Чому полтавцям варто замислитися про складання заповіту


Want a news site like this? Launch your own in minutes.
No code. No developers.
Зміст
Вступ
Що буде, коли людина помирає без заповіту
Є забобон, що розмови про смерть можуть накликати біду. Але насправді вони можуть значно спростити життя ваших рідних у майбутньому. Особливо, якщо ці розмови переростають у складання заповіту, який зменшить вірогідність сварок чи непорозумінь між родичами. У матеріалі «Полтавської хвилі» адвокатка Тетяна Лебєдєва розповідає все про складання заповіту.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо людина не висловила своєї волі, за неї це зробить закон. Стаття 1233 ЦК визначає заповіт як особисте розпорядження на випадок смерті. Він дозволяє людині самостійно вирішити кому і в якій частці перейде її майно.
Заповіт — не про вік. Це про контроль і передбачливість. Без заповіту спадщина розподіляється за чергами, визначеними законом, незалежно від реальних життєвих обставин, стосунків чи внеску конкретної людини в набуття майна.
Складання заповіту — це відповідальність перед близькими, бо людина знімає з них ризик конфліктів, судових спорів і невизначеності.
На практиці найбільше сімейних конфліктів виникає саме через відсутність волі спадкодавця. Заповіт дозволяє заздалегідь розподілити майно, врахувати інтереси дітей від різних шлюбів, партнера у фактичних відносинах, осіб, які потребують додаткової підтримки, або навіть визначити особливі умови спадкування.
По суті, заповіт — це юридично оформлена турбота. Це спосіб сказати: «Я подбав про вас заздалегідь, щоб після мене у вас не було зайвих проблем». І саме тому його варто розглядати не як формальність, а як елемент відповідального планування життя.
Після початку повномасштабної війни значно зросла кількість військовослужбовців та молодих осіб, які звертаються до нотаріусів для складання заповітів. Це пов’язано з підвищеним рівнем ризику та зростанням правової свідомості. Молоді батьки, підприємці, військові дедалі частіше розглядають заповіт як інструмент правового захисту своєї сім’ї.
Коли немає заповіту, спадкування відбувається за законом відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу. Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга набуває право лише у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, їх усунення від спадкування, неприйняття спадщини або відмови від неї.
Четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Це можуть бути, наприклад, цивільні партнери.
П’ята черга — інші родичі до шостого ступеня споріднення включно. До цієї ж черги належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, але щонайменше п’ять років перебували на його утриманні.
Окремо закон передбачає механізм спадкування за правом представлення. Це означає, якщо, наприклад, син спадкодавця помер раніше, його частку успадковують внуки спадкодавця у рівних частках.
Стаття 1259 Цивільного кодексу України дозволяє змінити чергу спадкування двома способами. По-перше, спадкоємці можуть домовитися між собою самі: для цього після смерті власника майна вони укладають договір, який обов’язково завіряє нотаріус. По-друге, це можна зробити через суд. Якщо родич із наступної черги доведе, що він тривалий час щиро піклувався, матеріально забезпечував або надавав іншу допомогу спадкодавцю, який через хворобу чи старість був у безпорадному стані, суд може надати такій особі право спадкувати разом із першою чергою (або навіть замість неї).
Інтрерв'ю з Оленою Ведмідь, яка вже склала заповітЦей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.