Колонка
Рецепти стійкості: історія одного полтавського роду
Мій дідусь Олег має чудову памʼять, я б навіть сказала феноменальну. Можливо, у свої 76 він забуває, на якому курсі я навчаюся, або перепитує одне й те саме двічі, але щодо давніших подій його памʼять безпомилкова. Кожен рік, кожна деталь у його розповідях завжди передані точно — ніби він не згадує, а просто дістає їх звідкись уже готовими. Іноді мені здається, що його памʼять — це окреме місце. Як архів або кімната, де нічого не викинули. З самого малечку він вражав мене своєю памʼяттю, оповід
