«Прогульники» з мандатом: хто і чому пропускає сесії Полтавської міської ради

Поки полтавці чекають на ремонти доріг та облаштування укриттів, їхні обранці ховаються за чорними екранами під час засідань або ж роками не з'являються в Україні. Хтось ігнорує сесії через «нецікаві» питання, хтось — через політичні образи, а дехто «вигорів» від роботи. Ми проаналізували голосування депутатів Полтавської міськради за 2021–2026 роки та склали антирейтинг головних «прогульників» з мандатом. Розповідаємо, хто ці пʼять депутатів, чому вони саботують роботу та чи можна їх покарати.

За даними Центральної виборчої комісії, у 2020-му році до Полтавської міської ради обрали 42 депутатів з семи партій.

Топ-5 прогульників сесій Полтавської міськради

5 місце. Тетяна Годяк

Відкриває пʼятірку позафракційна вже Тетяна Годяк. До Полтавської міської ради її обрали від забороненої в 2022-му році партії ОПЗЖ.

За даними результатів голосування, ця депутатка пропустила 14 засідань з 81. Та своєї відсутності під час голосувань жінка не визнає:

«Не було жодного пропуску. Ви щось путаєте або з кимось мене путаєте».

«Ні, біля вашого прізвища стояла позначка відсутня», — повідомила журналістка.

«Я не кажу, що це прям на всіх засіданнях, але ви перевірте ще раз, а потім ми будемо з вами предметно спілкуватися. Я була присутня на всіх засіданнях, питаннях».

4 місце. Олександр Дедюхін

У документах міської ради зазначили, що Олександра Дедюхіна з «Європейської солідарності» не було на 16 засіданнях, отже він пропустив кожну пʼяту сесію.

Депутат заперечує прогули та говорить, що, підключався завжди справно, тільки не на всі питання, а лише на «цікаві»:

«Я буваю не на всіх питаннях, але на кожну сесію я підключаюсь. Я не пропускаю жодної сесії».

«Стоять позначки “відсутній” на всіх рішеннях», — зазначає журналістка.

«Справа в тому, що немає сенсу підключатися на деякі питання, тому що я абсолютно не згоден. Питання вирішуються провладною коаліцією, яка не враховує нашу думку як депутатів опозиційних».

3 місце. Олександр Артеменко

Олександр Артеменко з «Партії простих людей» працює директором міського департаменту управління економічного розвитку та нещодавно долучився до громадської організації «Захист держави». Ми нещодавно випустили розслідування про ймовірні політичні плани організації.

Загалом Олександр Артеменко пропустив 17 засідань (понад 20%). Відсутність він визнає і пояснює тим, що не бачить ефективності від своєї присутності:

«Все рівно ж є більшість в міській раді, яка приймає рішення. Я в неї не входжу. Більшості голосів для ухвалення рішень, ну, мабуть, вистачає. Ще два чи три роки тому я написав депутатське звернення — виборці просили встановити майданчик під контейнери для сміття в Яківцях. Досі це питання не вирішене.  То як я можу підтримувати програму розвитку житлово-комунального комунального господарства, якщо навіть найдрібніші мої питання не враховуються в діяльності», – прокоментував Олександр Артеменко.

2 місце. Антон Ярмолюк

Срібну антимедаль отримує голова фракції «Слуга народу» Антон Ярмолюк. Він зараз перебуває в опозиції до своїх колег по фракції. Неодноразово під час сесій політик висловлював обурення щодо нинішнього розподілу влади в місті.

Через небажання бути причетним до деяких рішень, Ярмолюк проігнорував майже третину засідань — 27 із 81:

«По-перше, ви подивіться, що не на всіх питаннях точно відсутній. Це раз. По-друге, є питання, які я підтримую, а є питання, в яких я навіть не хочу брати участь, бо вони заздалегідь з корупційним присмаком. Тому мені перед громадою просто буде соромно, якщо я буду сидіти там, як то кажуть, за одним столом і піднімати постійно прапорець за те, що я вважаю непотрібним», – пояснив свою відсутність Антон Ярмолюк.

1 місце. Вячеслав Тютюнник

Вячеслава Тютюнника визнали депутатом у 2025 році, і з того часу він не зʼявився на жодній сесії. Можливо, різниця в часових поясах заважає продуктивній роботі. За даними руху «Чесно», Тютюнник 2022-го виїхав до США за системою «Шлях» і не повернувся.

Аналітики писали, що однопартійці звʼязувалися з Тютюнником і просили його добровільно скласти повноваження. Але депутат відмовився. Навіщо було взагалі заводити в раду людину, якої три роки немає в країні — питання риторичне. Партія планує його відкликати, але закон дозволяє зробити це не раніше ніж через рік після набуття повноважень.

