїхав із самого Києва за шматочком соковитого м'яса. Із цього почалася історія «У Сестер». А далі – невеликий вагончик, власноруч сплетені з лози курені, двоповерхове кафе і, нарешті, величезний готельно-ресторанний комплекс, в який заїжджало чим

Vitryla – це ковток свіжого повітря, де полтавський блюз зустрічається з інді-роком та естетикою гранжу. Та гурт не обмежує себе у жанрах. В основі багатьох треків — поезія Олександра Строя, яка з інтимних збірок «Твій листопад» та «Хто ти, любове?» перекочувала у тексти для пісень. Вокаліст Олександр Строй говорить, що альбом «Харків» – справді емоційно зріла робота. Це експериментальний проєкт, який митець присвятив місту сонця та молодості матері. Перед релізом пісня «Демони» («Харків») про

У Полтаві вже понад сім років працює компанія SHPIN, яка спеціалізується на виготовленні індивідуальних корпусних меблів і фарбованих фасадів. Тут не бояться навчати новачків, дають право на помилку та створюють всі умови, в яких можна вирости з нуля до висококласного спеціаліста. Саме тому підприємство разом із партнерами з мережі Element запускають курси малярів. Після навчання відібраних кандидатів навіть візьмуть на роботу до компанії. У тексті – розказуємо все про курси та роботу в SHPIN.

Сьогодні ми розповідаємо історію військового, який зник у травні 2022-го, і двох жінок, що всі ці роки не перестають чекати його повернення.

Надія Тихоненко ніколи не була людиною, яка легко запам’ятовує дати. Але є дві, що назавжди закарбувалися у її пам’яті – день загибелі сина та прощання з ним. 20 січня 2023 року Олександр «Єтті» Тихоненко загинув на Донеччині, коли їхав на евакуацію. А 9 травня його поховали. З тих пір жінка живе у тому 2023 році, який ніяк не закінчується для неї. Як пані Надія несе памʼять про сина крізь роки – у матеріалі. У напівтемній кімнаті в офісі сидить пані Надія. В її руках телефон, з якого гучно лу

Військовий із Полтави розповідає про службу, мовне питання, ухилянтів і прірву між фронтом та тилом. Що думають ті, хто пройшов війну?