«Іноземці були в шоці від наших полтавських страв»: про ресторанно-готельний комплекс «У Сестер»

1996 рік. Поруч із трасою «Київ-Харків» стоїть старенька хатина та дерев’яний столик під абрикосою. Дві сестри вправно смажать шашлик та усміхаються покупцям. Хтось тут вперше – зупинився перекусити після довгої дороги, а хтось вже постійний гість – приїхав із самого Києва за шматочком соковитого м'яса.

Із цього почалася історія «У Сестер». А далі – невеликий вагончик, власноруч сплетені з лози курені, двоповерхове кафе і, нарешті, величезний готельно-ресторанний комплекс, в який заїжджало чимало відомих зірок і навіть пан президент. Який секрет такої любові відвідувачів та як власникам вдається поєднувати автентику та сучасність – розповіла «Полтавській хвилі» директорка Оксана Дворник.

Безумовна любов до гостей та своєї справи

Власниці комплексу ніколи не бачили перед собою перешкод і робили все для своїх клієнтів. Навіть назву вигадали гості, бо завжди говорили: «Ми у сестер».
Саме з думкою про них через два роки після відкриття вони власноруч сплели курені, щоб ані злива, ані сніг не заважали гостям частуватися свіжим борщем. Й те меню з десятками різноманітних позицій народилися разом з їхніми побажаннями.

«Окрім страв, які можна скуштувати в ресторані, ми також пропонуємо придбати напівфабрикати, приготовані нашими кухарями. Знаєте, як з’явилася ця ідея? До нас вже втретє приїжджав чоловік із Києва, щоб поласувати пельменями та зразами. І ми подумали: якщо люди заради нас долають сотні кілометрів, чому б не відкрити в столиці магазини власної продукції?», – ділиться директорка Оксана Дворник.

У нас «як удома»

Для команди це місце вже давно відчувається як другий дім. Більшість працівників тут вже понад 10 років – на їхніх очах створювалися нові страви, саджалися квіти та вигадувалися цікавинки для гостей.
Саме цю домашню атмосферу намагаються передати й відвідувачам. Адже кожному іноді хочеться потрапити у машину часу та перемотати життя на кілька років назад. Звідси і дизайн номерів: дерев'яні меблі, світильники «як з дитинства», мереживні скатертини та напівпрозорі фіранки.

На території працівники власноруч облаштовували сад. Тепер за мить із кімнати ви опиняєтесь на гойдалці під кремезними горіхами, а в руках тримаєте прохолодний свіжий лимонно-медовий квас.

Пухкі полтавські галушки та запашний борщ – улюбленці відвідувачів

Почесний рейтинг найулюбленіших страв серед гостей очолюють борщ, солянка, гороховий суп з копченим м’ясом, полтавські галушки, вареники з картоплею та капустою, а також галушки з вишнею в ніжному сметанковому соусі. Та це лише невелика частина меню – усі страви можете переглянути за посиланням.

Секрет унікального смаку страв «У Сестер» – у рецептах тридцятирічної давнини. Легендарний борщ варити навчила всіх мама однієї з власниць. Більшість рецептів з’явилися ще на початку й зберігають свою цілісність донині. Щоправда, кухарі з роками вдосконалюють страви, додаючи дрібку сучасності.

Від іноземців ломилися столи

«Ой, а як не було війни, як з’їжджалися до нас іноземці… Телефонували й казали: нас буде 10-20 людей, нам, будь ласка, борщу, сала, намазки і шкварочок по-більше», – з посмішкою згадує пані Оксана.

Так спочатку заклад популяризував нашу культуру на рідній землі, а згодом – і за кордоном. Тож якщо побачите у Польщі чи у Німеччині вивіску «У Сестер» – теплий прийом та смак справжніх українських страв гарантовані.

Що далі?

На моє запитання «А як заклад виглядатиме через 10-15 років?», директорка замріяно відповідає: «Дуже сподіваюся, що нарешті закінчиться війна. Що у Полтаві побудують аеродроми, і ми знову будемо приймати у наших залах іноземців з усього світу».

З початку повномасштабної війни заклад активно допомагає військовим. Кожен воїн, що проїжджає повз комплекс, завжди може розраховувати на безкоштовний пиріжок, кекс та гарячий чай.

«Як тільки почалася велика війна, ми взялися годувати блокпости та відправляти бригадам продуктові набори. Найдорожче, що можна побачити, – це радісні очі наших захисників», – з упевненістю говорить пані Оксана.