Ми намагалися звʼязатися з депутатом, але він не відповідає на дзвінки та повідомлення. Редакція відкрита до оприлюднення його позиції.

Також ми врахували зауваження депутатів про те, що їх помилково могли познаxити відсутніми на деяких засіданнях. Як розповів голова лічильної комісії Денис Поліщук, збої можуть виникати через проблеми зі звʼязком та умисним чи ні залишенням відеоконференції сесійного засідання. Але запитів від колег, чиї голоси не були враховані під час ухвалення рішень, він не отримував.

«Є можливість витрачати час і енергію ефективно. Якщо мій голос впливатиме на прийняття або неприйняття рішення, а його не зафіксували, тоді, звичайно, я буду з'ясовувати, і добиватися, бо це вплине на рішення. А якщо в них 26 чи 28 “за”, то чи мій голос вони поставили як “проти”, чи як “утримався”, чи як “не голосував”, то мені, відверто кажучи…» – прокоментував Антон Ярмолюк.

У відділі ІТ Полтавської міськради запит щодо роботи системи «Голос» поки залишили без відповіді.

Як «карають» прогульників фракції?

У фракції «За майбутнє» з проблемою пропусків борються завдяки партійній дисципліні. Так, за словами Євгена Диканя, вдається досягти достатньої явки депутатів під час сесії:

«У нас немає депутатів, які пропускають сесії… Якщо люди не підключалися з початку, то доєднувалися пізніше. У нас принципова позиція обов'язково бути присутніми під час сесії і голосувати в інтересах громади», — розповів Євген Дикань.

У фракції ВО «Свобода» системно відсутній на сесіях один депутат, який зараз несе службу в ЗСУ. Як повідомив заступник голови фракції Тарас Синяговський, окремої роботи в напрямку подолання прогульництва не ведуть, бо решта членів фракції до сесій долучаються.

«У нас один депутат може пропускати сесії, через те, що він на війні — Ігор Скляр, капітан Збройних сил захищає вас, нас й Україну. І відповідно у нього можуть бути пропуски», – прокоментував Тарас Синяговський.

Як розповів голова фракції «Слуга народу» механізму відповідальності просто немає: у раді немає жодного інструменту примусити депутата працювати.

«У нас демократичний устрій, ніхто ні перед ким не звітує. Робочих відносин у нас з половиною фракції немає: вони спочатку декларували одні цінності, дібрались до потоків і забули про декларації», – повідомив Антон Ярмолюк.

Депутат Каплін зазначив, що контролює відвідуваність сесій у партії:

«Якщо Влада (депутатка Співак – ред.) прогулює, то ми розбираємося "по-сімейному". Я жартую, звісно. Насправді у нашій частині фракції дисципліна залізна, Влада Співак постійно бере участь у роботі».

Чому прогули депутатів – це проблема

Без кворуму, десятки питань — від виділення коштів на укриття в школах до затвердження проєктів благоустрою — зависають у повітрі. Станом на травень 2026-го у раді працює 40 депутатів, тому для прийняття рішень необхідні щонайменше 22 голоси.

«В Україні є ради, де рівень відвідуваності дуже низький — близько 50% від складу. Це критично, бо якщо частина депутатів не прийде, рішення не можуть ухвалити. Є випадки, коли сесії переривалися саме через відсутність кворуму», – розповів аналітик Костянтин Донченко.

Зокрема, у 2022 та 2023 роках не приходили на засідання депутати фракцій «Слуга народу», «Рідне місто» та «Свобода», які перебували в опозиції до міського голови Олександра Мамая. Через відсутність кворуму такі сесії закривали ще до початку роботи.. Так були зірвані 12-те, 16-те, 23-тє та інші засідання. Наприклад, 24 березня 2023-го, через саботаж депутатів кількох фракцій не змогли ухвалити рішення щодо спрямування грошей на програму підтримки військових «Полтавський спротив» та знесення памʼятників Пушкіну та Зигіну.

Кожен депутат у раді представляє інтереси жителів свого округу та виборців, які підтримали його партію. Якщо депутат ігнорує сесії, ці люди лишаються без представництва у момент, коли ухвалюються рішення, що впливають на їхнє повсякденне життя.

Як зараз проходять сесії Полтавської міськради

Після пандемії COVID-19 і початку повномасштабної війни частину сесійних засідань у Полтаві проводять онлайн. Такий формат дозволяє залучати депутатів, які перебувають у відрядженнях або служать у війську. Водночас саме дистанційний режим став одним із факторів зниження публічності роботи міськради.

«В умовах воєнного стану онлайн-режим дозволяє нам миттєво реагувати на критичні виклики без втрати якості рішень», — прокоментувала секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова.

За словами експерта з питань децентралізації Віталія Загайного, органи місцевого самоврядування можуть послуговуватися безпековою ситуацією під час вибору формату проведення сесії.

Проте, опитані нами голови фракцій підтримують очний або змішаний формат проведення засідань. Зокрема такої думки дотримуються керівники фракцій «Слуга народу», «Свобода» та «Партія простих людей»:

«Я вважаю що це (онлайн-формат — ред.) зроблено для того, щоб заховатися від громадськості. Я впевнений, що це саме про це. На початку, як були тривоги, то нібито все зупинялося, нічого не працювало. Але зараз працюють всі і все. Навіть школи  переходять в укриття і там далі читають книжки. Принаймні намагаються це робити, щоб встигнути. А ця історія з онлайн-голосуванням — це тільки для того щоб громада не прийшла на сесію і, як то кажуть, не надавала по мордам спідньою білизною, вже брудною», – прокоментував Антон Ярмолюк.

Голова фракції «За майбутнє» Євген Дикань повідомив, що стабільну явку депутатів на засіданнях міськради їм дозволяє забезпечити саме онлайн-формат голосування.

«Ніяк (формат онлайн-сесій — ред.) не відобразився на ефективності франції — як було, так і є, все в порядку. Що до цього ми ходили в сесійну залу, що так. У нас усі депутати голосують, питань немає. Деякі депутатки перебувають за кордоном. І щоб вони могли голосувати, то нам краще, щоб засідання проходили не в сесійній залі».

Депутат Сергій Каплін зазначив, що сесії можуть проводити у змішаному форматі, але не лише онлайн:

«Онлайн-сесія — це як гумова жінка або безалкогольне пиво. Це нетрадиційно та неприродно. Повністю онлайн вони можуть бути за двох умов: якщо це здійснюється на адекватному програмному забезпеченні, якого в Україні наразі немає, і якщо депутата видно. Одна перевага онлайн-сесій у тому, що їх можна розтягти на два-три дні. І кожне питання вивчити детально. Тобто, перше — я повинен бачити хто присутній на сесії, друге — я повинен мати інструменти, щоб нормально працювати. Третє — Катерина Ямщикова чи Євген Дикань не повинні позбавляти мене слова», — розповів Сергій Каплін.

Аналітик Костянтин Донченко пояснює: під час онлайн-сесій депутати часто залишаються «чорними екранами», а громадськість не бачить, чи реально вони присутні на засіданні.

«Коли депутати збираються в приміщенні, журналісти можуть поставити питання, побачити, хто працює, а хто — ні. Онлайн-формат значно знижує рівень відкритості ради», — розповів експерт.

Механізми впливу на депутатів міської ради

Юридично можливості впливу на депутата-прогульника вкрай обмежені. Якщо обранець зі свого мажоритарного округу, то у випадку складання ним повноважень замінити його ніким, оскільки потрібно проводити на цьому окрузі вибори, що під час воєнного стану заборонено. Депутатів, обраних від партій можуть замінювати наступні за списками. Водночас представники заборонених партій, таких як ОПЗЖ чи «Опозиційний блок», не можуть заходити до рад замість вибулих депутатів.

Якщо депутат систематично прогулює сесії, існує механізм відкликання за народною ініціативою. Якщо депутат пропустив понад половину засідань, це може стати підставою для відкликання.

«Але це не автоматичне покарання — для цього потрібно запускати окрему процедуру. Також важливу роль відіграють медіа та журналісти, які висвітлюють, що певні депутати не виконують свої обов’язки, але при цьому залишаються у раді», — прокоментував Костянтин Донченко.

Аналітик Громадянської мережі «ОПОРА» розповів, що деякі депутати просто вигоріли, а інші – не мають особистого інтересу або ж не вважають себе достатньо впливовими, щоб гарантувати результат своїм виборцям.

«Депутатська діяльність є неоплачуваною. Місцеві депутати не отримують заробітної плати, тому мають поєднувати роботу в раді з іншою діяльністю, яка приносить дохід. Крім того, багато людей приходили у 2020 році з певними ідеями та мотивацією, але за майже шість років ставлення до роботи могло змінитися. Якщо депутат перебуває в опозиції й не має впливу на ухвалення рішень, мотивація також може втрачатися. Частина депутатів могла йти в раду для захисту власних інтересів і тому бере участь лише в тих голосуваннях, які їм цікаві», — пояснив експерт.

Але, за словами експерта з питань децентралізації Віталія Загайного, робота не може бути перешкодою депутатській діяльності, оскільки за законом для них передбачена можливість брати відгули на роботі на час проведення сесій.

«Закон про статус депутатів місцевих рад: депутат, навіть якщо він працює, має право на підставі того, що він депутат і в нього в цей день, наприклад, пленарне засідання, не відвідувати своє робоче місце. Тобто він має право на виконання своїх депутатських обов'язків. Тут законодавець подбав про те, щоби депутат міг спокійно це виконувати».